субота, 28 жовтня 2017 р.

Дмитро Кухарчук, лідер облорганізації «Національний корпус»: У Черкасах є два кримінальних угрупування, які конкурують


Жбурнути і розбити подаровану мером відзнаку, пригрозити викинути з вікна заступника голови ОДА, довести до зриву сесію, – все це може Дмитро Кухарчук. Останнім часом в черкаському політикумі з’являється багато нових впізнаваних облич і «азовець» один серед таких. Образ вояки Кухарчук, очевидно, приніс з АТО, і він вдало поєднується з його міцною статурою. Сьогодні Дмитра Кухарчука можна побачити у буденному одязі на мітингах зі знесенням парканів, або на мітингу під Верховною Радою у столиці, у костюмі на прес-конференціях щодо підтримки робітників на тих чи інших підприємствах, у спортивній формі на тренуванні в спортзалі названому іменем його покійного побратима Сергія Амброса…
Про все це та більше в інтерв’ю з лідером обласної організації партії «Національний корпус» Дмитром Кухарчуком інтернет-виданню «Прочерк». (СКОРОЧЕНО)
Тебе часто називають громадським активістом. Але зараз ти політик. Ти офіційно працевлаштований у партії?
У нас немає офіційного працевлаштування в партії. Я офіційно числюсь в партії, але не працевлаштований.
Що в тебе написано в трудовій книжці?
У трудовій книжці з приводу цього нічого не записано. Я не думаю, що взагалі є хтось, у кого в трудовій книжці записана партійна приналежність. Можливо, я помиляюсь. Хоча було б правильно це зробити. Напевно, у нас просто немає часу займатись трудовими книжками.
А взагалі, в мене багато записів у трудовій книжці про мою службу в національній гвардії. А зараз якраз займаюсь офіційним працевлаштуванням в одне з київських видавництв на посаду журналіста. Деякий час працював там фрілансером, зараз вирішив працювати офіційно.
Як ти заробляєш на життя?
Я займаюсь, можна сказати, нерухомістю. Але намагаюсь усе це не афішувати і не виводити в публічну площину, бо на багатьох політиків за рахунок бізнесу знаходять методи впливу. Я б хотів, щоб ті речі, якими я займаюсь, те, де я беру свій дохід, залишались таємними, щоб на мене не могли за рахунок цього впливати.
Якось в інтерв’ю ти говорив, що ваша партія не має центрального фінансування. За чий рахунок ви проводите заходи і взагалі, існуєте?
У нас партія фінансується знизу вгору. Ми щомісяця сплачуємо внески по 50 грн. І щоквартальні внески по тисячі гривень. Всі члени партії сплачують ці внески. У нас багато членів партії. Цих грошей, в принципі, вистачає для функціонування.
Ти керівник осередку, отже маєш більшу відповідальність. Бувало таке, що ти вимушений був докладати свої гроші для організації якогось заходу?
Офіційно, ні, ми всі рівні, на рівних засадах, і внески вносимо однакові. Єдине, коли молодь вивозимо, можу за свій рахунок їх погодувати. Звісно, несу більшу відповідальність, ніж усі інші, але намагаюсь ковдру на себе не перетягати.
Гроші пропонували за вирішення якихось питань?
Так, звісно.
Яка найбільша сума?
У нас триває війна з одним підприємством. Найбільша сума, яку вони мені пропонували, це близько мільйона гривень. Особисто мені. А потім пішли через мого знайомого і сказали, що, якщо вдасться вирішити питання, то я отримаю велику суму, і він також отримає велику суму. І він отримуватиме 10 тисяч гривень щомісяця до кінця свого життя. Але там питання абсолютно болюче. Вони хочуть поставити своє виробництво там, де цього не можна робити – вода знаходиться дуже близько до ґрунту, і якщо відходи стікатимуть у воду, то люди просто не зможуть ту воду вживати. Ми кілька разів приїжджали туди, бо люди повставали. Наразі це питання заморожене.
Мільйон гривень – величезна сума. Була спокуса взяти ці гроші?
Можете вірити, можете ні, але спокуси не було. Я навчався на філософському факультеті, перечитав багато філософської літератури. Мій ідеал філософа – це Емануїл Кант. «Зоряне небо наді мною і моральний закон в мені. Ніщо мене не може здивувати більше». І ось цей моральний закон має бути непохитний. Інакше це буде блюзнірство і самообман.
Ти багато говориш про корупцію в Черкаській міськраді, про продажність влади. Про яку найбільшу суму хабара ти чув у Черкасах?
Чув про мільйон гривень, який пропонували депутатам міськради за голосування за імпічмент міського голови.
Усім депутатам?!
Ні, там суми коливалися від 10 тисяч доларів до мільйона гривень. Але ніхто з депутатів відверто не зміг сказати, так це, чи ні. Цю інформацію перевірити дуже складно. Також чув про 80 мільйонів гривень, які один з депутатів взяв за вирішення питання по Митниці, щоб будівництво все-таки відбулося.
Твоя версія вбивства депутата Бінусова?
Я найбільше схиляюсь до думки, що це було інсценування. У нього було випущено 29 куль з АК 5,45-го калібру і 6 куль з ПМ. І влучила, мені здається, одна, і та рикошетом. Тому, я думаю, вони хотіли інсценіювати замах на вбивство, а вийшло вбивство. Ти ж знаєш, що у нас в країні люблять страждальців. У нас люблять Юлію Тимошенко, люблять Надію Савченко. Вона була в полоні, але подробиці тримання її в полоні невідомі. Ті люди, які були в полоні від нас, «азовці», про них взагалі нічого не чути. Я сумніваюсь, що вони взагалі живі.
І на міському рівні це не виключення, бо в нас часто люблять заявляти, що хтось хоче замахнутись на їх життя. Насправді, я впевнений, що вже не 90-ті. Навряд чи хтось буде вирішувати питання таким чином. Хоча, нічого не виключено.
Всі пам’ятають твої сутички з міським головою в міськраді. Зокрема, той випадок, коли ти жбурнув і розбив відзнаку, яку він тобі вручав. Які зараз у тебе стосунки з Анатолієм Бондаренком?
Насправді, стосунки такі ж самі, як і з будь-якими іншими чиновниками. Як людина він мені імпонує, але як член партії «Батьківщина», ні. У мене відверто вороже ставлення до всіх партій олігархічного типу. Так само, як до БПП, до «Батьківщини», до «Радикальної партії Ляшка» і до «Партії вільних демократів». За всіма цими партіями стоять олігархи.
Як людина, Анатолій Васильович непогана особистість, але я вважаю, такі речі, як приналежність до таких партій, людей псують, і це залишає свій відбиток.
Після того інциденту ми з Анатолієм Васильовичем деякий час не спілкувались, зараз почали спілкуватись. Велику роль відіграє людський фактор. І коли його оточує все те кодло, то, ясна річ, він не може мислити тверезо. Коли його оточують такі люди, як я, коли я намагаюсь йому доносити ті речі, які потрібно, можливо, в нього в голові щось змінюється.
Ті чиновники, які зараз займають посади, та структура, яка існує на сьогоднішній день – це його провина, він може все це змінити. Але є таке поняття, як політична воля.
Я думаю, якби я опинився на його місці, з таким оточенням і таким партійним керівництвом зверху, з такими зв’язками і зобов’язаннями, то я, можливо, був би нічим не кращим.
У кожного політика є амбіції. Які вони в тебе? Я пропоную три варіанта: стати міським головою, стати депутатом Верховної Ради чи стати президентом?
До президенства я однозначно поки що не готовий. Для цього потрібен певний досвід. Що мені ближче: стати міським головою чи стати депутатом Верховної Ради? Я задумався про це тільки зараз. Я завжди мислив більш глобально. Мене завжди цікавила геополітика, відсутність важелів держави Україна на світовому рівні. Мене турбує, що Україну в світі не сприймають як геополітичного гравця. Тому, так, напевне, зараз я більше замислююсь над тим, аби стати депутатом Верховної Ради. Хоча проблеми міста мене теж дуже цікавлять.
Плануєш балотуватись на найближчих виборах до Верховної Ради?
Я сподіваюсь, що не буде цієї жахливої мажоритарної системи. Для того, щоб стати депутатом-мажоритарником, потрібні величезні вкладення. Зараз вони вже прописали собі округа від олігархічних партій. Вони збираються вкладати від 5 до 7 мільйонів доларів. У мене таких грошей нема. Це гроші, які йдуть на зовнішню рекламу, на ефіри в ЗМІ. Іти на вибори я планую в будь-якому випадку. Але зараз не задумуюсь про вибори, адже вони зараз не мають жодного сенсу. Вони матимуть сенс, коли відбуватимуться на прозорих, чесних, рівних засадах.
Коли в тебе будуть діти, вони виростуть і їм треба буде їхати вчитись. Давай уявимо, що ти вже багата людина, у тебе багато грошей. Що ти вибереш для своїх дітей: відправити їх закордон, чи залишити в Україні? За умови, що в Україні нічого принципово за цей час не зміниться.
Навіть не обговорюється – сто відсотків залишу в Україні. Я отримав хорошу освіту в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького. Це була краща освіта, ніж я отримував у Київському університеті, хоча він у рейтинговому списку вище, ніж черкаський, але там така корупція…
Що стосується тих чиновників, депутатів, які відправляють своїх дітей закордон, то я вважаю, ці люди взагалі не варті уваги. Якщо ти є людиною, яка впливає на економічні, політичні процеси в Україні, намагається ці процеси змінювати, ти не маєш права ставити під сумнів освітню систему в Україні. А якщо вона тобі не подобається, то ти маєш зробити все, щоб ця система була змінена. А відправляючи своїх дітей за кордон, ти показуєш меншу вартість не тільки освітньої системи, а й меншу вартість України вцілому. Весь світ бачить, що наші люди їдуть вчитись закордон, вони нас сприймають як другий сорт. Ми, країна яка знаходиться в центрі Європи, країна з величезною історією, для них як Сьєрра-Леоне.
Якщо навіть поглянути на міську владу. З 6 заступників міського, голови можу сказати з упевненістю, що в трьох діти закордоном – вчаться або працюють. Яку відповідальність можна на цих людей покладати, якщо вони вивезли своїх дітей закордон?
Ти отримав зброю?
Так. Взагалі, у нас питання зброї доволі болюче. У нас є каста людей, яка носить нагородну зброю – депутати, чиновники. Ми вважаємо, що зброя має бути дозволена всім. У США це широка практика. Зокрема, у тих штатах, де короткоствольна вогнепальна зброя дозволена, там криміногенна ситуація на порядок нижча, ніж там, де вона заборонена. Ясна річ, що для цього потрібно отримати медичну довідку про психіатричний стан, довідку від нарколога.
Ти називав міську владу «бандитським кланом». Ти вважаєш, що вони стали бандитським кланом, після того як прийшли до влади, чи вони прийшли, вже будучи бандитами?
У нас в місті є два кримінальних угрупування. Одне уособлюється обличчям так званого «Торпеди». Цей бандитський клан виник ще в середині 80-х років. Багато чиновників та депутатів міськради мають відношення до цього бандитського клану. Вони повсюди мають своїх людей. Є й інший клан (перелічує прізвище діючих політиків, однак з етичних міркувань ми ці прізвища не озвучуємо, – ред.). Вони зараз намагаються складати конкуренцію. Сумно, що в нашому місті це все відбувається. Я думав, що у всій Україні така ситуації, але спілкувався з людьми з інших міст, то в них ситуація не настільки гостра.
Звісно, вони приходять до влади, до міськради, вже будучи представниками цих кримінальних організацій.
Коли вже заговорили про це, як ти вважаєш, серед депутатів міськради є ті, хто не належить до цих бандитських кланів?
Міський голова не належить не до яких угрупувань. Депутати із партії «Свобода» не належить ні до яких угрупувань. Депутат Олексій Романов теж. Депутати партії «ЧЕРКАЩАНИ», до бандитських угрупувань теж, наскільки я розумію, не відносяться… Інша справа, що це система, і є люди, які в ній живуть і її сприймають. Тут можна сказати, що всі депутати міськради і міський голова із цією системою взаємопов’язані.
У кожної політичної партії завдання прийти до влади. Звичайні люди в Україні збираються на кухні з келихом пива і говорять – ось ці всі депутати і чиновники, які при владі, образно кажучи – «козли». Ти не боїшся, що якщо ти прийдеш до влади, тебе вважатимуть таким же?
Небезпідставно люди на кухні про це говорять. Я впевнений, що про нас таке не казатимуть. У нас є певні критерії у відборі до партії. А будуть ще жорсткіші критерії, коли ми ставитимемо цих людей на вибори.

Немає коментарів:

Дописати коментар