четвер, 29 березня 2018 р.

Рятуйте, бльогєри!!!


Давно Невідома Черкаська Галка не вилітала на події. То замело, то залило, то знеструмило. Зимувала так, ніби востаннє, їй-Бо. Звісно, тішили і душу, і саркастичний мозг фестивалі як-то зимовий «Гайдафест», концерти там усілякі, зустрічі з авторами відомими й не дуже. Проте не залишили надто сильного сліду в душі, нє. Місто пульсувало дивними відбраціями, що й аналізувати прискіпливо нічого. Проте, спраглу душу прабуділі бльогєри. Інакше, по-людські і без граматичних помилок, цих людей назвати не можу.

Експерти з усіх усюд і галузей, фахівці із блогінгу, харчування, візажу, юриспруденції і навіть із правильного прибирання екскрементів за домашніми улюбленцями. Всьо, шо думаєш непосільнім думанням – всьо пиши у ФБ, інсту, тві і, господи прости, в усі дірки й закутки бездонної мережі Інтернет. Ну, а що – все стерпить. Мережа – так, а ми? Галка, власне, вже ледь витримує, трясця.

Куди не плюнь, не гавкни й не каркни – скрізь бльогєри, які, до всього, ще й не просто блогують, а ще й навчають інших нестеп робити те ж саме. Про якість цього навчання скаже Галка так: із роси і води, від джерел до джерел, що довший тренінг у часі, то більше майбутні бльогєри заплатять уже чинним професорам бльогєрської науки. Боротися за лайки, владарювати коментарями, писати і навіть, о моя мігрене, у прямі ефіри – ці бльогєри можуть усьо.

Створювати ботів, вести бізнес сторінку для себе, а особисту – для бізнесу, робити підміну понять зі справжнього щирого й відвертого блогу про наболіле й суб’єктивне на «фахову думку» новоствореного медійного лиця про все на світі, що там тому бльогєру думається. «Пишіть і денно, і ночно, наповнюйте ночви просторів соціальних мереж своїми “знаннями”, подавайте голос – вас почують» – лунають маніфести з усіх сторінок, чиїх підписників ледь перевалило за 300. Тьфу, розвелося, як тарганів і не потруїш їх нічим.

Галка вже з горя, перехрестившись, утекла із ФБ. Тимчасовий прихисток знайшла в твіттері. Сидить собі в куточку, споглядає. Нє, не блогєр я. Не розказую людям, яким туалетним папером підтиратися, аби не заробити геморою, не вчу надокучати мєсним акулам пера, не свічу своїм блогерсько-янгольським обличчям.

Не бльогєр – і Слава Господу Богу! Бо то ж ні часу в добі, ні нервових клітин жодного мозку не вистачить, аби цілодобово продукувати ахінєю. Нє, перед тими, хто всю цю ахінєю у Черкасах замутив, знімаю капелюха (якби він у мене був, канєшн). Так розвести народ і підняти хвилю давно замучених мовчанням ще треба вміти.

Однак, добра Галка підкаже вам, шо робить. У кого нервова сістєма по-крєпше й хто емігрувать нікуди не желає. Бачите таргана, тьфу – бльогєра, заходите на його сторінку і відписуєтеся. «Не стежити» є така функція. Як і це не допоможе і тарган пролізе через когось із друзів, видаляйте. На крайняк – забанити. Але то вже дуже жосткі мєри.

І раді всього святого й не дуже, просить, молить і стає Галка на коліна. Женіть навіть думку стати бльогєром, бо заклюю до смерті!

Немає коментарів:

Дописати коментар