Навесні 1958 року про Черкаси точно писали частіше, аніж про будь-який інший обласний центр, а за “рейтингом публікацій” (якби такий був) може б вони конкурували і з самим Києвом. Березень і квітень – то цілі метри друкованого планування. Буде, буде, буде… Розповідає краєзнавець Борис Юхно.
Відтак, з’явилися матеріали про прийдешнє чергове підкорення природи: створення Кременчуцького водосховища. “После завершения строительства Кременчуцкой ГЭС новое море затопит большое пространство. Ширина его в отдельных массивах достигнет 30 километров, а в районе Чигирина до 60 километров. К концу шестой пятилетки в Черкасский порт будут заходить морские суда. Сейчас ведутся работы по созданию чаши водохранилища. Как ни бушевал Днепр нынешней весной, как ни злился (чи спроста?), но коллектив Черкасского лесопункта успел очистить от кустарников 300 гектаров площади. К концу 1958 года лесопункт должен очистить на дне будущего моря свыше 38 тисяч гектаров… Все переселяемые граждане получат за государственный счет благоустроенные жилища в строящихся поселках. Кроме того будут возведены административные здания, санатории, больницы, клубы, школы. Трест начал строительство жилых домов для переселенцев Золотоношского, Черкасского, Чигиринского и других районов. Растут новые благоустроенные поселки. Трест создает полигон мощностью 5 тыс. кубометров ЖБК в год, деревообделочные мастерские, автобазу, ремонтные мастерские. Организованы курсы, где молодежь овладевает строительными профессиями”.
У “Черкаській правді” від 17 квітня йдеться про локальний проект, “нове у забудові центральної частини Черкас”. Повідомляється, що 1958 року розпочнеться будівництво “величезного Палацу культури об’ємом 42 тис. кубічних метрів із залом для глядачів на 1 тис. місць. Палац культури розміститься на окремому кварталі площею 1,6 гектара, що утвориться за рахунок розподілу існуючого кварталу між вулицями Комсомольською (Смілянською) і Карла Маркса (Остафія Дашковича). Головним фасадом він виходить на вулицю Шевченка. На утвореній перед ним площадці будуть встановлені красиві світильники, розбиті клумби. На території кварталу з боків та позаду Палацу культури знаходитимуться спортивні майданчики, фонтани, зелені альтанки. По периметру буде побудована цокольна огорожа, оздоблена високою зеленню. Квартал, на якому розміститься Палац культури, відмежовується від сусіднього новоутвореною вулицею Палацовою (Василя Симоненка), по непарній стороні якої найближчим часом розпочнеться будівництво чудового триповерхового будинку музичної школи на 30 класів і концертним залом на 200 місць. Шефство над будівництвом музичної школи взяла на себе міська комсомольська організація”.
Як бачимо, згодом плани зазнали суттєвих змін: міський Палац культури з’явився значно пізніше за кілька кварталів звідси, а на місці, про яке йдеться, у 1965 році виросла будівля драмтеатру. У проектах вона дуже красива: з колонами, барельєфами і на кілька метрів вища, ніж зараз. На жаль, незадовго до будівництва вийшла постанова про “боротьбу з архітектурними надмірностями”, й архітекторові Борису Кучеру довелося переробити проект під вимоги розпорядження ЦК КПРС. Ну та збита тут тема.
Немає коментарів:
Дописати коментар