четвер, 19 квітня 2018 р.

УКРАЇНЦІ ЗІБРАЛИ ДОКАЗИ ВБИВСТВА ПЕТЛЮРИ ЧЕКІСТАМИ

Вся українська еміграція була одностайною в думці, що Симон Петлюра у травні 1926 року був вбитий радянськими спецслужбами. За словами чекістів, лідери Української партії соціалістів-революціонерів мали відповідні докази й готувалися їх оприлюднити. 

"В эсеровских парижских кругах получены из Берлина сведения, что там имеются документальные данные, что убийство Петлюры организовано Соввластью, - відзначалося в донесенні радянської закордонної розвідки від 18 червня 1926 року з Парижу. – Последняя будто бы чрезвычайно обеспокоена появлением в Польше у власти Пилсудского – большого личного друга Петлюры. В связи с этим Москва ожидала оживления деятельности Петлюры, поддержаного Пилсудским, для организации нового восстания против большевиков на Украине. Поэтому решено было убить Петлюру и одновременно с этим усилить террор на Украине, чем именно и объясняется начавшиеся будто бы там усиленные аресты. Эсэры предполагают вышеуказанные документы опубликовать во всеобщее сведение".
В іншому чекістському донесенні, з Берліну 6 липня 1927 року, повідомлялося, що Ян Токаржевський-Карашевич мав докази причетності радянських спецслужб до вбивства Петлюри, а професор Андрій Яковлів про теракти радянської влади проти українців.

Історик права Андрій Яковлів
"В Варшаве имеются полученные от Токаржевского сведения об имевшихся у него документах, доказывающих, что покушение на Петлюру было произведено по поручению Соввласти, - йшлося в донесенні. - Эти документы должны были послужить причиной новой отсрочки процесса Шварцбардта. Кроме того, есть сведения, что проф. Яковлевым собраны материалы о погромах, организованных покушениях и вообще терористических актах со стороны советской власти против украинского населения на Украине и заграницей. Эти материалы переданы им в Комитет Франс д'Ориент. Комитет этот имеет задание от французкого правительства скомпрометировать Соввласть во время процесса Шварцбарда".
Частина пересічних російських обивателів в Парижі злорадствували з теракту Шварцбарда, закидаючи Петлюрі побиття російських офіцерів в Києві. Щоправда, жодних конкретних фактів "страшних знущань" не наводили.
Із часів приходу до влади в Польщі Юзефа Пілсудського в польських та українських середовищах безперестанно кружляти чутки про відновлення союзу Петлюри-Пілсудського й майбутню війну з "совєтами". Ці настрої не були таємницею для радянських спецслужб, які через свою агентуру пильно відстежували публічні заяви і приватні розмови польських очільників, зустрічі українських і польських політиків, військового командування.
Це дуже важливо в контексті вбивства Симона Петлюри. В історичній літературі, як аргумент про непричетність радянських спецслужб, часто наводиться теза, що він не становив ніякої загрози для радянської влади і не могло бути ніякого польсько-українського союзу.
 

Автор: naszwybir.pl
Юзеф Пілсудський та Симон Петлюра серед польських та українських офіцерів, серпень 1920 рік
Юзеф Пілсудський та Симон Петлюра серед польських та українських офіцерів, серпень 1920 рік
В донесенні радянської розвідки з Варшави 7 липня 1926 року відзначалося, що двома тижнями раніше 24 червня в Інституті національних досліджень виступив з лекцією Тадеуш Голувко, який в загальних рисах описав становище українців в Польщі, наполягаючи на необхідності укріплення польсько-українського союзу, можливість для якого з'явилася з приходом до влади Юзефа Пілсудського. Чекістський агент зауважував, що участь в дискусії взяли впливові польські діячі – генерал Бабянський, поміщик Осмоловський, адвокат Пацерковський, професор Камелецький, які переконували, що тільки союз з пілсудчиками принесе незалежність Україні.
Там само у Варшаві в залі техніків по вулиці Чацького 27 червня 1926 року відбулося траурне засідання з приводу загибелі Симона Петлюри. Ініціаторами якого були діячі українського еміграційного комітету Андрій Лівицький, Володимир Сальський та Микола Ковальський. Участь в засіданні взяли також "пілсудчики" - генерали Бабянський, Дрешер, Дашинський, мер міста Варшави і очільник президентської канцелярії. У своїх виступах українці з великим пієтетом описували діяльність Симона Петлюри, критикували радянську владу, наголошували на дружньому відношенні польських кіл до української справи. Подібна, але більш обережною, була риторика поляків.

Автор: istpravda.com.ua
Володимир Сальський, помічник президента УНР в екзилі Андрія Лівицького
Володимир Сальський, помічник президента УНР в екзилі Андрія Лівицького
Чекіст занотував слова польського генерала Дрешера: "Украинский народ должен помнить, что идея Пилсудского о федерации Украины с Польшей с переходом власти к Пилсудскому снова оживает, а потому пора бросить мечты о том, что большевики создадут Украину, а надо сгруппироваться вокруг старых украинских вождей и, если это произойдет, то близки старые надежды".
Наступник Петлюри Андрій Лівицький в одному з своїх листів заявляв, що Польща готується до майбутньої війни з СРСР, однак робить це таємно, аби приспати пильність сусідів.
"Польша неустанно готовится к войне, так как только этим путем может дойти до великодержавности и занять видное положение, заручившись благоприятным отношением Англии. Однако, Польша хочет всякой ценой усыпить бдительность соседей, главным образом СССР, поэтому пришлось создать видимость мирной работы и удалить все то, что могло бы послужить упреком Польше", - переказувалися слова Лівицького в одному з донесень Іноземного відділення ГПУ УСРР 7 грудня 1926 року.
Галузевий державний архів Служби зовнішньої розвідки України оприлюднив на своєму сайті понад 5 тис. сторінок архівних документів. Серед них багато матеріалів всесоюзної та української закордонної розвідки за 1925-1932 роки. Вони стосуються української політичної еміграції в країнах Західної Європи: донесення агентури, спецповідомлення, інформаційні довідки, документи українських органів влади, громадських організацій та діячів.
Значна частина матеріалів стосується Голови Директорії та Головного отамана військ та флоту УНР Симона Петлюри - повідомлення про вбивство, донесення про настрої серед української та російської еміграції, стеження за уенерівськими діячами, які брали участь в підготовці до судового процесу над вбивцею Самуїлом Шварцбардом. Є інформація про зміст документів, зібраних уенерівцями для судового процесу. Це дозволило адвокатам Шварцбарда підготувати стратегію захисту і зібрати контраргументи, які б сіяли сумніви у достовірності української версії. На основі даних розвідки готували відверті маніпуляції думкою присяжних-французів, котрі були мало обізнані з перебігом подій недавньої історії України.
                                                                            
Автор: Ярослав Файзулін

Немає коментарів:

Дописати коментар