субота, 7 травня 2016 р.

Парад для голих королів

LNR
Ось дві новини. Одна і друга.
Різниця між ними - 15 днів. Півмісяця.
Обидві з одного і того ж ресурсу - українського відділення Російського Інформаційного Агентства «Новини». Обидві - про те, що відбувається в одному і тому ж регіоні - на території, контрольованій «Луганській Народною Республікою».
У першій розповідається про те, як живеться там соціально незахищеним верствам населення, частина з яких голодує в самому буквальному сенсі слова. «Влада ЛНР» мляво це спростовують: мовляв, у них є цілий держрезерв на пару місяців. З російської «гуманітарки». І навіть печуть соціальний хліб за 6 рублів за буханець. Правда, всього 6,5 тонн в день на півтора мільйона жителів.
А в другій розповідається про потужний параді, який «влади ЛНР» збираються влаштувати на 9 травня. 70 одиниць бронетехніки, ось це все. Проти минулорічних 30. І тисяча піших учасників, які вже готуються і марширують.
Кажуть, в Північній Кореї не голодують вже з 90-х. У цьому плані КНДР «ЛНР» обійшла. Але і в 90-х, коли там голодували, там росла і розширювалася культурна гордість нації - масові ігри, виступи та балети на десятки тисяч учасників. Відсутність хліба компенсувалася масштабом видовищ. Їли траву з газонів - зате як складно танцювали!
Що характерно, населення не заперечувало.
Складно оцінити вартість анонсованого параду, але якщо порівнювати з цифрами великих російських міст і перемасштабіровать, мільйонів в десять рублів луганський стане. Анонсований паралельно донецький обіцяє бути побільше і подорожче. Окрема тема - окупований Севастополь, але там «спецфонд оплатить». У разі ДНР і ЛНР свято - за рахунок місцевих.
Ніби як і десять мільйонів - не так і багато щодо, наприклад, дірок у «пенсійних фондах республік». Але тут питання не в кількості, а в розстановці пріоритетів. Основна риса тієї версії «русского мира», яку апробують на республіках перед впровадженням її в самій Росії - торжество телевізора над холодильником навіть в найжорсткіших умовах. Видовища первинні, хліб - за залишковим принципом. Адже шоу забезпечують владу, а хліб? Всупереч популярному міфу, голодні бунтують набагато рідше ситих: їм не до політики, їм би вижити.
Так і в цьому випадку. Ветерани тут явно ні до чого: вони в черзі за тим же соціальним хлібом і української пенсією, їм не до вислуховування пафосних спічів Плотницького і Захарченко.
Цільова аудиторія шоу - не вони, а молодші люди. Ті, хто, за задумом «лідерів республік», якщо що, зможуть дійти до виборчих дільниць. Ось перед ними треба б подзвонити особою.
Втім, і тут вони не змогли без дурниць. Одна справа, коли особою дзвенить дядько Путін в Москві. Але при всьому їхньому бажанні бути схожими на дядю Путіна, вони забули, що у них в містах дещо інші розклади. Наприклад, на відміну від москвичів, жителі Донецька і Луганська вже надивилися на танки і людей в камуфляжі.
Зрозуміло, коли таке шоу влаштовують подалі від війни, але в містах, де де-факто йдуть бойові дії?
Зрозуміло, коли це все прокочується по вулицях ситого мирного міста - але в містах, де народ, м'яко кажучи, не жирує?
Зрозуміло, коли викочують нову техніку, гордість місцевого воєнпрому - але ті ж танки, що місцеві та так часто спостерігали?
Простіше кажучи, не завжди копіювання чужих прийомів - хороша ідея.
Плюс є й інші аспекти дійства. Наприклад, юридичний. Якщо будуть танки - це викличе питання щодо дотримання бойовиками тих же Мінських угод. Лінія розмежування близько.
Але тут вже відключається раціональна логіка і починається принцип «хороший понт дорожчий за гроші». Так в «ДНР» свого часу приймали рішення прогнати вулицями Донецька колону українських військовополонених. З практичної точки зору цей крок був шкідливий для самих же організаторів «шоу» - самі ж виставили себе первісними дикунами. Але вони керувалися ірраціональним поривом. Грали в дику рольову гру.
Так і тут. Захарченко та теслярські хочеться відчути себе мікропутінимі. Викупатися в променях народної любові і обожнюють поглядах. Погляди насправді можуть бути кілька голодними (особливо в разі Плотницького), але вони це навряд чи помітять.
   У своєму вигаданому світі вони, хоч і голі, але королі.
                                                                Віктор Трегубов.

Немає коментарів:

Дописати коментар