Колись же злусне ця облуда із душ й зашорених очей?!

                                      Майдан, аритмія, 1914 р.   
                                    Валентина Кузьменко
Куди йдемо? Який лишаєм слід?
Хто пам'ять змив, як дощик акварельку?
Все менше рук, що вміють сіять хліб
Все більше рук, що тягнуть все у пельку.
ЛІНА КОСТЕНКО

Нехай сьогодні шию чорним, -
На серце жаль і сум лягли,
Хай нині з нашої комори
Все до зернятка розтягли,
Стовкли неначе грядку - мову,
А пісню в "шлягер" запрягли...
Ми дожились, що вже не знаєм
Чи ми БУЛИ - чи НЕ БУЛИ?!
Чи Вашингтон до нас прибуде? -
Панове, - це вже апогей!
Колись же злусне ця облуда
Із душ й зашорених очей?!

Даждьбоже, нас вернуть не пізно, -
Лани засіймо, квітники,
Згадамой материну пісню
Й сідаймо шити рушники!
2000 рік****