Колегія суддів палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі головуючого – судді М. Г. Авраменка, суддів – Р. М. Гайдай, О. П. Свінціцької за участю прокурора С. П. Нечепоренка 18 жовтня 2016 р. встановила, що холодноярські отамани Ларіон Загородній, Мефодій Голик-Залізняк, Денис Гупало, Юрій Дроботківський, козаки Олексій Добровольський, Тиміш Компанієць, Іван Ляшенко, Василь Ткаченко, член Холодноярського повстанського комітету Григорій Яковенко з Чернігівщини та полковник Костянтин Здобудь-Воля (Блоха) з Кубані були необґрунтовано засуджені – “з політичних мотивів”.
Спираючись на ст. 2 Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”, яка визнає [комуно-російський] тоталітарний режим 1917 – 1991 років в Україні злочинним, таким, що “здійснював політику державного терору”, колегія суддів визнала, що засуджені отамани й козаки “чинили супротив цьому режимові, в тому числі й шляхом збройного протистояння”.
Колегія суддів визнала, що “зазначені особи були фактично засуджені за боротьбу за незалежність України, яка проявилась в участі й керівництві озброєними загонами УНР”. Через це колегія суддів ухвалила рішення про “необхідність визнання необґрунтованості їх засудження із подальшою їх реабілітацією”.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Радість від рішення колегії суддів затьмарена тим, що судді чомусь забули реабілітувати інженера-винахідника Леоніда Мушкета, засудженого у тій же справі на 10 років. Може, його вже реабілітовано?.. Спробую з’ясувати.
Але так чи інакше процес нарешті зрушив з мертвої точки!
Щира подяка прокурорам Д. Чібісову і С. Нечепоренку, суддям М. Авраменку, Р. Гайдай, О. Свінціцькій, які діяли як одна праведна команда.
Вітаю нащадків борців за волю України з цим рішенням!
Жаль, що не всі вони дожили до дня цього історичного дня…
Сподіваюсь, що це рішення стане прецедентом, а обґрунтування рішення ляже в основу перегляду й інших рішень про засудження отаманів і козаків, які загинули 9 лютого 1923 р. під час повстання в Лук’янівській в’язниці, зокрема отамана Гайового (Івана Грисюка) та його найвірнішого козака Григорія Олійника із с. Княжичі, тепер Києво-Святошинського району, а також січових стрільців Миколи Опоки і Михайла Турка.
Сподіваюся, що рішення колегії суддів палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2016 р. стане прикладом і для інших вершителів правосуддя й нарешті всі борці за волю України, які загинули в тюрмах тоталітарного російсько-комуністичного режиму, будуть реабілітовані.
Вічна слава борцях за волю України!
Спираючись на ст. 2 Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”, яка визнає [комуно-російський] тоталітарний режим 1917 – 1991 років в Україні злочинним, таким, що “здійснював політику державного терору”, колегія суддів визнала, що засуджені отамани й козаки “чинили супротив цьому режимові, в тому числі й шляхом збройного протистояння”.
Колегія суддів визнала, що “зазначені особи були фактично засуджені за боротьбу за незалежність України, яка проявилась в участі й керівництві озброєними загонами УНР”. Через це колегія суддів ухвалила рішення про “необхідність визнання необґрунтованості їх засудження із подальшою їх реабілітацією”.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Радість від рішення колегії суддів затьмарена тим, що судді чомусь забули реабілітувати інженера-винахідника Леоніда Мушкета, засудженого у тій же справі на 10 років. Може, його вже реабілітовано?.. Спробую з’ясувати.
Але так чи інакше процес нарешті зрушив з мертвої точки!
Щира подяка прокурорам Д. Чібісову і С. Нечепоренку, суддям М. Авраменку, Р. Гайдай, О. Свінціцькій, які діяли як одна праведна команда.
Вітаю нащадків борців за волю України з цим рішенням!
Жаль, що не всі вони дожили до дня цього історичного дня…
Сподіваюсь, що це рішення стане прецедентом, а обґрунтування рішення ляже в основу перегляду й інших рішень про засудження отаманів і козаків, які загинули 9 лютого 1923 р. під час повстання в Лук’янівській в’язниці, зокрема отамана Гайового (Івана Грисюка) та його найвірнішого козака Григорія Олійника із с. Княжичі, тепер Києво-Святошинського району, а також січових стрільців Миколи Опоки і Михайла Турка.
Сподіваюся, що рішення колегії суддів палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2016 р. стане прикладом і для інших вершителів правосуддя й нарешті всі борці за волю України, які загинули в тюрмах тоталітарного російсько-комуністичного режиму, будуть реабілітовані.
Вічна слава борцях за волю України!
Роман КОВАЛЬ, президент Історичного клубу “Холодний Яр”
18 жовтня 2016 р.
18 жовтня 2016 р.
графіті в Черкасах з прапором “Холодноярської республіки”
Багаторічний керівник і натхненник історичного клубу “Холодний Яр” Роман Коваль, щойно повідомив, що в Києві завершилось судове засідання, яке реабілітувало холодноярських отаманів та солдат національно-визвольної боротьби в центральній Україні. У 1918 — 1922 роках Кіровоградщина та Черкащина стали осередком українського повстанського руху проти загарбників (німецьких окупантів та російських «білих» і «червоних» інтервентів). Цей повстанський рух отримав назву “Холодноярська республіка”. В радянські часи дії повстанців кваліфікували як бандитизм, кидали в тюрми та розстрілювали.
Немає коментарів:
Дописати коментар