Петро Мельник «Хмара» (* 10 жовтня 1910 — † 27 квітня 1953) — командир роти 14-ї гренадерської дивізії СС «Галичина». Командир куреня «Дзвони» та ТВ-21 «Гуцульщина», надрайонний провідник ОУН Надвірнянщини. Сотник УПА.
Лицар Бронзового Хреста Заслуги та Срібного Хреста Заслуги 1-го класу.
Народився в селі Камінне, що неподалік Надвірної на Станіславівщині, в родині мельника Василя.
Навчався у Станіславській гімназії, де й став членом ОУН.
Служив кавалеристом у польській армії. Після початку Другої світової війни у вересні 1939, брав участь у військових діях між Польщею та Німеччиною. Був поранений і потрапив у полон до німців. Знання німецької мови врятувало його від смерти. Пізніше він став бійцем батальйону «Роланд» і пройшов вишкіл на території Австрії. Після розформування німцями батальйонів «Роланд» і «Нахтігаль» Петро Мельник з 1 грудня 1941 до 1 грудня 1942 служив у 201-му шуцманшафт-батальйоні в Білорусі, з 1943 командир роти 14-ї гренадерської дивізії СС «Галичина», гауптштурмфюрер Ваффен-СС.
З 1943 в Українській Народній Самообороні, чотовий, пізніше вишкільник-інструктор в сотні «Різуна» в Чорному Лісі, організатор і командир сотні «Стріла» в курені «Скажені», перший командир куреня «Дзвони». Його курінь вміло застосовував тактику рейдів і після нанесення удару по противнику переходив в інше місце, що значно зменшувало втрати особового складу.
Був поранений в рейді 6 квітня 1945.
Після загибелі в січні 1946 командира ТВ-21 «Козака», Петра Мельника призначили на його місце.
Протягом 17 червня — 27 липня 1949 чота підпільників ТВ-21 «Гуцульщина» (на правах сотні) разом з П.Мельником здійснила пропагандивний рейд в Румунію. Двічі пройшовши з боєм кордон і здійснивши похід за маршрутом (Жаб'є- г. Радісна-міста Бішев та Сигіт) загальною протяжністю понад 300 км, група повернулася у свій терен без жодних втрат! Це був останній великий рейд загонів УПА. Вже 3 вересня 1949 вийшов наказ Р. Шухевича про розформування останніх бойових відділів та штабів УПА і їх перехід на Захід або влиття до збройного підпілля. У 1949 надрайонний провідник ОУН Надвірнянщини.
У 1951 командира «Хмару» з кількома товаришами захопила боївка МҐБ. Почалася психологічна атака слідчих з метою схилити провідника до співпраці. У цій ситуації Петро Мельник проявив неабияку винахідливість: подаючи «надії» і досягнувши послаблення варти, він у слушний момент в квітні 1952 втік із тюрми і повернувся в рідні краї. При цьому не видав жодного підпільника! МГБ почало по всіх агентурних каналах поширювати «секретну» інформацію, що «Хмара» — сексот МҐБ. Але свого МҐБ не досягло. Ще два роки хоробрий «Хмара» воював у рідному Надвірнянському районі.
27 квітня 1953 року групу Мельника таки вистежили і блокували. Поранений, він загинув у бою із загоном НКВД в селі Лоєва Надвірнянського району, прикриваючи відхід побратимів до останнього патрона, який приберіг для себе.
Навчався у Станіславській гімназії, де й став членом ОУН.
Служив кавалеристом у польській армії. Після початку Другої світової війни у вересні 1939, брав участь у військових діях між Польщею та Німеччиною. Був поранений і потрапив у полон до німців. Знання німецької мови врятувало його від смерти. Пізніше він став бійцем батальйону «Роланд» і пройшов вишкіл на території Австрії. Після розформування німцями батальйонів «Роланд» і «Нахтігаль» Петро Мельник з 1 грудня 1941 до 1 грудня 1942 служив у 201-му шуцманшафт-батальйоні в Білорусі, з 1943 командир роти 14-ї гренадерської дивізії СС «Галичина», гауптштурмфюрер Ваффен-СС.
З 1943 в Українській Народній Самообороні, чотовий, пізніше вишкільник-інструктор в сотні «Різуна» в Чорному Лісі, організатор і командир сотні «Стріла» в курені «Скажені», перший командир куреня «Дзвони». Його курінь вміло застосовував тактику рейдів і після нанесення удару по противнику переходив в інше місце, що значно зменшувало втрати особового складу.
Був поранений в рейді 6 квітня 1945.
Після загибелі в січні 1946 командира ТВ-21 «Козака», Петра Мельника призначили на його місце.
Протягом 17 червня — 27 липня 1949 чота підпільників ТВ-21 «Гуцульщина» (на правах сотні) разом з П.Мельником здійснила пропагандивний рейд в Румунію. Двічі пройшовши з боєм кордон і здійснивши похід за маршрутом (Жаб'є- г. Радісна-міста Бішев та Сигіт) загальною протяжністю понад 300 км, група повернулася у свій терен без жодних втрат! Це був останній великий рейд загонів УПА. Вже 3 вересня 1949 вийшов наказ Р. Шухевича про розформування останніх бойових відділів та штабів УПА і їх перехід на Захід або влиття до збройного підпілля. У 1949 надрайонний провідник ОУН Надвірнянщини.
У 1951 командира «Хмару» з кількома товаришами захопила боївка МҐБ. Почалася психологічна атака слідчих з метою схилити провідника до співпраці. У цій ситуації Петро Мельник проявив неабияку винахідливість: подаючи «надії» і досягнувши послаблення варти, він у слушний момент в квітні 1952 втік із тюрми і повернувся в рідні краї. При цьому не видав жодного підпільника! МГБ почало по всіх агентурних каналах поширювати «секретну» інформацію, що «Хмара» — сексот МҐБ. Але свого МҐБ не досягло. Ще два роки хоробрий «Хмара» воював у рідному Надвірнянському районі.
27 квітня 1953 року групу Мельника таки вистежили і блокували. Поранений, він загинув у бою із загоном НКВД в селі Лоєва Надвірнянського району, прикриваючи відхід побратимів до останнього патрона, який приберіг для себе.
Залишив спогади про події 1943-1945 рр. в контексті висвітлення процесу формування, вишколу та діяльности відділів УНС і УПА на теренах Станиславівщини. "В огні повстання" http://chtyvo.org.ua/…/Petro_Melnyk_sotnyk_UPA_Khmara_V_oh…/
Світлини:
Під час служби в 201-му шуцманшафт-батальоні.
Командир Тактичного Відтинку УПА Петро Мельник-«Хмара» (сидить унизу в чорнім однострої) і окружний провідник ОУН «Борис» (праворуч від «Хмари» в пілотці) з групою повстанців.
Немає коментарів:
Дописати коментар