Науковий співробітник Фонду ім. Казимира Пулаского Адам Лелонек проаналізував найбільші помилки польської закордонної політики щодо України. На його думку, прийнята в липні ухвала польського Сейму, згідно з якою події на Волині у 40-х роках XX століття визнано геноцидом, великою мірою вплинула на динаміку польсько-українських стосунків. Переважна більшість польських політиків та інтелектуальної еліти і далі не усвідомлює масштаби проблеми та наслідки власних дій.
Про це йдеться у матеріалі Адама Лелонека на сайті Фонду імені Казимира Пулаского.
Схоже, що зміна уряду в Польщі не сприяла новій відкритості у зовнішній політиці щодо України. Можна навіть сказати, що вона є продовженням політики попередників в сенсі короткозорості, повторення помилок і відсутності нового бачення.
Нові виклики в польсько-українських відносинах
На думку українських коментаторів, безпосереднім результатом липневої ухвали для східної польської політики є втрата Варшавою так званого «м’якого впливу» на Київ та прихильності головних пропольських українських середовищ лівого спрямування та ліберальних, що домінували останніми роками у процесі діалогу і польсько-української співпраці. Поведінка та публіцистика великої частини української інтелектуальної еліти підтверджують ці тези. Ці еліти не напрацюють найближчим часом жодного справжнього компромісу з теперішнім польським урядом, тому їх переваги та політичні вигоди можуть бути використані у внутрішній боротьбі над Віслою, – для мобілізації електорату або як елемент антиукраїнської пропаганди.
Польська зовнішня політика стосовно України є результатом внутрішніх і зовнішніх факторів. До першої групи належать:
Зростаючий вплив в структурах влади на різних щаблях та дорадчих посадах так званих середовищ кресових (пограничних), які у різних варіантах: сповідують крайні праві погляди; налаштовані проти Європейського Союзу; налаштовані проти НАТО; проросійськи налаштовані; безпосередньо співпрацюють з особами, інституціями або організаціями явно проросійськими; разом з патріотичною риторикою використовують антисемітську, шовіністичну, антидемократичну. Однією з характерних особливостей цих «кресових середовищ» є щонайменше їх невіра у післяреволюційну Україну і прагнення шукати ліки від відродження українського націоналізму.
Створення нових замаскованих проросійських гібридних впливів в оточенні політичних кіл у Варшаві.
Боротьба за виборців, що призводить до того, що уряд намагається бути активним на ділянці ідеологічній, відтак результатом є проблеми у дипломатичній сфері (також впливає на підбір персоналу, і водночас і на поведінку та дії, які здійснює опозиція).
Використання історії для потреб поточної внутрішньої політики і як інструмент в закордонній політиці, що є особливо небезпечно у добу інформаційної і психологічної війни з боку Російської федерації.
Сприйняття міжнародної ситуації та почуття безпеки громадян (щодо міграційної кризи і терористичних загроз, що викликають негативні емоції, якими легко можна маніпулювати. Разом з відсутністю стратегії в інформаційному полі щодо протиставлення гібридним загрозам, може спонукати до зростання у політиці популярності популістських сил).
До нових зовнішніх викликів належать
Посилення пропаганди з боку Росії у поєднанні з провокаціями стосовно військ НАТО супроводжується поступовою мілітаризацією і авторитаризмом та фінансуванням політичних партій, інституцій та організацій у багатьох європейських країнах.
Щораз важча боротьба з дезінформацією при зростанні хаосу в інформаційному просторі (зокрема, відсутність національних стратегій і підтримки для інституцій та програм у сфері кібербезпеки та інформаційної війни)
Міграційна криза є Європі та збройний конфлікт в Сирії, а також події в Турції додатково ускладнюють внутрішню ситуацію у Європейському Союзі і НАТО.
Деструктивні тенденції в рамках ЄС (зростання популізму, антиєвропейської риторики і критики процесів інтеграційних), а також референдум у Великій Британії посилили групи противників ЄС і прихильників зменшення співпраці з Росією.
Вибори, що наближаються у Франції, Німеччині, США (зокрема, вислови Дональда Трампа, які викликають тривогу), у поєднанні з політичною ситуацією у Великій Британії ускладнюють будівництво довготривалої стратегії щодо Росії і України, відтак сприяють діяльності московської пропаганди.
Зростання кількості та підтримка політичних угруповань, які виголошують проросійські, антиєвропейські і антинатовські гасла у Європі.
Головні помилки Варшави у її політиці щодо Києва – сфера концепційна
Недосконалості характерні не лише у сфері дипломатії чи політичному середовищі, а й у інших галузях функціонування держави. У зовнішній політиці вони особливо шкідливі. До найважливіших помилок польської політики щодо України можна віднести: зменшення активності експертів і еліт працювати на благо держави понад поділами – внутрішня політична боротьба в Польща, що стає все більш жорстокою, спричиняє реальні втрати у польській політиці «м’якої сили», послаблює потенціал Варшави. Відсутність довготермінової і багаторівневої стратегії щодо України, а також відсутність продовження в зовнішній політиці – дій в галузі дипломатії на міжурядовому і неурядовому рівні. Невідповідна кадрова політика, наказова модель реалізації політичних цілей, коли нема місця на відмінну від керівництва думку, відсутність координації дій в інформаційному просторі.
Головні помилки Варшави у її політиці щодо Києва – сфера практична
Закритість державних структур для незалежних експертів – потрібна політика «відкритих дверей» і допуск різних точок зору у публічних дебатах і внутрішньо-інституційних.
Недостатня кількість подій наукового, експертного, культурного, суспільного і господарського характеру. Польща і надалі не може ефективно підтримувати своїх інвесторів, науковців і експертів на українському напрямку, відтак обмежує свій вплив, а також економічні та політичні вигоди з української трансформації.
Дуже мало реальних дій, спрямованих на економічну співпрацю з Україною. До найбільш вражаючих прикладів помилок у цьому напрямку можна віднести черги і загальна ситуація на кордоні з Україною.
Співпраця в енергетичному секторі – для прикладу нафтопровід Одеса-Броди-Гданськ або використання енергетичної лінії 750kV між Віделкою під Ряшевом та Хмельницькою АЕС в Україні – брак політичної волі заблокував можливість розвитку співпраці з Україною.
Розвиток польських інвестицій в Україні – обмежені контакти на міжнародному рівні і брак сильного лобі з боку польських державних інституцій не заохочує польських інвесторів, відтак ослаблює польську «м’яку силу» над Дніпром (йдеться про кооперацію у банківському секторі, IT, військової оборони, технологічному, промисловості, сільського господарства, а в подальшому – участі у приватизації в Україні).
Помилки у візовій політиці – труднощі з візовими процедурами є загальновідомою проблемою в Україні і вони не стосуються лише осіб, які займаються дрібною торгівлею, але також студентів, службовців, науковців, журналістів, експертів і навіть власників карти поляка.
Висновки і рекомендації
Закордонна політика на українському відрізку вимагає довготривалої, осмисленої стратегії, що спирається на фундамент «pracy u podstaw» (підстав для праці).
Необхідно розпочати низку аполітичних наукових, аналітичних і експертних проектів, до яких будуть залучені представники різних інтелектуальних середовищ, а їхні результати будуть швидко адаптовані до закордонної політики і стануть фундаментом довготривалої стратегії політики щодо України. Про мету і результати таких заходів має бути поінформовано суспільство і влада.
Потрібні гнучкі форми фінансування, які вимагатимуть від дисидентських кіл відкритості до конструктивної критики, міжнародної співпраці, а також політичної волі.
Існує нагальна потреба збільшення фінансування для існуючих аналітичних і експертних інституцій, а також для підтримки нових ініціатив.
Потрібна побудова нової, гнучкої моделі партнерства інституційного з неурядовими організаціями.
Які ніколи потрібне збільшення фінансування для служб (контррозвідка, розвідка, кібербезпека, протидія гібридним загрозам), а також побудова і підтримка громадянської контррозвідки.
Істотним викликом є виправлення ситуації на кордоні.
Верифікація і переосмислення карти поляка має бути поєднана з ширшим поглядом на питання і процедури отримання візи.
Працівники і студенти з України певним чином впливають на обмін інформації між спільнотами, що є невикористаним шансом для Варшави, і обмежує польську «м’яку силу». Тому варто подумати, як можна змінити цю ситуацію.
Співпраця у військовому та оборонному секторі з Україною має бути одним з головних пріоритетів польського уряду.
Зі скороченнями переклала з польської Галина Палажій
Немає коментарів:
Дописати коментар