Чому Генеральний Штаб не повідомляє про всіх втратах і поранених?

                                     
Мене запитують, чому Генеральний Штаб не повідомляє про всіх втратах і поранених?

Мало того, навіть спікер штабу АТО іноді з незворушним обличчям повідомляє неточну інформацію чим збурює громадськість, яка більш поінформована.

Всі знають, як мене не люблять в штабах або адміністраціях, за критику або повідомлення об'єктивної інформації. Тому, мене часто "гладять" урядові змі та боти. Особливо, якщо я допущу помилку і запощу вкидання противника - таке було один раз, але на то і інфо війна - ми їх, а вони нас.

Але в питаннях втрат я скоріше на боці Генштабу.

По ряду причин.

Так способи і методи обробки інформації в штабах дуже старі і ті часто пізно отримують інфу: від відділення у взвод, від взводу до роти, потім в бат, потім в бригаду, потім в сектор, а потім в штаб ато. Паралельно йдуть медики. І все це на папері. Телефон не рахується. Можна инетом, але потрібні ж печатки та підпису, а значить скани, а їх немає вчасно в силу окопу. Коротше жопа.

Але причина різної інформації від штабів і в соцмережах не в цьому.

І тут конфлікт настання інформаційної епохи і ретроградності нашої армії, а вірніше державних інститутів, де армія (це скрізь у світі) більш консервативним всіх.

Мами, волонтери, цивільні медики, бойові товариші дізнаються і швидше повідомляють про втрати в інформаційне поле ніж ГШ.

І ця проблема не тільки у нас, але і у росіян.

Ті вирішують питання радикально зриваючи шеврони, обманюючи родичів загиблого або підкуповуючи і залякуючи їх, стираючи профілі в соцмережах і т.д.

Ми не можемо використовувати ці методи. І у нас вони просто не спрацюють і навіть викличуть зворотний ефект.

Чому ж іноді потрібно приховувати втрати.

Це дуже важка тема. Дуже.

Справа в тому, що ми ведемо гібридну війну.

Вірніше її ведуть проти нас і ми прийняли ці умови.

Можна сперечатися про правильність цього рішення, але я стою на тій думці, що оголосивши відкриту війну РФ у відповідь на її агресивні дії, Україна, без союзників і не маючи армії на 2014 рік, програла б і на дипломатичному, і в фінансовому, і в військовому плані.

Все складніше ніж ми думаємо.

І не слухайте тих, хто розповідає про можливість взяття Донецька і Луганська за день - вони дурні і базіки які не знають історії і не мають військової освіти, ну або садисти і психи готові просто прати з землі міста разом з населенням.

Ми тримаємо оборону, сяк-так реформуємо армію, останнім часом менш успішно, ніж нам розповідають. Але в 2012 про таке і мріяти не можна було. Пиляють не весь військовий бюджет, а лише 30% (за моїми даними) і він збільшується - за фактом і результат можна показати і вкрасти.

Правда з ПММ біда і людей мало .... Але я пішов від теми.

У нас теж гинуть люди. Не будьте дурнями. Коли Вам розповідають про страшні втрати в рядах бойовиків, то це ви повинні запитати себе, а що за операція? Скільки брало участі наших хлопців в ній? Для вдалої потрібно перевагу мінімум в три рази (для цього є статути, формули тощо). Не буває успішних операцій без втрат - інакше це або фейк, або кількість втрат противника завищена або технічно більш чудова армія вбила тубільців

Самі посудіть. Алеппо бомблять касетними бомбами і там десяток втрат, ну сотня, якщо масова бомбування з використанням всього арсеналу за два дні. А тут ми повідомляємо про десятки загиблих терористів і без втрат зі свого боку.

Значить ми брешемо? Ні, хлопці.

Коли волонтери повідомляють вам про наших загиблих, а потім про заповнених моргах з того боку - вони не брешуть. Або коли ОБСЄ повідомляє про вантажівках з вантажем 200 в сторону РФ - вони не брешуть.

Правда - Це не ми. Нас там немає.

Теж і про втрати. Їх не буває на другій лінії. Тільки в бою.

І штаби не завжди мають право про це говорити.

1. Противник не повинен розуміти своєї ефективності.

2.Наша арти там немає і її не бомблять, а значить втрат немає.

3. Ми не проводимо спеціальних операцій.

Список можна продовжити.

Біда в тому, що багато чого не приховати старими методами у зв'язку з епохою. І заборонити не можна - це марно, неефективно і всі хто таке просуває - некомпетентні або дурні.

Все таки ми воюємо на своїй території.

Який вихід?

Він цивілізований.

І гідний.

Генеральний Штаб і Міністерство Оборони повинні повідомляти про всі бойові втрати в новинах на перших каналах.

Це повинно стати законом.

Не потрібно повідомляти день в день. Не потрібно називати операцію і місце і причину смерті. Потрібно показувати велику фото Героя, рід військ і дату народження і смерті. Кожного. Більше нічого. Ще Слава Україні і Дякую Тобі. Дякуємо.

І це фото повинно бути і на Держ каналі і в газеті і на сайті ГШ і МО.

Усе. Більше нічого до закінчення війни.

Суспільство зрозуміє. Суспільство зрозуміє і втрати. Воно і так знає. Просто держава перестане виглядати дурнем або оторвишем від людей, цивільних і військових, і віддасть честь полеглим.

Так, ще немає цієї військової служби в Україні, яка висилає офіцера-психолога до матері або дружині. Так, мами часто дізнаються з Фейсбук раніше, ніж це повідомлять офіційно.

Цього не уникнути в інформаційну еру.

Але ми можемо подати смерть героя гідно. Віддати данину, хто б він не був і як би він не загинув і як би не опинився на війні: добровольцем, контрактником, мобілізованим, волонтером ...

На "колінах" повинні стояти не окремі села, а вся країна.

І не потрібно боятися народного гніву за втрати.

Брехня, навіть вимушена і яку в інфо епоху не приховати, викликає велику ненависть.

Чесність, де ми повідомляємо про втрати героя, але не називаємо операцію, дату і місце, а тільки факт, на державному рівні - дасть нам шанс вшанувати, усвідомити, оцінити і подякувати.

І Генеральний Штаб і МО будуть при цьому виглядати гідно для всіх громадян України.

Наші діти повинні пишатися можливістю сказати "Слава Україні - Героям слава".
                                                                               Мирослав Гай