У Черкасах покажуть виствку про бійців АТО

«Переможці» – соціальний мультимедійний проект під такою назвою відкриють уже цієї суботи, 6 серпня, у фойє обласної філармонії. Тут презентують світлини бійців АТО, які під час воєнних дій на сході країни втратили кінцівки та використовують протези, але не втратили найголовнішого – волі до життя. Про це «Нова Доба» дізналася в прес-службі Черкаської міської ради.

Ця виставка є спільним проектом телеканалу «1+1» та журналу «Viva». Її, крім українців, бачили в США, Канаді та Брюсселі. У Черкасах ці світлини покажуть завдяки благодійному фонду «Народжені в сорочці» за підтримки обласної і міської влади.

Як зазначають організатори виставки, попри всю складність теми, фотографи намагалися передати передати життєствердну філософію людей, яких випробовує доля, але вони продовжують жити – закохуються, створюють сім’ї, на повну реалізовують себе.

– Це неймовірно життєствердна виставка, хоча на світлинах і зображені бійці, яких спіткала біда, вони – сильні духом. Їхній внутрішній силі ще можна позаздрити, – розповідає організатор благодійного проекту «Народжені в сорочці» Роман Кругляк. – Власне, ідея виставки в тому, щоб люди, які теж вимушені пересуватися на протезах, усвідомлювали, що так, певні труднощі є, але життя продовжується. Мені б хотілося, щоб цей проект побачили в усіх українських містах.

За його словами, у кожного з бійців на фото – унікальні історії, які підтверджують, що вони й далі – повноцінні члени суспільства. Побачити цю виставку в Черкасах можна до 23 серпня.

Лише 10 днів, чи аж 10 діб?

Учора о 4.30 ранку до Черкас із зони АТО прибули бійці 128-ої окремої гірничо-піхотної бригади Збройних Сил України.
Упродовж 3 місяців понад 20 наших земляків відважно служили на передовій в зоні антитерористичної операції. А цього дня нарешті побачились із рідними, друзями та знайомими.
   Серед прибулих - Тарас Теліженко,  син моїх добрих знайомих - Теліженків: народної майстрині, заслуженої художниці України Олександри Василівни та Заслуженого художника України, скульптора, знаного в Україні майстра витинанки, Миколи Матвійовича.
  Зупинюсь, бо хочу розповісти про цю справжню українську патріотичну родину.
  У Миколи Матвійовича і Олександри Василівни двоє дітей: Тарас, якого щойно зустріли рідні та Леся - відома в Україні дизайнерка одягу, аксесуарів тощо. Леся - вдова одного з лідерів УНА-УНСО Руслана Зайченка. Нині Леся виховує малого Аскольда, який вже став школяриком.
   Тарасова ж кохана й кохаюча дружина, Лариса, також митець. Вона мистецтвознавець, лялькарка. Учасник багатьох Всеукраїнських,  регіональних та міжнародних виставок, фестивалей, благодійних аукціонів.  Кращі її твори є в приватних колекціях України, Бельгії, Австрії, Італії, Словаччини, США, Канади.
  Отже, така славна родина. І родина пишається рідним Тарасом, який не зважаючи ні на що, став на захист рідної землі. І ось приїхав на 10 діб. Так, усього на 10 діб. Але, теорія відносності й народна мудрість стверджує: для когось це усього 10 діб, а комусь і аж 10 діб.
Тарас перед від'їздом.
Тарас там...
   І ще ось яка невезуха: батько не зміг зустріти сина. Микола Матвійович потрапив із захворюванням до відділення судинної хірургії Черкаської обласної лікарні. І тепер щоденно лежить під крапельницями та ще й з забороною переміщатися сходами, швидко ходити тощо. Але син-боєць, усе й усих кинувши, дізнавшись про таке, кинувся мерщій до лікарні й потрапив до батька.  В палаті вони вже зутрілися. Уявіть лише, якою та зустріч була...
   Ну й на завершення, уявімо, як щасливо пройдуть ці аж (чи лише?) 10 діб...

Микола Теліженко.

Олександра Теліженко.

Кохана Лариса...

Леся.

Руслан Зайченко.






Знаєте, оце сидів, писав, а очі чомусь у самого на мокрому місці. І з чого це? Та не від горя! Від радості! За близьких мені людей.