Показ дописів із міткою Леонід Даценко.. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Леонід Даценко.. Показати всі дописи

понеділок, 3 листопада 2014 р.

"Відбулись демократичні вибори? Ні, не чув".

Отже, дострокові вибори до Верховної ради України відбулись. Як на мене, відбулися вони хоч і дочасно, та невчасно. Відбулись не за новоприйнятим виборчим законом, а по накатаній старій нехорошій доріжці. Де ж відкриті списки?!!
    Та я не про це, хоча й про своє враження від цих горе-виборів.
    Дивлюсь на списки тих, хто потрапив нині до ВРУ і не бачу перспектив на покращення ситуації в Україні. В цей же час перебираю в голові прізвища тих, кого б хотів бачити в новому Парламенті, але...
   Як приклад - історія з нашим побратимом, справжнім патріотом, борцем з несправедливістю Леонідом Даценком. Леонід двічі перемагав виборчі перегони на своєму окрузі. І подосі він є авторитетом у Канівському, Золотоніському, Черкаському районах, що в Черкаській області. Але...
  1 листопада 2014 року з цього приводу відбулося засідання президії Народної ради Черкаського району, де було прийнято резолюцію, яку я тут надаю для вашої уваги.

          

                 

РЕЗОЛЮЦІЯ

Народної ради Черкаського району щодо виборів до Верховної Ради України у 197 виборчому окрузі

Нинішні вибори до Верховної Ради України  були іспитом на державотворення, громадянську та державницьку зрілість, українськість, гуманність, а найголовніше – право мати свою суверенну державу.
Державна і місцева влада були зобов’язані забезпечити чесні вибори, рівні умови для вільного волевиявлення усіх громадян України, захистити свідомість виборців від «чорних технологій», посилити відповідальність за маніпулювання на виборах і миттєво реагувати на кожний факт зневажання виборця як особистості.
Ми, представники Народної ради Черкаського району, брали безпосередню участь у виборах і контролювали законність виборчого процесу у м.Черкаси і Черкаському районі.
В цілому вибори за партійними списками проходили демократично, була забезпечена змагальність учасників виборів і волевиявлення людей справедливо відображені у підсумкових протоколах.
Утім, на жаль, цього не можна сказати про вибори на мажоритарному окрузі. В першу чергу це стосується мажоритарного виборчого округу № 197, де проти діючого народного депутата Даценка Леоніда Миколайовича було задіяно цілий механізм брудних технологій. І, що найбільш прикро, головними організаторами «брудних» виборчих прийомів можна вважати представників «Блоку  Петра Порошенка» на Черкащині.
Даценко Леонід  за соціологічними опитуваннями і настроями населення був лідером виборчих перегонів.
Перше, і головне, за допомогою чого в людей відбирали їхній голос на  197-му окрузі, – стали клони Даценка. В минулому команда Губського, а тепер його послідовників із штабу кандидата від «Блоку Петра Порошенка» Владислава Голуба знайшла аж двох двійників конкурента – Даценка Івана Васильовича та Даценка Олега Васильовича, які прописані у Фастові Київської області за однією адресою. Вони не проводили виборчої кампанії, але попри типову зовнішність «тітушок», завдяки своєму прізвищу вони зайняли достойні місця і в сумі набрали близько трьох тисяч (!!) голосів вкрадених у Леоніда Даценка. Десятки осіб були введені членами дільничих комісій від фальшивих Даценків. Всі вони оформляли свої документи у штабі «Блоку Петра Порошенка». Більше того, в цьому році на тисячі йде рахунок недійсних бюлетенів, в яких виборці голосували за двох Даценків одночасно. Як кажуть члени деяких дільничних комісій, у них таких бюлетенів було по кілька десятків!
Нами зафіксовано факти задіяння адміністративного ресурсу. Нам відомо, що в кабінеті губернатора області Юрія Ткаченка відбулася зустріч кандидата Голуба, працівника штабу «Блоку Петра Порошенка» Олександра Радуцького і голови Черкаської районної адміністрації Костянтина Омаргалієва, на якій обговорювалися питання підтримки кандидата В. Голуба на виборах. Після цієї зустрічі Омаргалієв запросив на зустріч сільських голів Черкаського району і «рекомендував» їм підтримати провладного кандидата. Більша частина сільських голів брала участь у робочий час у зустрічах Голуба із мешканцями відповідних сіл, агітували голосувати за провладного кандидата.  Дехто долучився до роздачі грошей за проведення агітації за кандидата із команди президента.
Працівники і курсанти Черкаської пожежної академії забезпечили 596 голосів за провладного кандидата у той час, як за Леоніда Даценка віддано всього 121 голос, що різко відрізняється від голосування на інших дільницях.
Крім того, під час виборчих перегонів було організовано кілька масштабних хвиль чорного піару. Основним «джерелом» помий на Леоніда Даценка стала незареєстрована газета «Голос Майдану», яку видали аж два рази тиражами 30 і 60 тисяч. Конкуренти дійшли до того, що приписали Даценкові співпрацю з Тулубом та Януковичем! І це тоді, коли Даценко вийшов воювати із Януковичем та Тулубом із першого дня їхнього приходу до влади. При чому продажні «піарщики» підписали цей бруд майданівськими політичними та громадськими організаціями, як то Правий сектор чи Самооборона Майдану. Останні одразу відхрестилися від змісту «чорнушної» газети, проте вона була роздана виборцям і зробила свою чорну справу. Відповідальний за випуск брудної газети Короткошей В.В. виключений із лав «Автомайдану» і буде притягнений до суду.
Все це робилося для того, щоб посіяти в людей зневіру, і вони не пішли на вибори. Завдання це частково було досягнуто, бо явка виборців на окрузі ледве перетягнула через п’ятдесят відсотків і стала найнижчою в Україні. 
Чи відповідають дані дії владної команди принципам демократії? Чи за це ми боролись на Майданах, втрачали своїх дітей на Сході України? Ні і ще раз ні!
Народна рада Черкаського району вважає, що кандидат від «Блоку Петра Порошенка» Владислав Голуб, працівники його штабу застосували на виборах технології неконкурентної боротьби, спрямовані на обман виборців і спотворення їхнього волевиявлення
Враховуючи вищевикладене, Народна Рада Черкаського району вирішила:
1. Відмовитися визнавати спотворені результати виборів на в/о № 197. Ми не визнаємо Владислава Голуба народним депутатом, який має представляти наші інтереси. Вважаємо, що усі причетні до фальсифікацій та нечесної боротьби, мають понести заслужене покарання.
2. Звернутися до Президента України Петра Порошенка не допустити проходження у парламент «фальшивого» депутата. Адже це буде означати, що нечесна та брудна кампанія відбувалася за згоди самого Президента.
3. Звернутися до голови районної адміністрації Омаргалієва К.С. та інших представників влади, які були задіяні у використанні адмінресурсу, вчинити гідно, піти із займаних посад.
4.Залишити за собою право на проведення публічних акцій з вимогою покарання причетних до фальсифікацій виборів.
Народна Рада Черкаського району – правонаступниця Черкаського Майдану.
Тож ми і надалі будемо боронити принципи демократії та чесних виборів.
                                                          *    *    *
        Гадаю, навряд чи це призведе до перегляду результатів, до перевиборів по цьому округу, та хоч відкриє очі певній кількості суспільства на сваволю нинішньої, начебто демократичної й справедливої влади.
              "Життя триває, точиться війна..."

субота, 26 жовтня 2013 р.

Потрібні й такі зустрічі.

До 2003 року з  Миколою Шевченком ми працювали разом. Микола живе в селі Руська Поляна, Черкаського району. Це – недалеко від Черкас, усього 15 км.
Отож, декілька днів тому телефонує мені Микола і запитує, у яких я стосунках з кандидатом у народні депутати від опозиції по 197 виборчому округу  Леонідом Даценком.  Кажу, що знаю його, час від часу зустрічаємося. Але зараз у нього почалась виборча кампанія і мабуть буду тепер бачитись з ним набагато рідше. “Тож, тому й телефоную тобі, – каже Микола, – наші руськополянці хотіли б з ним зустрітися, запрошують в гості. Ось, хоча б цієї суботи нехай приїде, я покличу друзів, знайомих, сусідів. Ти ж знаєш, де я живу, от і приїздіть до мене”. Я відповів, що перекажу йому: все ж Руська Поляна – чи не найбільше село на окрузі. І знаєте, Леонід не відмовився, покликав з собою депутата облради Наталію Старікову і сьогодні, в суботу, 26 жовтня вирушили ми без анонсів, запланованих агітаційних заходів, а просто в гості до мешканців цього села.
Під’їхали до обійстя Шевченків, де на нас (скоріш – не на нас, а на кандидата Даценка))) чекало вже з десяток людей. Господар запросив до хати, а там вже стояв накритий чайний стіл: печиво, цукерки тощо. Та й гості приїхали не з порожніми руками, привезли торт, чай, каву.
В хаті були й діти і вони також не залишилися без подарунків.
Розмістившись у світлиці, розпочалося знайомство, спілкування. Запитання – відповіді, побажання, пропозиції. Цікавило усе – біографічні подробиці, робота, творчість, політична діяльність… Головні запитання – чому Леонід йде у владу, яким чином захищатиме простий український люд, як відстоюватиме право української більшості в неукраїнській більшості Парламенту, чи не “стушкується” тощо. На всі запитання отримали докладні, чесні відповіді порядної  людини.
Але, що цікаво! Не пройшло й 40 хвилин  зустрічі, як на порозі дому Шевченків з’явився Миколин товариш з другого кінця села (а село – нагадаю – понад 8 000 мешканців) і просить нас завітати й до нього. Виявляється, що Олег (так звати Миколиного товариша) ще учора довідався, якого гостя запросили і, повідомивши своїх друзів та сусідів, прийшов покликати кандидата-опозиціонера до себе. Не відмовився, відозвався Леонід Миколайович і на це запрошення. Домовились зустрітись за годину.
І от, за годину перебрались на інший край села. І у Олега зібралося чоловік дванадцять.  Якщо у Миколи головним чином в гостях були чоловіки, то у Олега – у більшості було жіноцтво. І у цієї, прекрасної половини людства,  був до кандидата свій блок запитань. Адже, якщо чоловіки – в основному робітники сільського господарства, приватні підприємці, то серед жінок – працівниці дитячого санаторію, шкіл, поштарки, продавчині місцевих магазинів. І жінкам Леонід відповів на їхні запитання, пояснив свою позицію на ті чи інші події, проблеми, поділився, яким чином він збирається вести свою роботу, будучи у владі.
При обох зустрічах люди не чули порожніх обіцянок. Пам’ятаєте, як ото: “Ви мене оберіть, і потім, як прийду до влади, ви усі будете в шоколаді!” Ні, цього не було. Пустопорожні балачки не лунали в домівках руськополянців. А це – головне.
Від себе додам, що від цих зустрічей у селян залишилися приємні враження.  Прощалися з посмішками, доброзичливими побажаннями успіху, перемоги. На прощання пан Даценко подарував усім присутнім на обох зустрічах примірники своєї останньої книжки, за яку отримав  літературну премію ім. Василя Симоненка, “Янгол з автоматом на плечі”. З автографами.

середа, 11 січня 2012 р.

Вечір Василя Симоненка в Черкасах

Сьогодні, 11 січня, в приміщенні Черкаського обласного музично-драматичного театру відбувся вечір, присвячений 77-й річниці від дня народження Василя Симоненка. Скажу вам відверто (і це - не тільки моя думка - так казали багаторічні працівники театру), що такого вечора в цьому залі не було останніх років 15-18. Чесно! У партері й трьох ярусах балконів яблуку не було де впасти. Люди стояли й в проходах, і на балконах.
Відкрили вечір голова Черкаської обласної організації Національної спілки письменників України Валентина Коваленко та очільник журі з присвоєння літературної премії імені Василя Симоненка, професор Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького Володимир Поліщук.
   На початку заходу  було презентовано книгу "Зажинок" з добіркою творів Василя Симоненка, укладачем якої є професор Володимир Пахаренко, а видавцем – Олександр Третяков.
    Художню частину вечора розпочав студентський літературний театр ЧНУ. Вірші Василя Симоненка у виконанні молодих читців та його прозовий твір "Весілля Опанаса Крокви" у виконанні керівниці колективу засл. арт. України Тамари Власенко не залишили байдужими глядачів. Дуже гарно зал приймав твори на вірші Симоненка у виконанні вокального тріо "Барви", тріо бандуристок "Мальви".
  І нарешті настав час вручення премії ім. Василя Симоненка за 2011 рік. Оголосити рішення журі вийшов його очільник проф. В. Поліщук. У своєму слові він повідомив, що рішення це  приймалось в умовах справжньої конкуренції. І лише у другому турі терези опустилися на боці поета Леоніда Даценка.

Його поетична збірка "І янгол з автоматом на плечі" - це не тільки зразок майстерної поезії. Це справжній заклик до українців. Заклик до спротиву в наш сьогоднішній нелегкий час. Час, коли нами править окупаційна влада реваншистів, влада, яка нехтує будь-чим, що має українське наповнення, український сенс. Недарма чи не вперше за історію Симоненківських вечорів, з"явитись для нагородження цією премією чергового лауреата місцева обласна влада (втім, як і міська) не порахувала за потрібне. Для привітання вийшов на сцену один з заступників начальника обласного управління культури. Хоча сам начальник цього управління був присутній в залі, але вийти скоріш за все побоявся. А раптом виженуть з роботи!.. А саму нагороду вручав голова журі Володимир Поліщук.
    Та ці дрібнички геть не зіпсували чудового настрою усіх учасників зібрання. А коли для привітання побратима по перу вийшли гості з Києва прозаїк, критик, літературознавець, публіцист, громадський діяч Михайло Слабошпицький та письменник, політичний діяч Володимир Шовкошитний, реакції залу не було меж. Обидва висловили у своїх привітаннях усе те, що й ми думаємо про цю владу.
  Наступним подарунком новому лауреату та глядачам був виступ актора Черкаського драматичного театру,  справжнього українського барда (чи й кобзаря, дарма, що під гітару!), а за сумісництвом - щирого друга Леоніда Даценка,  Юрка Прокопчука. Співак виконав декілька пісень на слова В.Симоненка та Л.Даценка. А найцікавішою родзинкою була відео-музична композиція, яка починалась з пісні на слова В.Симоненка "Український лев" і закінчувалась піснею на слова Л.Даценка "Український лев". Два цих поетичних твори мають спільну лише назву: перший - посвята місту Лева, Львову, а другий присвячений  постаті  казкового героя-велета, символічного Українського Лева. Але в одному музичному номері обидві поетичні форми набули природнього синтезу.
   Щиро вітали лауреата друзі, соратники, представники громадськості. Та найполум"янішим стало привітання колеги-побратима по опозиційній боротьбі, депутата Черкаської міської ради Миколи Булатецького.
     У своєму слові Леонід щиро подякував як журі, так і усій громаді, що зібралась у залі театру, розкритикував владу і пообіцяв незабаром змінити її.  
                                           
                                                І янгол з автоматом на плечі

                                                  Серед зневіри, розпачу, плачів
                                                  залишиться хоча б єдиний воїн, -
                                                  той янгол з автоматом на плечі,
                                                  що встане і піде до бою.
                                                  Він скаже: Хто за Україну –
                                                  всі мусять бути тут!
                                                 Нам треба зупинить лавину –
                                                 і ми здолаєм цю орду.
                                                 Приходить день, приходить час,
                                                 коли Вітчизна  - вище Бога…
                                                  Нам є за що піднять меча,
                                                   нам є боротися за кого!
                                                  Забудь зневіру, кинь плачі!
                                                  Життя – одвічне поле бою…
                                                  І янгол з автоматом на плечі –
                                                  подай йому набої!




                                            

пʼятниця, 16 грудня 2011 р.

Новий лавреат Симоненківської премії

Леоніда Даценка, лідера черкаської опозиції, поета з міста Черкас за збірку віршів "І янгол з автоматом на плечі" визнано лауреатом премії імені Василя Симоненка. Обласну літературну премію імені Василя Симоненка, встановлену Черкаською обласною радою народних депутатів та облдержадміністрацією з метою заохочення професійних і непрофесійних літераторів до нових творчих пошуків у галузі літератури, до створення високохудожніх літературних творів громадського звучання, спрямованих на відродження духовності, на побудову незалежної демократичної Української держави, засновано у середині 80-х років.
                                   Сергій ДАНИЛОВ – за інформацією голови конкурсної комісії з присудження   
                                                                            обласної літературної премії імені Василя Симоненка
                                                                        Джерело: "Прес-Центр"