пʼятниця, 29 серпня 2014 р.

Не зови мене братом, москалю!

Черкащани допомагають нашій армії, хто і чим може. Вчора волонтерів здивував згорток  паперу, який вони знайшли серед купи рибних консервів та пакунків чаю.  Як з′ясувалось потім — це вірш від черкащанина Івана Нерубайського, у якому він дуже влучно описав історичні взаємини українців з росіянами.

Не зови мене братом, москалю,
І в любові мені не клянись,
Рабства нашого вмілий ковалю
І сьогодні, і вчора, й колись.
Доленосна помилка Богдана —
То страждання мої вікові.
Твоє військо жорстоке і п′яне,
Потопило Батурин в крові.
Твої наглі царі і царята
Волелюбних моїх козаків
Так «по-братски» затисли в лещата,
Що зробили із них кріпаків.
Цар украв у нас назву країни,
Усі цінності наші забрав,
Україну призвів до руїни,
Малоросією обізвав.
Я ніколи не зможу забути,
Як рубали в нерівнім бою
Муравйовці на станції Крути
Молоду Україну мою.
Ти морив мене голодом, кате,
Порозстрілював нації цвіт,
А єхидно зовеш мене братом
І цинічно обманюєш світ.
Я питаю, сусіде, у тебе:
Чом вирішуєш долю мою?
Скільки сотень небесних ще треба,
Щоб наситити пельку твою?
Ти ж до мене прийшов з автоматом
Як убивця, ошкірена рись,
Тож, москалю, не зви мене братом,
І в любові мені не клянись.

                                             Джерело: сайт "Про головне"

Немає коментарів:

Дописати коментар