ВІЧНИЙ СМОЛОСКИП

На початку 60-х років минулого століття  наш  земляк,  поет-мученик,  поет-патріот Василь  Симоненко  написав  такі   рядки:    „Я для тебе горів, український народе, тільки, мабуть, не дуже яскраво горів...”  Симоненкове життя, його творчість, як скороплинна комета, показало, що рядки ті  виражали скоріш його тактовність та скромність.

        Через півтора  десятка  років,  21 січня 1978 року, інший український патріот вчинив самопожертовний  крок,  який залишиться в історії українського визвольного руху на віки. 

Інженер із Калуша ,  колишній  польський  та  радянський  політв”язень  Олекса Гірник  у Каневі  на  Чернечій  Горі  в  трьох  десятках  метрів  від  могили Тараса Шевченка на знак протесту  проти  імперської  політики  Москви  та  повальної русифікації України здійснив акт  самоспалення.   Патріот  довго  йшов  до  цього кроку, це була ціла низка душевних переживнь, довгих розмов з однодумцями, спостережень за свавільною діяльністю влади. Сказавши напередодні дружині, що їде до Львова, Олекса Гірник поїхав до Києва, відвідав Св.Софію, Києво-Печерську Лавру, сів на автобус і поїхав до Канева. Там, діставшись до Тарасової могили, довго ходив навколо неї і приблизно о 3 годині ночі розкидав навколо себе тисячу листівок із словами протесту проти русифікації та закликом до самостійності України, облив себе бензином і підпалився.

        Органами радянського МВС та КДБ  було зроблено все, щоби інформація    про цей вчинок  не  дійшла  до людей, та  немає  нічого таємного , що колись    не  стає    відомим. Завдяки діям патріотично налаштованих      лікаря,   який    констатував    смерть    Героя   та     міліціонера, який повинен був прослідкувати, щоб усі листівки було зібрано й здано, куди належить, залишились для нащадків і примірники тих листівок, і навіть запальничка, від якої спалахнув той самопожертовний вогонь.

       Тож, завтра, 21 січня, зранку на знак вшанування пам'яті про Подвиг О. Гірника, ми з однодумцями-побратимами вирушаємо  до Канева. 
    Докладніш - завтра...