Згадаймо дядю Толю. Життя триває, точиться війна.

Анатолій (Анатоль) Іванович Лупиніс (* 21 липня 1937, Новоолександрівка; † 5 лютого 2000, Київ) — український політичний та громадський діяч, поет.
  Життєвий шлях Дяді Толі нерозривно пов'язаний з Черкащиною - у с.  Сатанівка Монастирищенського району він з золотою медаллю закінчив школу. А в 90-х переховувався в Черкасах в художніх майстернях наших відомих художників Д.Нарбута, М.Теліженка, І.Фізера. Я гордий, що сам перетинався з ним пару разів. Гордий, що й серед моїх друзів (зокрема, Микола Теліженко, Юрій Громовський, Леонід Даценко, Іван Фізер, покійний Руслан Зайченко) - ті, хто були з ним в товаришуванні.
   Кому цікаво знати докладніш про Лупиноса, можна ознайомитись тут.
   Отже, минає 15 років, як дядя Толя пішов до Творця !

   Школі, де навчався Анатолій Лупиніс, присвоєно його ім'я....










           

                                              Анатолій Лупиніс. Ми випрягли волів…

Ми випрягли волів, перевернули плуга,
Сідлаємо коней та гостримо списи.
Відкинули жалі, згадали всі наруги,
Прости нас, Господи, помилуй і спаси.

На скресі двох світів стаємо до двобою,
На скресі двох епох гряде шляхетний світ.
Віч-на-віч Нація з безликою юрбою.
Навколо ворогів – суцільний живопліт.

Волога цвіль Європ лоскоче наші ніздрі,
Спекотних Азій тлін судомить рамена.
Чекає бій. Все інше буде… після.
Життя триває. Точиться війна.