Дм. Снєгірьов (“Права справа”) повідомив, що отримав інформацію, яка певним чином пояснює той фанатизм ( не зважаючи на кількість втрат)наступу росіян на Дебальцевському напрямку. З”ясувалося, що Плотницький отримав вказівки від своїх московських хазяів взяти українські війська в т.зв ” дебальцевський котел” до 2 лютого.
http://youtu.be/NTbOJgwA3Zo
Виявляється, що Путіну “параду” наших військовополонених вулицями окупованого Донецька, здалося недостатнім і він вирішив продовжити гру під назвою “історичні паралелі”. 2 лютого, як дата ймовірного взяття в кільце угрупування наших військ під Дебальцево була вибрана не випадково. Саме 2 лютого 1943 року капітуляцією Північної групи вермахту закінчилася знаменита Сталінградська битва.
10 січня 1943 р. було розпочато операцію зі знищення оточеного
угруповання вермахту. Оточені частини було розколото на північну й
південну групи і до 2 лютого повністю ліквідовано. Генерал-фельдмаршал
Паулюс потрапив у полон. Вермахт у цій битві втратив 1,5 млн вояків. У
Німеччині було оголошено триденний траур. Наступ лід Сталінградом
переріс у загальний стратегічний наступ радянських військ, який тривав
до кінця березня 1943 р.
Проводячи історичні паралелі між Сталінградом і Дебальцево, московські ляльководи та їхні “жукови” луганського та донецького розлива не врахували одного, але головного, чинника-мужності та сили духу українського воїна.Дарма, що у нас є свій фельдмаршал Паулюс-Муженко, але у нас є і свій будинок Павлова та Мамаєв курган-це місто Вуглегірськ.
Місто, в якому важка боротьба йшла за кожну вулицю, кожен будинок, підвал і сходи. Тоді , в 1943 році, німці називали цей тип безпрецедентних міських вуличних боїв — «Rattenkrieg» («щуряча війна»).
«Rattenkrieg» («щуряча війна»).Ні, не щуряча.Тут німці помилилися. У нас війна зі щуром.Щуром агресивним, кривавим , підступним.Щуром, який заради своїх імперських амбіцій та історичних паралелей залишив назавжди в українській землі під Дебальцево сотні своїх вояків.
Фарбуйте зірки на вежах Кремля в кольори нашого державного прапора.Ми теж шанувальники історичних паралелей.Бруківка Красної площі ще почує важкі переможні кроки нащадків слави Сагайдачного..
Проводячи історичні паралелі між Сталінградом і Дебальцево, московські ляльководи та їхні “жукови” луганського та донецького розлива не врахували одного, але головного, чинника-мужності та сили духу українського воїна.Дарма, що у нас є свій фельдмаршал Паулюс-Муженко, але у нас є і свій будинок Павлова та Мамаєв курган-це місто Вуглегірськ.
Місто, в якому важка боротьба йшла за кожну вулицю, кожен будинок, підвал і сходи. Тоді , в 1943 році, німці називали цей тип безпрецедентних міських вуличних боїв — «Rattenkrieg» («щуряча війна»).
«Rattenkrieg» («щуряча війна»).Ні, не щуряча.Тут німці помилилися. У нас війна зі щуром.Щуром агресивним, кривавим , підступним.Щуром, який заради своїх імперських амбіцій та історичних паралелей залишив назавжди в українській землі під Дебальцево сотні своїх вояків.
Фарбуйте зірки на вежах Кремля в кольори нашого державного прапора.Ми теж шанувальники історичних паралелей.Бруківка Красної площі ще почує важкі переможні кроки нащадків слави Сагайдачного..
Немає коментарів:
Дописати коментар