Чому я не підписав заяву.

Місцеві наші черкаські ЗМІ повідомляють, що низка громадських організацій фактично оголосила бойкот черкаській владі, заявивши про свій вихід з усіх консультативно-дорадчих органів при органах виконавчої влади і припиненням інших форм співпраці. Під відповідною заявою підписалися голова Громадської ради при Черкаській ОДА, голова правління ЧОБФ “Паритет” Сергій Гончар та обласного осередків КВУ і ГМ “Опора”, КГМО “Молода Черкащина”, благодійного фонду “Наддніпрянський” та ГО “Демократичний альянс”.

Вони засудили кривавий розгін Майдану 30 листопада.
   Ми, члени Черкаської обласної громадської організації "Воля ХХІ" однозначно засуджували, засуджуємо й надалі засуджуватимемо не лише кривавий розгін 30 листопада, який став апогеєм антинародної, злочинної діяльності цієї влади, а й загалом цю владу, кожен крок її кримінально-бандитського панування в Україні. І підписувати таку заяву для нас означає підтвердити, що все ж ми з нею співпрацювали. Та совість наша чиста. Жодних кроків назустріч цим бандюкам ми не робили,  жодних спільних з цими злочинцями проектів ми не мали, усі дії нашої організації були, є й будуть патріотичними, націоналістичними, спрямованими проти влади антиукраїнців, українофобів.
    

Воля ХХІ в Холодному Яру











Воля ХХІ у Врадіївській ході







Ось тому то й відсутній наш підпис у заяві деяких "патріотів".

PR-менеджер чи ПР-?

22 червня 1941 року. Україна: наслідки, висновки.

21 червня у Черкасах в рамках проекту ТІК (Толока інтелектуальних комунікацій) та з ініціативи ГО "Воля ХХІ" було проведено круглий стіл на тему "22.06.1941 р. Україна: причини, наслідки, висновки". До круглого столу були запрошені фахові історики, філософи, політологи, громадські діячі. Відгукнулися і долучилися (за що від організаторів велика подяка!) доктор історичних наук Віталій Масненко, дисидент радянських часів, в'язень комуністичних концтаборів, поет Олекса Різників, секретар НСПУ, письменник Сергій Пантюк, професор Черкаського національного університету ім.Б.Хмельницького Володимир Поліщук, поет, лауреат премії ім.Василя Симоненка Леонід Даценко (він же - невизнаний нинішньою владою  переможець останніх виборів народних депутатів України), голова Черкаського віддлення НСПУ, депутат обласної ради Валентина Коваленко.
Також долучилися до заходу сільський голова с.Хацьки Черкаського району Ігор Чекаленко з товаришем, доктором історичних наук, професором Донецького університету Олександром Ситником, голова Черкаського відділення Братства ОУН-УПА Віра Борушевська, члени Всеукраїнського об'єднання ветеранів, голова Черкаської організації ВО "Свобда" Юрко Ботнар.
   У ході обговорення основним месіджем звучала тема, чи була та нацистсько-комуністична війна 1941-1945 вітчизняною та ще й "великою" війною. Було наголошено, що

22 червня 1941 року поставило хрест на злочинних домовленостях Гітлера і Сталіна, але не на випробуваннях для українців. З початком війни розпочалося здійснення мобілізаційних заходів. Ресурси України вивозилися на Схід СРСР і райони Середньої Азії.

Туди було евакуйовано 3,5 мільйони громадян України. На Схід вивезли обладнання 550 найбільших українських промислових підприємств, а решту розграбували німці.

В Днiпропетровську було підірвано хлiбокомбiнат разом з робiтниками. В Одесi при відступі Червоної Армії затопили приморськi квартали разом з жителями, а ранених червоноармiйцiв скинули в море разом з санітарними машинами.

З Харкова вивезли представників iнтелiґенцiї - щоб спалити в закритому будинку. В Уманi живими замуровували людей в льоху.

Такі приклади можна множити. І все це робили не нацисти, а комуністи при відступі, точніше, при втечі від супротивника.

Ось чому можна і доцільно говорити не лише про злочини та репресiї нацистської окупацiї (як це робиться зазвичай), а й про злочини комуністичного режиму щодо своїх власних громадян.

Люди, якi пережили цю катастрофу, знали, що український народ терпiв вiд обох тоталiтарних систем, як гiтлерiвської, так i сталiнської.

   Події після 22 червня поставили пiд сумнiв, власне, "вітчизняність" війни, леґендарний ентузiазм і монолітність цивiльного населення у справі оборони "социалистического отечества", виявили глибинний розкол суспільства меншою мірою на три групи: на тих, хто в силу різних обставин (в тому числі в силу переконань) воював в Червоній Армії; на тих, хто не хотів повернення комуністів і відкрито протистояв їм; і на "мовчазну більшість", яка готова/змушена була пристосуватись до різних режимів.

Що робив в тому кривавому червні сам "батько народів", ще належить дізнатись, хоча сьогодні вже багато здавалося б неймовірного ми знаємо. Наприклад, підтверджено, що шокований наступом нацистів, Сталін був готовий запропонувати Гітлеру новий варіант Брестського миру: Вячеслав Молотов під час зустрічі з болгарським послом звернувся до нього з проханням передати в Берлін пропозицію припинити бойові дії. Натомість Сталін був готовий віддати нацистам Україну і Білорусію. Одначе в той момент, з огляду на військові успіхи, Гітлер відкинув ці пропозиції.

Тобто війна розколола суспільство. Однак були й  сили, які розуміли, що ні Берлін, ні Кремль не дадуть Україні свободи.

І з огляду на це принципово іншої трактовки потребує той факт, що 30 червня 1941 року у день нацистської окупації Львова активісти Організації Українських Націоналістів під орудою Степана Бандери проголосили відновлення крайового правління Української держави (місцевого уряду на чолі з Ярославом Стецьком), не поінформувавши про це німців.
   Як вірно зазначив Олекса Різників, якщо й називати вітчизняну війну, то це - війна від березня 1939 року, коли мадяри почали топити в українській крові щойно проголошену Карпатську Україну і по 1954-56 р.р. , доколи комуністична Москва поборювала останні криївки УПА. 
  У виступах усіх учасників засідання звучало, що давно вже настав час перестати використовувати для оцінки історії нашої країни радянські міфи, перестати ділити українців, які брали участь у тій війні на своїх та ворогів. Варто узяти за приклад братську могилу загиблих у громадянській війні в Іспанії, де написано "Тут лежать іспанці". Це - яскравий приклад цінування своєї нації та примирення.

В Черкасах відзначили 74-ту річницю від дня народження В.М.Чорновола

24 грудня 2011 року в приміщенні Черкаського обласного краєзнавчого музею відбувся урочистий захід, приурочений до 74 річниці від дня народження  В"ячеслава Чорновола. Присутнім було запропоновано переглянути фільм про цього визначного громадсько-політичного та державного діяча.

Також  спогадами про В. Чорновола поділились Голова Черкаської обласної організації НРУ, депутат Черкаської облради  Юрій Громовський, багаторічний політв"язень, дисидент, депутат Уманської міськради від ВО "Свобода", професор Уманського національного університету Богдан Чорномаз, відома черкаська опозиціонерка, історик, професор Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького Віталій Масненко, депутат облради Любов Майборода, координатор  ради опозиційних сил Черкащини, голова обласної організації УНП, лауреат літературної премії ім. Василя Симоненка Леонід Даценко, голова обласного відділення Фонду національної пам"яті України Анатолій Волошин.

     Під час урочистостей відбулась ще одна знакова подія: Юрій Громовський вручив вищу відзнаку НРУ - Почесний хрест В.Чорновола  Богданові Чорномазу та професорові  Віталію Масненку.

  Присутніми на зборах було одноголосно підтримано створення громадського комітету з відзначення 75-річного ювілею Героя та намічено перші кроки діяльності комітету: вимагати від влади проголосити 2012 рік на Черкащині роком В"ячеслава Чорновола, не чекати на обіцянки влади "в невизначеному майбутньому" перейменувати, а самим поміняти таблички з вулиці Енгельса на ім"я Чорновола,  адже вже 12 років є рішення топонімічної комісії з цього приводу та проведені відповідні громадські слухання. Також комітетом поставлено мету - домогтися
спорудження в Черкасах пам"ятника В.Чорноволу.  У підготовці та проведенні урочистостей взяла участь ГО "Воля ХХІ".  

 
Оргкомітет заходу   

У Черкасах презентують кінострічку про старшину Армії УНР

Юрій став одним з найближчих помічників Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупаки

15 жовтня у суботу, в Черкасах, у приміщенні краєзнавчого музею (вул.Слави, 1) о 14.00 відбудеться презентація документальної двосерійної кінострічки Романа Коваля та Олександра Домбровського “Юрій Горліс-Горський". Презентацію готує Черкаська ГО "Воля ХХІ".

Під час прем’єри фільму відбудеться зустріч з Романом Ковалем – автором та упорядником серії книг про Визвольну боротьбу у 1914 – 1920-х роках, а також циклів радіопередач та документальних фільмів про Визвольну боротьбу українського народу.

Роман Коваль також представить свою нову книгу “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”.

У ній йдеться про забутого українського скульптора, художника і поета. В історію Михайло Гаврилко увійшов і як організатор війська – Українських січових стрільців, Сірої дивізії Армії УНР та повстансько-партизанського руху на Полтавщині.