Головний Отаман, 25.V.1926...

 
25 травня українська спільнота традиційно відзначає сумну дату - річницю з дня вбивства у Парижі Головного Отамана Військ УНР Симона Петлюри. У цей день  1926 року він упав від п'яти  пострілів московського агента, "жидівського месника" Шльоми Шварцбарда.
   Наступного року український уряд в екзилі здійснив фантастичний, як на той час, крок - було виготовлено та вручено майже усьому старшинському, офіцерському складу військ УНР "Пам'ятний знак першої річниці вбивства С.Петлюри". П'ять куль, що вбили Отамана символізували п'ять хрестиків над датою "25.V.1926" на нижній частині Знака.
  
Про цей пам'ятний знак я дізнався ще тоді, коли навчався в школі. Тоді  батько мені розповів, що такий знак було вручено  дідові, хорунжому, а пізніш -  поручникові УНР. Із цим знаком на лацкані піджака я бачив діда на 2-х світлинах: одна - велике портретне фото - але там Знак був злегка підретушований, інша - зовсім невеличке фото, де виднівся лише шматочок цієї відзнаки, решта була акуратно вирізана.
  Також, ще під час бойових дій, дідуся було нагороджено і Хрестом Петлюри.  
     Хрест  Петлюри
  Про це є згадка у ІІ книзі Ярослава Тимченка "Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921)", у розділі  "Реєстр нагороджених хрестом Симона Петлюри за участь у збройній боротьбі за державність України під проводом головного отамана Симона Петлюри 1917–1921 рр", де під №975 значиться "Обідзінський Назар, поручник".
  Що до цього Хреста, то я навіть не знаю, куди він подівся. В родинних архівах я жодного разу його не зустрічав (втім, як і пам"ятного знака). Знав про те, що дідусь був нагороджений бойовим орденом УНР лише з розповідей батька.
  Інакше й бути не могло - 1946 року дідусева родина, до складу якої входили дід, бабуся, батько та його старша сестра, у якості репатріантів повернулась до України. Щоправда, на помешкання до Києва, звідки дідусь був родом, влада їх не пустила. Прийшлось оселитися в Черкасах (на той час Київської області).  І так, у Черкасах, вони й прожили залишок свого життя. Під госторозорим оком вірних дзержинців. Навіть не знаю, як батькові стало сміливості розповідати мені усе, що стосувалось дорадянського періоду життя родини: про УНРівський період біографії дідуся, про життя сім'ї в міжвоєнній Польщі, про період існування під німецькою окупацією, про період у німецькому таборі та про звільнення американськими військами.
   Та власне, спонукала мене написати те, що ви щойно переглянули,  сьогоднішня дата - 86-та річниця вбивства Головного Отамана військ УНР Симона Петлюри.
  Тож, пом'янемо тихо цього Великого сина України. Не будемо мити його кістки в розсудах про неоднозначність його діяльності, а просто запалимо свічку пам'яті за душу того, хто став жертвою більшовицької Москви...