З ручаїв – ріки, з книжок – знання.

                                                                                                  Учітеся, брати мої,
                                                                                                  Думайте, читайте...
                                                                                                          (Т.Шевченко)

                                                                        

    Днями мені довелось поспілкуватися з освітянами, що приїхали до Черкас на навчання з  районів Черкащини. Справа в тім, що я мешкаю поблизу інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. І в цьому інституті  група філологів з районів  проходила курс семінарів. І ось що вони мені розповіли під час однієї з перерв, стоячи в черзі за хлібом (машина щойно привезла свіженького та розвантажувалась, а ми, очікуючи,  розговорились).

     За сприяння Черкаької обласної державної адміністрації було видано дві книги такої собі Шевченкіани по-тулубівськи - "Заповіт" та "Тарас Шевченко - славетний син Черкащини". Два фоліанти високого друку, на гарному папері, ілюстровані. Ціна - не дуже доступна: по 160-200 грн. за примірник.
      Ну, скажімо, придбати сьогодні гарну книгу - задоволення не з дешевих. Людині з невисоким доходом не просто стати господарем шикарного видання. Ну, та все одно, на гарну поліграфічну новинку завжди знайдеться платоспроможний покупець. Не буду лукавити - я цього дива поліграфії на власні очі не бачив, в руках не тримав. Але не можу не вірити людям з вищою педагогічною філологічною освітою, з чималим стажем роботи в освітній системі. Кажуть:  що одна, що друга книга так і рябить помилками - граматичними, історіографічними, біографічними. Помилка на помилці. Та я не тільки і не стільки про це. Виявляється, що з Черкаської ОДА розіслано листи в районні управління освіти де від вчителів                         

(головним чином - філологів) в наказовому порядку вимагається розкуповувати ці "перлини шевченкознавства". 

      Дещо пізніш, як стало відомо,  обласні очільники від культури і освіти якимось чином довідались, що за чималі бюджетні кошти   видали відверту халтуру. І начебто зібрались припинити її продаж і видрукувати пізніш ці книжки якісно відредагованими та виправленими. Було таке рішення прийняте, та кажуть люди, що не зняли з продажу і продовжують продавати досі цей дороговартісний непотріб.
     І як же бути тим вчителям? Ну, скажімо, нашкребуть вони 160-200 гривень на один з двох тих опусів. І куди з ним? Застосувати в навчальному процесі чи використати для виховання власних дітей ці "шедеври шевченкіани" буде виглядати злочином перед дітьми.

      А хтось, побоюючись небажаних наслідків вже придбав собі ці  фоліо.   Гроші на вітер...             Але ж цілком можливо, що комусь, не достатньо обізнаному з життям і творчістю Тараса Григоровича,  ці книги потраплять до рук! І людина, вірячи в незаперечний авторитет авторів, "збагатить себе знаннями" і буде апелювати до тих, хто в дискусії з нею керуватиметься фактами, здобутими з підручників української літератури для середньої школи. 

      Дійшли до мене плітки, що, буцімто один шанований професор, шевченкознавець, бачив і читав ті плоди високих дум сьогоднішніх (і, сподіваюсь, тимчасових) будівничих нової Черкащини. Після прочитання написав розгромну статтю і вже було зібрався опублікувати її. Але, вірні слуги народа, даруйте - Тулуба, прознавши про наміри вченого, дуже настійно попросили не оприлюднювати свій критичний матеріал, а вони припинять реалізацію книг та виправлять і видадуть повторно. Але, як вже вище було сказано, вони повелись як господарі свого слова: захотіли - дали, а захотіли - назад забрали...
      Отже, як виявляється, не з усіх книжок вірні знання.