середа, 14 лютого 2018 р.

ШЛЯХ ДО ВІЛЬНОГО ЛЬВОВА ВЕДЕ ЧЕРЕЗ ВІЛЬНИЙ КИЇВ

Картинки по запросу
Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року у селі Зашкові (теперішній Жовківський район) поблизу Львова в сім’ї управителя місцевої народної школи Михайла Коновальця. Мати Євгена, Марія, також учителювала. Вона походила з українського роду священиків Венгриновських.
Після закінчення народної школи в Зашкові Євген переїхав до Львова, де вступив до української Академічної гімназії. Хлопець переконував товаришів-гімназистів, що "українці мусять бути добрими учнями, засвоїти собі знання якнайкраще, якнайосновніше, якнайбільше, щоб надолужити те, що нам пограбувала неволя".
Склавши випускні іспити в 1909 році, Євген Коновалець став секретарем Львівської філії "Просвіти" та записався на студії права до Львівського університету. Перша світова війна 1914 року не дала йому можливості довчитися в університеті і отримати диплом доктора права. Вплив на молодого студента мали праці основоположника теорії українського націоналізму Дмитра Донцова, який у той час перебував на Галичині в еміграції.
Євген Коновалець організовує політичну працю студентів, спочатку на Львівщині, а згодом по всій Галичині. Під час виборів до Сейму поляки вважали його небезпечним противником і назвали "новітнім гайдамакою".
У 1912 році Євгена Коновальця покликали до австрійського війська. Студентом він відбув однорічну військову службу в старшинській школі у Львові та зі ступенем чотаря (лейтенанта) повернувся на студії. Під час служби Євген зрозумів, що українській молоді бракує військового вишколу: можливість вибуху війни між Австро-Угорщиною та Росією ставала дедалі реальнішою, а у випадку війни українці мусять мати свої військові кадри і частини. Хлопець ініціює створення спеціального студентського товариства для військового вишколу "Січові стрільці".
Та не на Галичині, а в золотоверхому Києві судилося Євгенові Коновальцю відіграти важливу роль в історії української нації. Саме туди, на схід, повела його доля своїми тернистими шляхами.
"Шлях до вільного Львова веде через вільний Київ", - стверджував він.
У серпні 1914 року вибухнула Перша світова війна. Хорунжого Коновальця мобілізували до війська. Наприкінці квітня 1915 року в Карпатах відбувся героїчний бій за гору Маківка, в якому брав участь і Євген Коновалець. Бій за Маківку змінив хід подій на фронтах Першої світової, ще раз продемонструвавши, що для України назріла доконечна потреба творити власні збройні сили. Одним із творців Українського війська після проголошення Української Народної Республіки став Євген Коновалець.
12 листопада 1917 року Головний отаман військ УНР Симон Петлюра передав Галицько-Буковинському Комітетові згоду Генерального Секретаріату Центральної Ради на створення Куреня Січових стрільців. Євген Коновалець вступив до куреня звичайним вояком. За його прикладом пішло багато колишніх вояків і старшин українського січового стрілецтва. Курінь Січових стрільців став однією з головних військових частин, які зуміли взяти штурмом "Арсенал" і розгромити січневе більшовицьке повстання в Києві. Під час військового параду Збройних сил УНР (грудень 1918 року) з нагоди визволення Києва на Софіївській площі Голова Директорії УНР Симон Петлюра присвоїв полковникові Євгену Коновальцю звання отамана.
Дворічна збройна боротьба на теренах Наддніпрянщини була для полковника школою військового і політичного гарту. Одна з рис патріотизму полковника - це соборництво. Для нього існує лише єдина Україна і єдиний український народ.
Після закінчення визвольної боротьби 1917-1920 років багато вояків куреня виїхали до Чехії. Туди ж потрапив і Євген Коновалець. На останньому засіданні Стрілецької Ради, котре відбулося у Празі в липні 1920 року під проводом Євгена Коновальця, було обговорено конкретний план дальшої боротьби українців в умовах польської і радянської окупації. Євген Коновалець запропонував створити таємну підпільну військову організацію, метою якої було мобілізувати народ до боротьби за його права. Так було створено Українську Військову Організацію (УВО). Євген Коновалець формував групи активістів, які, відповідно до обставин, творили ядро підпільної діяльності в Україні. УВО розгорнула збройну боротьбу проти представників польської влади на українській території, ініціювала бойкот польських виборів у Галичині на початку 1920-х років. Її увагу було зосереджено також на створенні "Просвіти", "Рідної Школи", товариств "Сокіл", "Січ", "Пласт". УВО допомагала закласти фундамент господарського піднесення Галичини.
29 січня-3 лютого 1929 року у Відні відбувся Перший Конгрес українських націоналістів. На ньому було створено спільну об’єднану Організацію Українських Націоналістів (ОУН). Головою Проводу ОУН обрано Євгена Коновальця. Невдовзі ОУН стала найпотужнішою підпільною революційною силою.
Полковник Коновалець докладав усіх зусиль, щоб створити пункти опору, осередки націоналістичних ідей у радянській Україні.
Провідник передбачав наближення нової світової війни, тому накреслив план переведення підпільної боротьби в русло всеукраїнської національної революції, мета якої - відновлення суверенної Української держави.
І лише теракт, організований Кремлем за особистим наказом Сталіна, не дозволив втілити в життя цей доленосний план Євгена Коновальця.
23 травня 1938 року в Роттердамі московський агент Судоплатов під виглядом представника ОУН в Україні передав Євгену Коновальцеві в пакеті вибуховий пристрій, який на шматки розірвав тіло Провідника української нації.
Євген Коновалець похований на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі. Над свіжою могилою його дружина Ольга сказала: "Він загинув за Україну. Продовжуйте те діло, за яке він умер!"
Олег Кожушко

Немає коментарів:

Дописати коментар