У понеділок, 25 листопада, до Черкащини приїхала нардеп від
"Батьківщини" Олександра Кужель. Приїхала, щоб підтримати єдиного
кандидата від опозиції по 197 виборчому округу Леоніда Даценка.
На зустріч у Руській Поляні, не дивлячись на робочий день, та ще й першу його половину, на несприятливі погодні умови, зійшлося декілька десятків чоловік. І можу сказати, що для такого села, як Р.Поляна, яке на минулорічних виборах дало Даценкові чи не найменший в окрузі результат, і така кількість прибічників вже про щось говорить. Телефонували інші прибічники Даценка - медичні працівники, освітяни, робітники, що працюють на підприємствах Черкас тощо - і висказували своє жалкування через неможливість попасти на таку зустріч.
Відразу ж після початку заходу, щойно тільки полилась українська музика з агітаційного автбусу, до нас підбігла робітниця сільської ради і почала вимагати зготання нашої роботи, позаяк у них заплановані заходи до 70-річчя звільнення села від нацистів. Ми ж цій сільрадівській діячці пояснили, що початок нашого заходу о 9-00 і розраховуємо ми максимум на годину - все ж холодно і вітряно. В той же час, наскільки нам відомо, сільський захід заплановано на 10-30. "А ми вже зараз вмикаємо пісні воєнних років". І ввімкнули "сініє платочкі" з "любімим горад в сіній дим Кітая"... Та щось мала потужність була у сільрадівських звукопідсилювачів.
Загальне моє враження від цього, Руськополянського заходу - дискусія на рівних. Не було, на мою радість, дешевих прийомів - обіцянок щось робити для села. Адже ті обіцянки є справжнісіньким блефом: хочеш надавати допомогу і покращувати життя у населеному пункті, то йди в сільські чи міські голови, в депутати місцевих рад. А вже як зібрався до Паламенту держави, то переймайся, плануй та інформуй виборця, що ти збираєшся робити у Парламенті, яким чином брати участь у законотворчій діяльності, які українські, державні цінності ти збираєшся відстоювати й захищати на державному рівні.
На мій подив, місцеві мешканці ставили Олександрі Кужель досить адекватні, продумані й доречні запитання, на які тут же отримували відповіді.
Наостанок гості разом з місцесими жителями поклали квіти до обеліска совітським воїнам та поспілкувалися з ветераном ІІ світової війни, який першим прийшов на урочистості.
Нижче - невеличкий фотозвіт про подію.
На зустріч у Руській Поляні, не дивлячись на робочий день, та ще й першу його половину, на несприятливі погодні умови, зійшлося декілька десятків чоловік. І можу сказати, що для такого села, як Р.Поляна, яке на минулорічних виборах дало Даценкові чи не найменший в окрузі результат, і така кількість прибічників вже про щось говорить. Телефонували інші прибічники Даценка - медичні працівники, освітяни, робітники, що працюють на підприємствах Черкас тощо - і висказували своє жалкування через неможливість попасти на таку зустріч.
Відразу ж після початку заходу, щойно тільки полилась українська музика з агітаційного автбусу, до нас підбігла робітниця сільської ради і почала вимагати зготання нашої роботи, позаяк у них заплановані заходи до 70-річчя звільнення села від нацистів. Ми ж цій сільрадівській діячці пояснили, що початок нашого заходу о 9-00 і розраховуємо ми максимум на годину - все ж холодно і вітряно. В той же час, наскільки нам відомо, сільський захід заплановано на 10-30. "А ми вже зараз вмикаємо пісні воєнних років". І ввімкнули "сініє платочкі" з "любімим горад в сіній дим Кітая"... Та щось мала потужність була у сільрадівських звукопідсилювачів.
Загальне моє враження від цього, Руськополянського заходу - дискусія на рівних. Не було, на мою радість, дешевих прийомів - обіцянок щось робити для села. Адже ті обіцянки є справжнісіньким блефом: хочеш надавати допомогу і покращувати життя у населеному пункті, то йди в сільські чи міські голови, в депутати місцевих рад. А вже як зібрався до Паламенту держави, то переймайся, плануй та інформуй виборця, що ти збираєшся робити у Парламенті, яким чином брати участь у законотворчій діяльності, які українські, державні цінності ти збираєшся відстоювати й захищати на державному рівні.
На мій подив, місцеві мешканці ставили Олександрі Кужель досить адекватні, продумані й доречні запитання, на які тут же отримували відповіді.
Наостанок гості разом з місцесими жителями поклали квіти до обеліска совітським воїнам та поспілкувалися з ветераном ІІ світової війни, який першим прийшов на урочистості.
Нижче - невеличкий фотозвіт про подію.
Немає коментарів:
Дописати коментар