Ось нарешті я і вдома. Тиждень відлежався в третій міській лікарні швидкої допомоги. Підлікував серце, судини, стабілізував тиск тощо. Тепер відчуваю себе краще.
А от деякі нюанси лікувального процесу не залишили мене в стані повного задоволення від цього процесу.
Учора у фейсбуці попалась на очі така фраза: "Як до лікарняного відділення заходити, то вимагають це робити виключно в бахілах, а як лікарі швидкої до тебе додому заходять, то не зважаючи на погоду, чорта з два роззуються"...
Ну, до мене лікар швидкої зайшов охайний, на порозі роззувся, поводився чемно. Доставили мене до лікарні і тут почалося... Приймаючий лікар вислухав колегу зі швидкої, до мене й на метр не підійшла, про якусь кардіограму не йшлося. Відправила до палати під крапельницю. Попадаю я до палати і жахаюсь: палата це лікарняна (інфарктне відділення!!!), чи хлів?!! Хоча, у хлівах я такого смердючого повітря не відчував ніколи. Ну, думаю, тут троє людей вже сплять, люди хворі - усе може бути - вони ж себе не контролюють... Та даремно я так про людей подумав. На ранок повітря не змінилось. Виявляється, "перло" з вентиляційних шахт, які беруть початок з підвалу. Хворі співмешканці зранку зібралися й власноруч позаклеювали папером вентиляційні решітки в палаті. Спочатку здалося, що це подіяло і "аромат" став трохи меньшим. Та, виявляється, це лише здалося - одорувало з дірок біля каналізаційних труб, які проходять по сусідству з вент. шахтами. Викликали завідувачку відділенням, до речі, чудового фахівця у своїй кардіологічній справі, показали, що робиться в палаті. Завідувачка викликала інженера, робітників лікарні. Ті прийшли, покрутили носом, потиснули плечами і мовивши собі під ті носи, якими крутили, що грошей немає на ремонти, почимчикували геть.
Я, отримавши свою крапельницю, відлежався й написав листа-звернення до головлікаря, де описав ситуацію Усі мешканці палати підписали і я відніс цього листа. Майже миттєво ці роботяги прибігли знову і довго думали, що ж зробити. Ми запропонували монтажною піною залити усі ці щілини, на що ті знову пожалілися на відсутність коштів на придбання піни. Ми кажемо, мовляв, скинемося грішми, ви лише купіть. "Ми сюди не по магазинах бігати влаштовувались", - була відповідь лікарняного пролетаря. Закінчилось тим, що щілини було заткнуто якоюсь рядниною, а зверху залито цементним розчином. Для того, щоб зробите це, робітники розкрили (розламали) шматок стіни і, хоча, поставили цей шмат на місце, щілини в стіні стали ще більшими. Додам, що робилося все це в присутності хворих, не переселивши усіх нас до іншої палати. Результат - смердіння залишилося.
Але все ж, хочу відзначити чудове ставлення до хворих персоналу відділення. Лікарі, сестрички, санітарки - усі належно виконували свою роботу, чуйно ставилися до нас - доброта, доречний теплий гумор, фаховість - риси, властиві усьому персоналу. Є й добрі, порівняно з минулими відвіданнями лікарні, новини: УЗД (ультразвукове дослідження) і серця, і внутрішніх органів тепер проводяться безкоштовно - а це вартісні послуги, що добряче відчувалися на гаманцях хворих; харчування в лікарні стало кращим, якіснішим.
За що й складу велику вдячність усім тим, хто мене лікував!
Я також лікувався у третій, в хірургічному відділенні, в гастроентерології - враження залишились позитивіні. Все, що залежить від персоналу, вони виконують належним чином. Мене особисто вони поставили на ноги в буквальному смислі слова. Володимир Корсун.
ВідповістиВидалити