Моїй Мамі сьогодні виповнилося 92 роки. Мій товариш, який займається дослідженням повстань у ГУЛагу, сказав, що, здається, мама чи не єдина в Україні лишилася з учасників Кенгіру. Ще у США мешкає Норма Шикман, їй цього року виповниться 100. А у мами є знімок, де вони з Нормою молоді й гарні, всупереч похмурості й жорстокості місця тодішнього їхнього перебування.
Мама, завжди така оптимістка, життєлюбна й цікава до світу, зовсім підупала духом. Не повернула очікуваного зору операція на оці; нарешті дозолили дрібні пенсійні чиновники зі своїми дрібним кусанням; немає тих, з ким мама могла поговорити, наче зі своєю молодістю. А найгірше:вона за її словами, "розвірилася". Вважає, що Кенгірське повстання нині не є для молодших людей прикладом відваги і відданості ідеалам свободи, а навпаки - стало нікому не потрібною, не цікавою давнезною подією, згадка про яку лише дратує.
Цей знімок дворічної давнини. Мама не хоче фотографуватися.
Мені страшно, як буває дитині, коли раптом серед вулиці вона відривається від маминої руки. Я тільки молюся, щоб Мамина рука не загубилася, щоб моя Мама залишалася зі мною.
Олена Бондаренко
Немає коментарів:
Дописати коментар