Щойно із сумом змушений був відфрендити розумну дівчину, яка "героїчно" заявила про безумовну підтримку Московського Патріархату "ібо він є канонічним і правильним", а Українські Церкви ні.
Отож моя аналітика.Писав давно, але в світлі "походу московських попів на Київ" - абсолютно на часі.
Отож- дещо про "канонічність і не канонічність".
Трошки задовго, але цікаво і для думаючих людей:
Фото: obozrevatel.com
Дещо про канонічність московських патріархів і неканонічність всіх інших.
Богословські роздуми про московських попів,які відмовились шанувати українських героїв.
Всі бачили як демонстративно попи московського патріархату не встали,коли всі вшановували наших загиблих воїні (торік у травні предстоятель Української православної церкви Московського патріархату митрополит Онуфрій не підвівся на урочистому засіданні Верховної Ради при зачитуванні імен бійців АТО – ред.)
Тупо, цинічно і зневажливо.
Так як вони завжди ставились до українців, української держави, української церкви.
Ібо вони "канонічні", а всі решта - "не канонічні". І їм "можна", а нам "ніззя".
Чому?
Я слабо розбираюся в канонічності,тому просто буду аналізувати згідно своєї сільської практичної кебети.
Отож починаємо.
Я чув що на москві, в Улусі Орди взагалі патріарха не було,а хану-царю хотілося вєлічія.
Тому хан Москви наказав упіймати грецького патріарха,який на свою біду був в той час на землях улуса.Чув що той нещасний патріарх сидів під арештом і примусом в московському улусі майже рік,поки під загрозою не ''висвятив'' ханського патріарха.
Цитата : ''Патріарша гідність московським митрополитам була надана у 1589 році особисто Вселенським Патріархом Ієремією II після піврічного утримання у Москві в неволі у 1588 році[1]. Після арешту Вселенський патріарх вирішив задовільнити прохання московського царя Бориса Годунова про поставлення патріарха російської Церкви. Константинопольський Собор 1590 року таке поставлення Московського патріарха не визнав і лише через три роки московити зуміли добитися визнання.''(с)
Відповідно постає засадниче питання.
Тобто принципове.
Суть питання така - Християнська Церква постала внаслідок дуже простого принципу. Абсолютно логічного і водночас дуже тонкого. Триєдиного як Свята Трійця.
Це - добровільність,тяглість і безперервність. Христос передав свій Дух Святий (може я не канонічно викладаю, але ідея зрозуміла) кожному із дванадцяти апостолів. Навіть свято таке є на честь цієї події. Я таку ікону пам'ятаю - там над кожним апостолом такий пломінчик світла стоїть. А перед ними Христос у повітрі і над ним такий пломінчик тільки великий.
Передав і сказав, щоб ішли по світу і розповсюджували цей Дух Святий. Окрема тема, що апостол Петро був обраний основоположником Церкви - було сказано, що на ньому як на камені (петро значить ''камінь'') буде збудована Церква. Тому католики вважають себе канонічними, бо їхня церква іде від Петра.
Інші конфесії це заперечують і знаходять якісь пояснення, що це не так і всі неправильно зрозуміли фразу про камінь і що Петро сам тричі відрікся,і т. д...
Не хочу зараз в це влазити, хоча сходження Духа Святого відбулося вже після зречення Петра -тобто канонічність підтверджена вже не людьми.
Продовжую своє міркування.
Не буду влазити в міжконфесійні розборки, але відмічу, що основою християнських церков є тяглість і безперервність.Може терміни неправильні, але вони означають не що інше, як те що кожного священника посвячує ( навіть слово посвячення звідси) попередній священник, теж посвячений попереднім, і так ланцюжок доходить аж до котрогось із апостолів, а через той пломінчик Духа Святого аж до самого Христа.
Зрозуміло?
Тобто ланцюжок такий : Ісус Христос - дванадцять апостолів - ранні християнські пастирі-священники церков-через хрещення і святе причастя прихожани церков.
Ну десь так приблизно.
Головне те, що весь цей ланцюжок безперервний і тягнеться аж до початку до самого Христа.Через те і церкви християнські.
Вони можуть відрізнятися формою богослужінь, мовами, ще якимись тонкощами, але в основі лежить саме частинка того Духа Святого, яка передається по ланцюжку. І ніхто не може заперечити, що якщо ця процедура не порушена, то священник є духовним нащадком апостола, так як той є духовним нащадком Христа. Духовним нащадком.
Я зрозуміло пояснюю?
Тепер абсолютно зрозумілими стають церковні судові процеси проти Джордано Бруно і Яна Гуса. Бруно і Гус були священниками. Із Святим Духом в душі.
Бо виходить так, що будь-який священник має АБСОЛЮТНО РІВНІ ДУХОВНІ ПРАВА із іншими священниками. Дух Святий у них один і той же. Від Христа.
Не важливо, яку сходинку в церковній ієрархії ті посідають. Підкреслюю-духовні права. Бо вони здійснюються через ту часточку Духа Святого, яка передана кожному із них. У кожного із них-і у Бруно, і у Гуса, і у Папи Римського, і у сільського попика однакове право сповідати, хрестити, причащати і т. ін. Тому і потрібен духовний суд чи якісь слухання ( розборки), які підтвердять наявність чи відсутність того "пломінчика". І не можна просто так, волею людською, чи князівською, чи царською впливати на Дух Святий. Як і забрати і надати цей Дух Святий.
Це дуже тонка і принципова річ.
До того, як священника висвятять, він звичайна людина, але вже після посвяти він стає уже не людиною, але носієм Духу Святого. І посвячення води чи хліба відбувається не людиною чи хрестом, а саме Духом Святим.
Зрозуміло?
Тобто не може ніхто оголосити священника не священником аж поки той САМ НЕ ВІДРЕЧЕТЬСЯ від Духа Святого.Для того і суди і інквізиція і катування, щоб добитися від духовної особи зречення, або свідчення про зречення.
Але!!!!!!
Ця штука працює в обидва кінці однаково!!!!!!!
Ніхто "сторонній" не може забрати того Духа Святого, але і сам себе ніхто оголосити священником,який має той Дух Святий теж не може !!!!
Тепер головне.
Все те до чого я додумався ясно і чітко описано давно і лежить на поверхні.
Якщо можливе зречення Духу Святого (а зречення є не що інше як акт волі(бажання), то основа основ - це ДОБРОВІЛЬНІСТЬ прийняття Духу Святого.
Іншими словами ВІРА.
Гопа!!
І все стало на свої місця.
Все просто.
В основі добровільності лежить саме віра і нічого іншого.
Пам'ятаєте фразу із Карнегі, що не існує іншого шляху заставити людину щось зробити, крім того, щоб людина сама захотіла це зробити?
Ще можна примусити людину тягати каміння, б'ючи палицею-це чисто тваринна реакція і душі і волі в ній немає ні грама.
Але в сфері духовній бити палицею не получиться.
Можна катуванням примусити щось робити і щось казати, але думати і вірити людина буде лише в те, що сама хоче.
Для того, щоб примусити людину думати те, що вона не хоче існує лише один спосіб. Це обман.
(Саме його і використовує нечистий у протистоянні з Богом.Тому і називають ''лукавий'' і тому і моляться про визволення від нього. Геніально! Так покопаєшся у відомих фактах, помітиш те що на поверхні лежить, роззявиш рота і сам себе назвеш "Капітан Очевидність".)
Отже, для того, щоб отримати Дух Святий, треба не тільки ХОТІТИ Його отримати, але щоб і той, хто передає Його ТЕЖ ХОТІВ це зробити.
Бо інакше нічого не вийде. Не передається Дух Божий через насильство, примус і обман. А лише через любов, а отже віру, а отже добровільне бажання.
Звідси -ніхто не може ПРИМУСИТИ передати Дух Божий, а отже ту саму оспівану канонічність, на якій так наполягає московський патріархат.
Ця передача має бути ВИКЛЮЧНО ДОБРОВІЛЬНОЮ!!!
Передача шляхом обману- є "від лукавого", а отже не має в основі саме предмету передачі- Духу Святого.
Я не заперечую щодо канонічності інших, попередніх священників московського улусу. Я наголошую на принципі віри, а отже любові, а отже добровільності, і канонічності як похідної від цього у отриманні патріаршества. А мова йде саме про головний постулат московського патріархату, який був отриманий всупереч саме цим оосновоположним принципам. Адже саме свою "канонічність" тицяють московські попи як перевагу над київським патріархатом. Тепер в реальному часі спостерігаємо таку ж "канонічність" у вигляді "референдуму" в Криму і в лугандоні- під прицілами автоматів окупантів, з бюлетенями на принтері і фальшивими підрахунками. Виходить, що методика дії та ж сама і ніфіга не змінилося. Отже, якщо створіння виглядає як качка, плаває як качка, літає як качка, їсть як качка, то із вірогідністю 100 % це і є качка.
Тобто на початку маємо народ, громадян, які без сумніву мають право на вираження своєї волі (аналогія кліриків, які були висвячені канонічно), але незаконне проведення незаконного "референдуму"(отримання патріархату через примушення і підтасовку) повністю знівелювало і знецінило волю всіх громадян, а отже стало виявом саме того лукавства і обману, про яке ми говоримо. Отже маючи так само на початку всі передумови для реальної безспірної канонічності, московські ординці в результаті отримали зовсім не те, чим можна пишатися і тикати в очі іншим. Одразу згадується про те, що Бог створив Світ одним Словом своїм і створив добре (І побачив Бог, що це добре), а лукавий може творити тільки погану бутафорію, яка лише нагадує творіння Боже і тільки паскудить задум.
Передача шляхом обману, підтасовок, купівлі голосів, хабарів, підробки підписів - це лукавство в чистому вигляді.
А значить Дух Святий там і близько не з*являвся.
Це щось схоже на спробу набрати морозива розпеченою до червоного свічення ложкою- ніби набираєш, а поки підняв ложку-там все розтеклося, випарувалося і обвуглилося.
Це людські закони і іх виконання разом з правом власності може бути під примусом, бо в основі лежать бажання людей, які грішать, помиляються і можуть їх змінюівати залежно від ситуації ( я чітко описав законодавство?).
А в основі духовних законів лежить принцип ВІРИ І ЛЮБОВІ. І нічого іншого.
Повтроюю - ЛЮБОВІ.
Іншими словами НІЯКОГО ПРИМУСУ.
Якщо вас побили за те, що ви згрішили, і ви пообіцяли більше так не робити,то це не внаслідок вашого розкаяння, а внаслідок того, що ви не хочете знову тирки отримати.
Як песик Павлова.
В цьому випадку про любов, віру, а отже про канонічність мова не йде за визначенням.
Не складно?
А, відповідно, тримаючи патріарха під арештом і погрожуючи йому, НЕ МОЖНА ОТРИМАТИ ЩИРОГО ДОБРОВІЛЬНОГО ПОСВЯЧЕННЯ І БЛАГОСЛОВІННЯ.
До Бога приходять через любов, а не через страх, підкуп чи гординю.
Наскільки я знаю, навіть людський недосконалий і грішний суд не приймає зараз свідчення, які добуті через примус, катування і погрози.
Нє?
Звідси принциповим є питання про канонічність, добуту шляхом підкупу, погроз і катувань.
Жодної добровільності чи віри з любов'ю тут немає.
Канонічність не є актом людським, а виключно актом Божим.
Так зрозуміло?
Іншими словами, якщо російська макака вся обмотається колорадськими лєнточками, то все-одно не стане героєм і переможцем. Всім зрозуміло, що це всього лиш російська макака обмотана смугастою мануфактурою, яка сама не воювала, геройських подвигів не вчиняла і нікого не перемагала. Бутафорія, а отже обман. Від лукавого.
Всі знають про те, що нквдистів призначали священниками. Це не секрет. Принцип кесарю кесарево був порушений, а тому був порушений і постулат тяглості і безперервності.
Дивлюся на московських попів, які зневажають українців і Україну, розказують про свою канонічність і "право первородства" перед Київською церквою, і в той же час служать московському кесарю і мамоні із дорогими годинниками, кортежами і маєтками, згадую про віру, любов, Дух Святий і лукавство і гадаю: "Совпадєніє? Не думаю..."
Сашко Лірник, казкар з Умані.
Немає коментарів:
Дописати коментар