пʼятниця, 29 грудня 2017 р.

Відродження Фенікса, або коли прилетіла ластівочка

                       Картинки по запросу колядки карикатуры
Колись давно,у далекому заполярному Мурманську ,ми ,з нашим українським товариством, вирішили поколядувати на Різдво.
Готувалися ,репетирували ,вчили колядки і щедрівки. Навіть костюми пошили . Зробили гарну велику Звізду з дзвіночками і лампочками.
Але,коли пішли колядувати і вітати людей по квартирах і під'їздах, то "російські брати" нам не відчиняли.
Тільки перелякано питали з-за дверей : "А што єто? А чаво єто? А хто єта? "
Ну не їхнє це ,не їхнє. Яка ластівочка? Який щедрик? Який такий "добрий вечір" ? Яка Звізда і вишивка?
Наші дівчата плакали від образи.
А потім ми вирішили все-одно заколядувати. Для всіх. Адже Різдво для всіх.
Навіть для заляканих совком нещасних безрідних і бездольних безбатченків.
І в центрі великого кола із замерзлих довгих будинків, які так ставлять щоб не дошкуляли крижані вітри з Льодовитого океану, під спалахами полярного сяйва ,залунали українські колядки і щедрівки.
На тріскучому морозі ми співали і гарно у нас те получалося !
Раптом в похмурій темній стіні багатоповерхівки засвітилось віконце. Потім ще одне, потім ще і ще.
І з під'їздів почали вибігати люди ,в накинутих кожушках , волохатих шапках , пуховиках, і валянках на босу ногу.
І кожен ніс в руках грудочку кашки, або кільце ковбаски.
Наші українці. Ті, які вже давно забули хто вони. Ті, які раптом прокинулися від летаргічного сну "уззкого міра".
Із дітьми і варениками, із вудженою тріскою, мисками холодцю і пляшками.
Залишивши в квартирах своїх здивованих і перепуджених російськомовних дружин і чоловіків.
Нас ставало все більше і більше. Пісня гучнішала і ширилась. Я навіть не міг здогадатися скільки нас багато є в цьому північному світі. Та і у всьому світі.
І був добрий вечір, і пан господар вийшов і подивився на свою волохату кошару, і ягнятка з телятками народилися, і жінки моргали своїми чорними бровами, і гроші стали половою , як і має бути.
І серед полярної ночі прилетіла ластівочка.
І стала щебетати.
Найвідоміша і найкрасивіша мелодія у світі.
Найтепліше свято.
Свято народження.
Свято любові.
Вперше в житті сценарій цього мультику народився миттєво.
У всій багатогранності і з усіма потаємними смислами.
Просто з'явився.
Як народився. Як і треба. З любові. З прадавнього роду.
Ніби весь довгий ланцюжок дідів-бабусь ,мамів-тат стояли перед моїми очима і підказували що і як робити. Гладили по моїй сивій голівці і розказували про те, що я і так знав, але забув.
Про те що ми всі забули.
Про справжнє і вічне, про те,що дрімає в наших душах і сниться нам по ночах, про те ,що не можна продати чи купити, про те ,що найдорожче і найтепліше.
Про те ,що тримає нас на світі.
Насправді цей Щедрик не просто про свято, а про відродження України.
Про вижудування і лікування, про те , як з попелу чужинецького "міра" пробивається і розквітає наше, рідне, українське.
Найдивовижніше, що це було передбачення. Навіть не знаю як.
І про Майдан, і про останній рубіж , і про відродження і перетворення, і про все що трапилося і трапиться..
І в цьому велика радість ,бо весь сірий,похмурий і холодний світ розквітне для українців красою і любов'ю, як і розказали мені наші бабусі-дідусі.
З Різдвом вас ,українці!
Створював це з Божим Духом і любов'ю до вас!
Христос народився!
Народжується Україна!

                                                              Cашко Лірник

Немає коментарів:

Дописати коментар