У дитячому садку бардак. Він був завжди. Але при новому завідуючого вже якось занадто дітки розперезалися. Групи перемішалися між собою. Діти почали змінюватися ліжечками, поливати один одного компотом в їдальні. А то і зовсім кидатися пляшками з лимонадом. Ну і природно бійки. Це було б нормально - чубляться-миряться. Так було завжди.
Цього разу вихователі та нянечки не знали що робити з новачками. Деякі норовили уперти іграшки. Хтось грав «не своїм». Про невідомо звідки взялися машинки і лялечки навіть не згадували. Діти не говорили звідки. Дядько чи тітка мовляв подарували, дали погратися. Що за дядько - мовчок. А тут ще новачок сюрприз підкинув. На перший погляд непоганий хлопчик - не боїться кампаній, любить говорити. Але як з'ясувалося, все це наносне. Говорити Владик любить. Так слухати не вміє і словниковий запас малий. А як сказати нічого - або в плач або з кулаками на інших діток. Буває все разом. Вдарить когось і ридає. Біда, однак.
Керівництво садка намагалося вирішити ситуацію своїми методами. Поміняли вихователів і нянечок. Останніх не всіх - у кожної групи своя «улюблена няня» залишилася. Проблема в іншому - нянечки «за штатом». І просто нацьковують «своїх» дітей. А то і з інших груп красивими іграшками ваблять. Спроби переформатувати групи теж якось не вийшли.
Начебто зібрали трохи більше половини в одну. Так діти бігають так, що порахувати скільки в групі неможливо. Тут ще й інші галасують. Те хочуть у велику групу, то не хочуть.
Так прийшло літо. І вирішили діти, що все - канікули. Але тато з мамою не прийшли. Вихователі сказали в садок ходити. Група в синіх штанцях і платтячках заявила що ходити не будуть! Але на обід з'явилися. А коли нянечки почали обговорювати кому який подарунок до нового навчального року приготувати - дітки теж «на місці». Галасують - просять блискіток і смачненького.
А тут ще нянечка в вихователем в коридорі побилися. І якби ж то просто лаялися собі. Так дітки помітили, хотіли навіть міжсобойчик влаштувати. Це ті, які раніше в одній групі були. Інші просто сперечалися на «машинки і лялечки» хто кого. Цікаво.
А тут ще Юленька прийшла в новому платтячку. Точніше не прийшла - вийшла в пісочниці в одному - повернулася в іншому. Так дорогому. Вихователька «звідки». Дівчинка «не знаю - подарували може». Подружка за неї заступилася - мовляв могла і в пісочниці знайти, чи не приставай нянька. Ти б вже помовчала, сказала нянечка - геть твоїй мамі недавно намагалися пояснити що пісочниці не можна розсипати на доріжках перед входом. Та ж все твердить - дівчинка багато пропустила - заслужила місце в пісочку покопатися. А в пісочницю для всіх не піде - там поруч дерева страшні.
Той самий день
У цей день нічого не віщувало проблем. Ніби як вчора вихователі дітей заспокоїли, обрадували, пообіцяли солодощів. Можна було очікувати спокійній зміни. Та не так сталося як гадалося.
Спочатку група з грабельками сіла біля столу нянечки. В ігри не грає. Кидається в тих, хто підходить іграшками і кричить. Діток не багато - але гам порядна. На питання чому, Олежка заявив, що хоче компоту погуще. А нянечка не так часто вкуняшкі дає. І хто напоумив? - Заявив мовляв няня і вихователі зарплату отримують. Багато. А могли б менше. І цукерки на різницю купити.
Йому вторив Юленька. Але на підлогу не сіла. Дівчинка в черговому новому політиці підійшла, провела пальчиком по паркету, покривив. Фикнула на нянечку «фу, так вона ще й не прибирала тут» і пішла до своїх подружок. Не встигла дійти як Ігорьок - один Юленкі вертолетік запустив. Літає собі. Хлопчик радіє. Всі інші діти біснуються. Одні кричать дай покерувати. Інші плачуть і боятися. Намагалися вмовити Ігорка «посадити машину» - мовляв не можна Вертольотик пускати в приміщенні - забився в кут, пульт не дає і пхикає «а мені можна».
Поки вихователі та нянечки намагалися вмовити «пілота» сюрприз підкинула сама слухняна група. Забралися на сцену, стали навколо барабана і кричать «ми царі гори!». Добре, що хоч в бубон не стукають. Заправляє всім трійка кремезних малюків - Юрочка, Олежик і Миколка. Вихователь намагається поставити запитання «навіщо». Дітки перебиваючи один одного кричать щось про царя гори, виховання, небажання спати після обіду і про те, що інші теж на сцену хочуть. А ці мовляв охороняють і захищають.
А тут ще хлопці з синьою групи в хованки почали грати. Ну точніше вони ховаються від дівчаток які заглядають з вулиці. Думають, що ховаються. А коли трапляються їм на очі - показують мови і кричать «дура».
Дивиться вихователь і відчуває як дах їде: біля нянечки сидять дітки і грабельками паркет грабують. Ігорьок з Юленька продовжують пускати вертолетік. Три богатирчіка стоять біля барабана на сцені. Діти багатих батьків бігають від вікна до вікна з криками «дура». Їх звичні друзі пішли на кшталт покакать. Та не повернулися - вилізли через вікно. Інші дітки теж намагаються «злиняти». Нянечки на межі нервового зриву. Діти з вулиці сміються.
Подивився на це вихователь і закричав «геть звідси!». Діти радісно побігли на вулицю. Щоб завтра повернутися знову. На нових машинках, з новими лялечками, в нових сукнях. Влаштувати бійку, плюнути в кого, посражаться за володіння барабаном або посидіти на підлозі.
Де ця вулиця, де цей будинок. Або вгадай садок
Схоже на дитячий сад? А якщо я скажу, що історія на реальна? Причому відома всім?
Чи не здогадалися. Ще б. Такого бардака в дитячих садках не буває. Там дисципліна. Дітки вередують, але заспокоюються. Грають і вчаться.
Це не дитячий садок. Це - Верховна Рада України. Я всього лише переписав хронологію подій за останні пару тижнів і сьогоднішній день.
І, знаєте, сумно. Адже якщо поведінка депутатів так прекрасно лягає на «матрицю» дитячих реакцій і поведінки - це страшно. Адже їхня функція приймати закони за якими нам потрібно жити.
А так читаєш і ловиш себе на думці - а може дійсно в хороший дитячий садок-ясла дані функції передати. Користі більше буде.
Мені соромно. Соромно і страшно. Що думають депутати - не знаю. Я думки читати не вмію.
Немає коментарів:
Дописати коментар