середа, 19 липня 2017 р.

Реформа поліції очима черкаського журналіста: Перемога чи провал?

Реформа поліції, про яку говорять уже три роки, досі не зробила цей правоохоронний орган чистим. У поліції, як до того у міліції, теж беруть хабарі, дають і виконують незаконні вказівки. А якщо додати ще й непрофесійність, яку поліцейські доволі часто демонструють, можна сміливо припустити, що реформа не тільки загальмувала, а й призвела до більш тяжких наслідків. Відверто лякає й те, що Черкащина разом із Черніговом і Києвом входить у трійку регіонів-лідерів за ростом злочинності.

Балачок багато, а де результат?

Перемога Революції гідності зобов’язала нову владу, що прийшла на зміну злочинному режиму, провести низку реформ. І саме таких, які б перетворили Україну на країну демократії європейського рівня. Мова про системні зміни у сферах управління державою, політичного устрою, правосуддя, охорони здоров’я.
Природно, що реформа поліції стала найпершою і найбільш інформаційно активізованою. Протягом перших пореволюційних років регулярно говорилося, що стара міліція себе дискредитувала, і що її треба змінювати.

Позиція експертів

Разом із перетворенням міліції в поліцію, останній, окрім вкрай негативного іміджу, дісталися в спадок усі вади попередниці. До такого висновку прийшли експерти Українського інституту аналізу й менеджменту політики (далі — УІАМП), які провели відповідне дослідження, опубліковане у відкритих джерелах.
На їхню думку, реформа, що стартувала в 2015 році, призвела до того, що на першому етапі переатестації орган втратив близько 40 відсотків професійних кадрів. Що одразу ж позначилось на криміногенній обстановці в країні.
Наступний наслідок — постійний ріст злочинності. За 2016 рік в Україні зареєстрували 592 604 кримінальних правопорушення, що на 27 422 більше, ніж у 2015. Тільки за дев’ять місяців минулого року, за словами тодішньої керівниці Нацполіції Хатії Деканоідзе, було відкрито 900 кримінальних проваджень за фактами корупції, хабарництва, перевищення службових повноважень у середовищі вже нової поліції.
Значно зросла кількість крадіжок, грабежів і розбоїв. У 2016 році таких злочинів зафіксували 362 тисячі, що на 20 відсотків більше, ніж, наприклад, три роки тому.
Автори дослідження категорично відкидають війну як причину зростання рівня злочинності: період активних бойових дій залишився в історії, і на підконтрольних територіях діють уже сформовані органи влади. Тож маємо факт — наступальних дій не проводить жодна зі сторін, але ріст злочинності не зупинився.
Значно впав і рівень розкриття злочинів. Про це неодноразово говорив Генеральний прокурор України Юрій Луценко. За його словами, якщо у 2013 році він становив 45 відсотків, то у 2015 і 2016 роках рівень розкриття склав, відповідно, 39 і менше 30 відсотків. А навесні цьогоріч, як повідомив перший заступник генпрокурора Юрій Севрук, у столиці рівень розкриття становив 10 відсотків, а в цілому по Україні — 20.
Загалом автори дослідження дійшли висновку, що результати реформи невтішні. Адже нова поліція не тільки не позбулася вад старої системи, а навпаки, всотала їх. Як наслідок, населення стрімко втрачає довіру як до поліції зокрема, так і до правоохоронної системи в цілому, що породжує розчарування реформою.

Черкащина — серед лідерів за ростом злочинності

Цим висновком Юрій Луценко шокував громадськість.
— Звертаю увагу, що очевидні великі розміри (йдеться про рівень злочинності. — Авт.) у Києві: столиця й надалі привертає криміналітет. Але незрозуміло, чому в Черкаській області він на такому високому рівні. Черкаси, Чернігів явно вище середнього по Україні, – зазначив Юрій Луценко під час представлення нового прокурора Чернігівської області 25 червня в Чернігові.

Для боротьби з криміналом відсутня політична воля?

На переконання директора УІАМП Руслана Бортника, однією з причин провальної діяльності правоохоронної структури є нехтування об’єктивними критеріями оцінки роботи право­охоронців.
— Коли очільник МВС або чиновники говорять, що голов­ним критерієм оцінки роботи правоохоронців є не розкриття злочинів, а суспільна думка, у мене виникає величезне запитання щодо психічного здоров’я цих чиновників… Спроба загнати суспільство у маячню, в психіатрію в цих аспектах спостерігається з боку наших ключових топ-чиновників. Єдиними критеріями роботи право­охоронних органів, у сенсі боротьби з корупцією, може бути тільки статистика, — зазначив він.
Тим часом професор кафедри кримінального процесу і криміналістики Академії адвокатури України Віктор Бояров зазначив, що для боротьби з криміналом в Україні є «нормальні закони, правоохоронні структури, але немає політичної волі, через що боротьба виходить показушною».
Прокоментував здобутки реформи і голова Закарпатської ОДА, генерал-лейтенант міліції Геннадій Москаль. Нинішній рівень злочинності він порівняв із розгулом бандитизму на початку ХХ століття:
— Вона (реформа. – Авт.) провалилась. Спершу прийшла Ека Згуладзе, яка одразу все зрозуміла і швидко змилась. А потім — Хатія Деканоідзе, яка сиділа до останнього, і тільки коли побачила, що вже нічим не керує, що те, що вона створила – не їде, не працює і не дає жодного результату – вона, звинувативши у провалі когось іншого, тихенько зникла. І що вона нам залишила? Ми ж залишились біля розбитого корита!

Головне — впевненість

На противагу критикам, голова поліцейської комісії ГУНП в Черкаській області Сергій Сухін впевнений, що реформа не тільки не провалена, але й успішно втілюється, просто на її проведення треба кілька років:
— Давайте дивитися за такими показниками. Перше, переатестація у поліції пройшла. Тільки внаслідок цього пішло близько семи відсотків колишніх міліціонерів. Друге, у патрульну поліцію запустили нових людей, як кажуть із «нуля». Третє, переатестація триває. Працює постійно діюча атестаційна комісія. Вона засідає один раз або двічі на місяць, і тих людей, які пройшли переатестацію, рухає щаблями по службі так, як вони заслуговують. Кого «вгору», якщо переатестація показала, що він заслуговує на підвищення, а кого, відповідно, «вниз». І останнє, цьогоріч запрацювала поліцейська комісія й відбувається те, чого ніколи тут не було — конкурсний відбір на посади в поліції. Раніше питаннями прийому людей на роботу займався відділ кадрового забезпечення, і процес прийняття на службу в міліцію не був відкритим. Тепер все прозоро. Процес настільки чітко прописаний у законодавстві, що унеможливлює вплив на рішення поліцейської комісії з боку посадових осіб із поліцейських структур будь-якого рангу. Ось це і є те невелике, що зроблено в поліцейській реформі. Для того, щоб поліція оновила себе хоча б на 20-25 відсотків, треба ще три-п’ять років. Звісно, можна сказати, що треба було водночас всіх міліціонерів звільнити, та хто б тоді працював у право­охоронних органах і забезпечував безпеку громадян? Навіть при нинішньому поетапному принципі оновлення маємо дуже великий некомплект. Бо нестача 20 відсотків поліцейських для Черкащини – це дуже багато. І це при тому, що конкурси відбуваються за великої конкуренції – на одне місце претендує по три учасники. Під час останнього набору конкурс був 5 осіб на місце (на 60 посад претендувало більше 300 кандидатів). Проте через жорсткі вимоги до учасників на службу прийняли лише 28 кандидатів.
Начальник головного управління Нацполіції в області Валерій Лютий на останній прес-конференції категорично не погодився з тезою про провал реформи. Він бачить факти, що свідчать про її позитивні результати:
— Що стосується поліцейської реформи й узагалі роботи поліції, то цифри, як кажуть, річ уперта. За 2016 рік всіма оперативними службами не було виявлено жодної нарколабораторії. А після того, як із 1 січня в ході реформи службу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків підпорядкували начальнику поліції в області, за шість місяців поточного року в області викрито шість нарколабораторій. Також наголошую, що з 27 вбивств, зареєстрованих на території Черкащини з 1 січня і по сьогодні, розкрито 25. Це 90 відсотків розкриття. Якщо хтось каже, що реформу провалено, то нехай скаже, у чому її провалено?

Про уявні й реальні результати

Утім, результати діяльності поліції далекі від задовільних. Високий рівень розкриття усіх злочинів, схоже, існує тільки в уяві керівництва поліції. І про це свідчать ті ж, як каже Валерій Лютий, «вперті цифри».
У відповідь на інформаційний запит редакції газети «Черкаський край» ГУ НПУ в Черкаській області надало офіційну статистику за період із пореволюційних років і до сьогодні. В документі чітко видно, що за цей період кількість злочинів невпинно зростала, а рівень їх розкриття стрімко падав. І ця тенденція збереглася до сьогодні.
Так, у 2014 році в області зареєстровано 11 тисяч 887 злочинів, з яких розслідувано 6 тисяч 872 (рівень розкриття – 57,8%).
У 2015 р. — зареєстровано 16 тисяч 160 злочинів, з яких розслідувано 6 тисяч 812 (рівень розкриття – 42,1%).
У 2016 зареєстровано 18 тисяч 476 злочинів, з яких розслідувано 5 тисяч 583 (рівень розкриття – 34,5%).
За перший квартал цього року 6 тисяч 291 злочин, з яких розслідувано 1 тисяча 140 злочинів (рівень розкриття – 18,1%). І це без врахування закритих кримінальних проваджень. Протягом останніх років журналісти «Черкаського краю» не раз фіксували факти впертого небажання поліцейськими вести розслідування. І особливо ті, які поліцейські вважають «дрібними». А скільки таких «дрібних» злочинів взагалі воліють не бачити, ухвалюючи рішення про відмову в відкритті кримінальних проваджень? Це, напевне, тема окремого дослідження.
Валерій Лютий, коментуючи явище, лише розводить руками і пояснює незадовільну роботу слідчих величезним навантаженням. Мовляв, чого чекати, якщо на одного слідчого припадає в середньому по 50-150 проваджень, в окремих райвідділках і взагалі по 200-300.

Поліцейських менше, ніж треба

Ще одна причина гальмування реформи – різке скорочення штату. Правоохоронна структура істотно втратила в посадах. Кількісний склад нової поліції щонайменше удвічі менший, ніж був у колишній міліції. Так, співробітників обласного управління МВС до реформи було близько 5 тисяч осіб. Тепер же ГУ НПУ в області має 2 тисячі 634 посади, 400 з яких — вакантні. В деяких районах масштаб скорочення посад межує зі здоровим глуздом. У Чорнобаївському райвідділі поліції, до прикладу, штатним розкладом передбачено лише два дільничних, і це на весь район. Тож на законодавчому та урядовому рівнях закладено сумну перспективу того, що жителі сіл у кращому разі замість дільничного бачитимуть тільки його фотокартку на стенді в сільраді.

Бунт на кораблі? Ні, перетворення поліції

Нещодавно в середовищі черкаських патрульних стався бунт. Вони зібрали прес-конференцію й публічно звинуватили свого керівника Олександра Кокобу в тому, що він, нібито, давав злочинні накази.
— Наше керівництво видавало злочинні накази, погоджувало з нами перелік автомобілів і власників, серед яких були зазначені народні депутати, депутати міської та обласної рад, яких треба притягувати до відповідальності. Також нам давали вказівки перекрити рух для супроводження колони. Ці накази ми не виконували. Керівник намагається тиснути на невдоволених, – узагальнила претензії керівник третьої роти Світлана Андарак.
Олександр Кокоба звинувачення відкинув, опонентів відсторонив від виконання обов’язків, а сам залишився на посаді, перевівши стрілки на спеціальну відомчу комісію, яка має розібратися в ситуації.
На перший погляд, подія не видається такою вже значущою. Однак відбулося те, що навряд чи могло бути серед міліціонерів пострадянського штибу. Зазвичай, незалежно від звання і займаних посад, загнавши совість у найдальший кут, вони воліли мовчки виконували будь-які вказівки, в тім числі злочинні або й безглузді. Ті ж, хто мав поняття про честь і обов’язок, наважувалися лише тихцем саботувати накази, виконувати які не дозволяла совість. Згадаймо події Помаранчевої революції, коли частина черкаських міліціонерів саботувала злочинні накази, а інші обстрілювали з табельної зброї автобуси з громадськими активістами, що їхали на Майдан. А що вже й казати про події Революції гідності. Українська міліція в особі «Беркуту» й інших підрозділів зі «звірячими» назвами на весь світ показала свій оскал, коли штурмувала барикади незгодних і розстрілювала беззбройних.
Тож на прикладі з «бунтом» черкаських патрульних можемо констатувати психологічний злам, що стався в головах правоохоронців. Нехай вони ще недосвідчені, але з совістю, а не лише інструкціями в головах. Вони наважилися кинути виклик корумпованій системі.

Причини гальмування реформи

Уже вщухла хвиля захоплення суспільства гламурною формою патрульних, не зустрінеш охочих зробити з ними селфі. Прийшов час не на картинці, а на ділі показувати зміни. Та що ж стоїть на заваді? Одна з найголовніших проблем, на яку вказують і поліцейські, й експерти – недостатня кількість працівників. Далі – відверто слабке оснащення поліції технікою і технічними засобами, які б йшли у ногу з часом. Йдеться про недостатність, або й відсутність транспорту (не кажучи про паливно-мастильні матеріали), і зокрема у дільничних, належного рівня комп’ютерної техніки. Разом із тим, кульгає рівень підготовки нових поліцейських; відсутність спеціалістів-консультантів із числа старих кадрів, які б були позбавлені впливу на рішення, але допомагали б молодим кадрам опанувати справу.
Серед проблем — і супротив деяких представників влади. Тих, хто зацікавлений в існуванні «правильної» поліції, тобто, на їхню думку, такої, що керується «телефонним правом». Можновладцям і надалі потрібні керовані служаки, які виконають будь-який наказ. Як приклад можна навести історію про фальсифікацію результатів виборів до Черкаської обласної ради три роки тому – жодних результатів розслідування досі немає.
Володимир Лимаренко-Полянський

Немає коментарів:

Дописати коментар