четвер, 27 липня 2017 р.

Про нові санкції і конфлікт інтересів

                               
Щойно Палата представників Сполучених Штатів встигла проголосувати законопроект “Про протидію супротивникам Америки через санкції”, як Єврокомісія зреагувала на це спеціальною заявою, у якій йшлося не лише про традиційне висловлення занепокоєння.
Спочатку цитую за повідомленням “Німецької хвилі”: “У Єврокомісії відзначили, що ухвалений напередодні у Палаті представників США законопроект враховує низку зауважень, висловлених раніше Брюсселем. “Утім, він передбачає запровадження санкцій щодо будь-якої компанії, (включно з європейськими), яка залучена у розробку, технічне обслуговування, модернізацію або ремонт трубопроводів, якими Російська Федерація експортує енергоносії”, – йдеться в заяві. Така норма “може вплинути на інфраструктуру з постачання енергетичних ресурсів до Європи”.
Саме так, дорогі наші європейські сибарити!!!
Якщо ви хочете нейтралізувати російську загрозу для європейської безпеки, то доведеться вплинути на російську інфраструктуру в Європі! Аж до повного нафтового, а потім і газового ембарго! Так, поступово, через зміну свого енергетичного балансу, з попередженнями і розстановочкою, крок за кроком. Головне, щоб неухильно.
І ви побачите, наскільки Кремль стане зговірливішим. Від “діалогу заради діалогу” з Росією можна буде перейти до конкретики – строків виведення російських військ з Донбасу і Криму, обсягів репарацій РФ за агресію проти України, виплати моральної шкоди, заподіяної країнам ЄС і, навіть, можливо, демілітаризації (для початку) Калінінградської області.
А якщо серйозно, то ми маємо справу з першим серйозним змістовним зіткненням інтересів ЄС і США. У Європі їх трактують передусім як геоекономічні, а в Америці як геополітичні. Це й не дивно, адже природа могутності США і ЄС таки різна. Глобальний вплив США гарантує найпотужніше у світі військо і флот, а для ЄС – економіка передусім! І соціально-економічне благополуччя своїх виборців включно з мігрантами.
Також дається взнаки і суто психологічна недовіра носіїв європейського менталітету до президента Трампа, і світоглядний контраст між американськими генералами-яструбами з його адміністрації та брюссельськими голубами-бюрократами. Усе таки це різний тип еліт, силового, мілітаристського типу (республіканці США) і торгово-адміністративного (право- та лівоцентристські партії в ЄС). Тож нічого дивного, що європейським лідерам було набагато комфортніше співіснувати з президентом Обамою, ніж із Бушем, а тепер і з Трампом. І ще невідомо, через кого у них більший дискомфорт – від Путіна, чи від Трампа…
Прикметно, що у цій американсько-європейській суперечці навіть Російська Федерація виступає об’єктом і для США, і для ЄС. Їхньої думки вже ніхто не питає… Причому, об’єктом для санкцій, а санкції, як не крути й не називай по-своєму, це усе таки форма покарання. Доступна форма.
Ризик для України, пов’язаний з цим законопроектом, полягає у тому, що і санкції не запрацюють на повну силу, і євроатлантична єдність послабиться (а отже, і підтримка України у війні з Росією). Але, на мою думку, набагато вірогіднішим є інший розвиток ситуації – за аналогією з докорами президента Трампа європейським членам НАТО щодо недостатніх асигнувань на оборону…
Спочатку це обурює, мовляв, не ваша справа. Потім лякає, а якщо й справді кинуть напризволяще? І тоді народжується конструктив – конкретні календарні плани зростання оборонно-безпекових бюджетів в окремих державах, суверенних і незалежних.
Найкращим виходом з цієї “санкційної” суперечки було б переосмислення політичними, адміністративними й бізнесовими елітами Євросоюзу своїх стратегічних планів у новому зовнішньому стратегічному середовищі. Але для того, щоб повірити в те, що це середовище таки справді дуже змінилося, потрібно вийти із зони комфорту. І ця нова санкційна американська ініціатива – хороший привід для цього. Адже вона з’явилася не з адміністрації Трампа, а є результатом двопартійного консенсусу в Конгресі. А це дуже серйозний аргумент для того, щоб побачити зміну глобального тренду, а не просто внутрішньопартійну боротьбу за океаном.
                          Володимир Горбач

Немає коментарів:

Дописати коментар