Не відкрию нічого нового, коли скажу, що здобуття Незалежності у 1991 році стало втіленням споконвічних прагнень українського народу. З цією ідеєю цілі покоління жили і творили, боролися і жертвували собою, багаторазово відроджувалися із попелу, передавали дітям і внукам прагнення цієї високої мети.
Тому для будь-якої країни, як найбільшої, так і найменшої, головним державним святом є День Незалежності. І це природно, адже що може бути більш бажаним, як вільно жити, працювати, вільно дихати на власній вільній землі? «В своїй хаті своя правда і сила, і воля», писав Т.Г. Шевченко.
Коли Україна була під владою Речі Посполитої, то ті до того довели наш край, що значні простори являли із себе малозаселену пустку. На рубежі XІV-XV століть саме сюди – на територію Черкас, Канева, Корсуня – прийшли волелюбні українці з Галичини, Волині, Поділля, Північної Київщини. Тих сміливців прозвали козаками, що означає «вільні люди». Козаки взялися відроджувати край: засновували хутори і села, зводили укріплення, будували нові та повертали до життя старі міста й містечка. Свої володіння вони розширили аж за Дніпрові пороги.
Мандрівник Павло Алепський у своїх дорожніх нотатках писав: «Шлях через Україну пролягав здебільшого серед числених садів, що їм нема ліку, і ланів усілякого збіжжя, що заввишки в ріст людини, неначе те море безкрає, широке та довге. О, яка це благословенна країна! Що то за благословенний народ!»
Але після воз’єднання з Московією, український народ було покріпачено, а запорізьке козацтво знищене... Та прагнення волі завжди жило в серцях людей! Шевченків «Кобзар» став виразником національної ідеї побудувати власну державу Україна! У березні 1917 року Центральна Рада, головою якої був історик Михайло Грушевський, проголосила, що віднині Україна стає вільною і ні від кого незалежною державою.
Але утримати свободу тоді не вдалося. Хоч боролося за волю військо, хоч і партизанили аж до 1930-го Холодноярці, але на зміну царській імперії прийшла імперія радянська. Відчув тоді народ розкуркулення, колективізацію, голодомор, репресії, насильницьку русифікацію… Проте кожне терпіння має межу. І луснуло воно наприкінці вісімдесятих. Пригадаймо ті не такі вже й далекі роки. Повний дефіцит геть на всі товари, прилавки магазинів – порожні, щоб ми менше купували те, що ше лишалося – вводилися талони на миючі засоби, цигарки, крупи, макарони і навіть на хліб!
Через таке становище, люди почали виявляти невдоволення. Проходили багатотисячні мітинги, з’явилися неформальні політичні організації, що виступали за соціальну справедливість, обстоювали суверенітет української республіки, відродження української мови і культури. І 24 серпня 1991 року, на хвилі масових виступів громадян, парламент проголосив державну незалежність України! Цей історичний документ був затверджений і на всеукраїнському референдумі.
Та хоч Україна й мала усі необхідні ресурси для підйому економіки і покращення добробуту громадян, не все так сталося, як мріялося. За офіційною інформацією, починаючи із 1991 року з України щорічно вивозилося народного добра на суму, що дорівнює п'яти річним бюджетам! Західні експерти називали Україну найкорумпованішою країною Європи. За цей час змінилося 5 президентів, безліч парламентів і урядів, відбулися два Майдани… Найважчим для українців у матеріальному плані був початок 1990-х років. Тоді людям по кілька місяців не виплачували зарплати. Перша половина 2000-х характеризувалася видачею кредитів, відтак підвищенням купівельної спроможності українців. Із 2000 року в Україні відбувалося певне економічне зростання. Але вже у 2008 році різка девальвація гривні знову похитнула матеріальне становище, особливо тих, у кого були валютні кредити. Чергова фінансова криза прийшла у 2014 році. Фахівці зазначають: наразі можна констатувати, що в економічному плані Україна згаяла багато шансів на те, щоб міцно стати на економічні ноги і таки провести реформи за 25 років.
А економічний успіх країни залежить від розвитку територій. Чим потужніше розвиватимуться області та райони, тим багатшою стане Україна. І Черкащина має хороші економічні перспективи. Ми маємо багаті природні ресурси, розвинуту інфраструктуру. За роки незалежності відбулося безліч позитивних змін. В село прийшов природній газ, мобільний зв'язок, інтернет. У побутовому плані сучасна сільська хата вже нічим не відрізняється від міської квартири. Більш доступною стала вища освіта. Перестали бути сенсацією мандрівки в інші країни – люди їдуть закордон працювати, відпочивати, лікуватися, навчатися... Наші поля вже не заростають бур’янами, як після розвалу колгоспів. Замість комбайнів «Колос» і «Нива» зараз працюють найкращі у світі зразки сільськогосподарської техніки, що збирають вирощене без втрат. Завдяки сучасним технологіям вирощування отримуємо врожаї значно вищі, ніж в радянські часи. Працівники сільського господарства отримують хорошу зарплату, власники земельних паїв мають свою частку від прибутку – і це дуже вагома підтримка для сімейних бюджетів селян.
Разом із тим, по селах спостерігається дуже складна демографічна ситуація. Кількість померлих переважає кількість народжених. Чисельність сільського населення зменшується ще й тому, що молодь виїздить шукати кращої долі у великі міста або закордон. Залишаються пенсіонери та малозабезпечені громадяни. Тому доводиться оптимізовувати кількість освітніх та медичних закладів. А без школи та лікарні село приречене на ще більший відтік населення. Село має безліч проблем. Ми допомагаємо їх вирішувати надаючи благодійну допомогу. Але народна мудрість вчить, що коли дати рибу – людина буде ситою один день, а якщо дати вудку – людина не знатиме голоду усе життя. Необхідно створити умови для відродження українського села, увімкнути цей механізм самовідтворення. Це має стати суттю державної політики. За зразок можна узяти аграрний сектор економіки. Сьогодні тисячі наших військовослужбовців захищають незалежність у зоні проведення АТО, аграрії ж захищають державу, працюючи в полі, гарантуючи її продовольчу безпеку. Попри всі труднощі ми розвиваємося, міцніємо. Ось і цього року виростили хороший урожай, погода дозволяє усе зібрати. І це дає надію на краще. Отже, зі святом! Із днем народження, Україно! Все в тебе вийде!
Валентин ГАЛУШКО,
директор Валявської філії ТОВ «НВФ Урожай»,
депутат Черкаської обласної ради від ВО «Черкащани»
Немає коментарів:
Дописати коментар