Сьогодні вночі під час олімпійського фехтування між українками і росіянками зробив на Facebook допис про те, що цей поєдинок - більше ніж просто спорт.
Після чого кілька дописувачів почали мені пояснювати що "спорт - ето спорт, а я тут, мол, смєшиваю". Дехто навіть в приват не полінувався написати, що я "нє прав".
"Коли Крим - єто Крим" -, як казав таваріщ Усік?
Ні, шановні, в даному випадку спорт - не просто спорт, і Крим - не просто Крим.
Всім, хто вірить у диверсії злих укрів, що їдять немовлят, а потім з гранатою лиманами Півдня продираються до Криму аби розпинати там снігурів - раджу "умикнути" (див. "Янукович", wiki) пісню "Місяць по небу ходить" і слухати, поки волосся не стане курчавитись національним житом.
Всі, хто будь-який спортивний поєдинок між збірними України і держави-агресора вчора, сьогодні і завтра вважають просто спортом - зізнайтесь, що ви просто не любите і не поважаєте нашу країну.
Багато століть тому олімпіада була часом, коли припинялись війни. Як показує досвід Грузії і Придністров"я, Криму і Донбасу, у 3-му тисячолітті ми маємо йобнутого на голову сусіда, який під час олімпіад любить війни не припиняти, а навпаки - розв"язувати. Бо всі зайняті іншим.
Якщо ви живете в Україні і не відчуваєте ментального чи бодай соціального зв"язку з її народом, з його болями, печалями і негараздами, якщо ви не розумієте, що нормальний громадянин - не тільки чекає, поки йому дадуть пенсію тут, але і ідентифікує себе з цією державою і іншими співвітчизниками - це в Вас щось не так, а не в мені.
Почистив френдстрічку.
Немає коментарів:
Дописати коментар