І от будь ласка - далі, наче за нотами

                                        
Днями довелося послухати виступи на симпозіумі з приводу 75-річчя Бабиного Яру. Найбільше вразив Йосип Зісельс: "Якщо народ занадто зосереджується на власній трагедії, він не бачить трагедій інших". За такі слова треба було поаплодувати, але аплодисменти недоречні, коли ідеться про жалобний захід. Взагалі Зісельса варто було б процитувати повністю, бо кожне його слово було на вагу золота - на вагу життя пана Йосипа, адже він як ніхто знає, про що говорить. І його слова стосуються всіх - і євреїв, і українців, і кримців.
Іще з трибуни лунало, що не варто мірятися, хто більше постраждав - і це теж приємно вразило. Взагалі риторика стала більш відповідною масштабу та значенню трагедії. Згадували і Голодомор, і Сюрґюн, і Голокост.
Однак не обійшлося і без "старої гвардії", а точніше посталої на її плечах "гвардії молодої". Журналіст з ізраїльського 9-го каналу поставив шановному Тімоті Снайдеру запитання: коли, на його думку, Україна офіційно засудить злочини українців, які брали участь у поліційних підрозділах, що конвоювали євреїв до Бабиного Яру?
Запитання було поставлено чудовою українською мовою, без жодного акценту. Отак просто - коли буде офіційно засуджено злочини українців?
Мабуть, цей шмаркач не знає, куди веде засудження злочинів за національною ознакою. Мабуть, він не в курсі, що антисемітизм базується саме на цьому - на засудженні злочинів за національною ознакою. І "кривавий наклеп", і погроми - усе це наслідки такого засудження. Мабуть, він не чув, що кримців вивезли з Криму і знищили як "народ-зрадник", тобто на підставі саме такого національного звинувачення.
І от будь ласка - далі, наче за нотами. Прм'єр Ізраїлю говорить про оунівців, які брали участь у Голокості, а люди у відповідь одразу про комісарів-євреїв, які організовували Голодомор.
Ми розуміємо, хто відкрив шлюзи подібним заявам. Сенат Польщі у своїй постанові про Волинь зробив саме це - звинуватив українців у злочині за НАЦІОНАЛЬНОЮ ознакою, адже у тексті ідеться одночасно про формування, які воювали на різних сторонах фронту - дивізію "Галичина" та УПА, українські формування, що співпрацювали з німцями та цивільні підрозділи ОУН.
Прикриваючись розпливчастим терміном "українські націоналісти", поляки відкрили скриньку Пандори, і у прорив вже сунуть молоді та меткі - це стало зрозумілим саме після запитання ізраїльського журналіста. Саме тут, до речі, і криється головна підлість постанови Сейму. Бо невідомо, чи були шуцмани Бабиного яру націоналістами, але українці серед них були. Тож давайте зробимо такий логічний наступний крок - офіційно засудимо злочини українців!
Давайте. Тільки треба зрозуміти, що це - шлях в нікуди. Так, серед шуцманів були українці, так само, як і кримці, і поляки, і, до речі, євреї теж служили у німецькій поліції в гетто - то як будемо з ними? Може, засудимо усі ці нації гамузом за співпрацю з гітлерівцями і зрівняємо рахунки?
Звинувачувати у злочинах можна конкретних людей, можна держави з їх апаратом, можна політичні організації з їхньою ідеологією. Але звинувачувати народи - це середньовічне варварство, шлях до погромів, як інформаційних, так і реальних, до Голокосту, Сюрґюну та Голодомору.
І це чудово розуміє вельмишановний пан Зісельс, якому ми низько вклоняємося за його сміливий виступ.
Гуляючи Бабиним Яром, ми підходимо до пам'ятників, що говорять про убитих євреїв, українців (у тому числі й націоналістів), ромів. Усіх їх об'єднала земля. І стає все більш очевидним, що об'єднуватися треба до того. До того, як нас об'єднає могила.
І варто нарешті це зрозуміти.