СБУ розсекретила документи, які мають довести непричетність Організації українських націоналістів до так званих "жидівських погромів" у Львові в 1941 році.
Унікальні документи продемонстрував сьогодні, 6 лютого, в Києві представник Галузевого державного архіву СБУ, кандидат історичних наук Олександр Іщук, повідомляє УНІАН.
За словами Іщука, СБУ має певний архівний документ під назвою "До книги фактів", котрий охоплює події з 22 червня по вересень 1941 року.
Цей матеріал, зазначив історик, "дивом зберігся в підбірці архівних матеріалів ОУН, які були вилучені співробітниками органів держбезпеки УРСР у вбитих та заарештованих підпільників". Він, як виявилось, був ушитий в середину справи, і в описі називався просто як "документ українською мовою".
У цьому документі вказується таке: 4-7 липня 1941 року представники відділів гестапо, які прибули до Львова у великій кількості, звернулися до українських прошарків, "щоб українці влаштували триденний погром жидів".
"Керівництво ОУН, дізнавшись про це, довело до відома членів, що це німецька провокація, щоб скомпрометувати українців погромами".
Тому, пояснив Іщук, другий Великий збір ОУН висловився рішуче проти будь-яких "жидівських погромів", "засуджуючи такі тенденції, як спробу окупантів відвернути увагу народу від корінних проблем визвольної боротьби".
"Документи ГДА СБУ підтверджують те, що учасники ОУН намагалися уникнути участі в акціях проти єврейського населення в Львові, і жодних офіційних розпоряджень щодо його винищування або проведення погромів не було", - підкреслив науковець.
Учасники громадських слухань звернули увагу, що завдяки розсекреченню даної інформації, відтепер дослідники можуть вивчати документи, які підтверджують те, що керівництво ОУН відмовилося брати участь в акціях проти євреїв в липні 1941 року у Львові.
Нагадаємо, в листопаді 2007 року президент України Віктор Ющенко відвідав з офіційним візитом державу Ізраїль. Під час візиту йому довелося вислухати жорстку критику на адресу України у зв'язку з "проявами антисемітизму і неонацизму".
Більше того, спікер Кнесета Далія Іцик висловила обурення ізраїльських депутатів з приводу привласнення звання Героя України керівникові Української повстанської армії Роману Шухевичу. В Ізраїлі вважають, що УПА і особисто Шухевич були посібниками нацистів і брали участь в масових вбивствах євреїв.
"Нас також турбує увічнення пам'яті тих, хто займався вбивством євреїв, і ми просимо з глибоким розумінням зважувати прояв почестей тим, хто брав участь у знищенні нашого народу", - заявила спікер.
Ющенко, даючи інтерв'ю ізраїльським ЗМІ і відповідаючи на провокаційне питання, заявив:
"Український повстанський рух ніколи - підкреслюю, ніколи - не провів жодної операції щодо євреїв. Більше того, в українській повстанській армії було немало євреїв, і я знаю десятки свідоцтв того, як УПА рятували євреїв, зокрема в своєму штабі. На жаль, були і події, під час яких в УПА не було можливостей захистити євреїв від німецьких каральних операцій. Були і такі обставини", - погодився український президент.
Члени робочої групи, створеної при Службі безпеки України для вивчення архівних документів, заявляють про неправдивість звинувачень у репресіях проти євреїв Львова в липні 1941 року створеного того ж року під егідою Організації українських націоналістів (ОУН) батальйону "Нахтігаль".
Іщук повідомив, що в архіві СБУ зберігаються архівні кримінальні справи на учасників батальйону, які потім перебували в лавах Української повстанської армії (УПА) і які в 1944-1946 роках були засуджені до тривалих термінів за участь у боротьбі УПА проти радянської влади, повідомляє Інтерфакс-Україна.
"В жодній з указаних кримінальних справ ніяких згадок про знищення батальйоном "Нахтігаль" мирного населення немає, хоча радянські слідчі мали б у першу чергу з'ясувати саме про такі злочини підсудних", - зазначив він.
Радник глави СБУ, кандидат історичних наук Володимир Вятрович підкреслив, що твердження про участь бійців "Нахтігалю" в знищенні мирного населення Львова були поширені 1959 року, коли уряди СРСР та НДР намагалися скомпрометувати одного з керівників батальйону Геодора Оберлендера, який тоді обіймав посаду міністра у ФРН.
За словами історика, в архіві СБУ збереглися матеріали про участь у підготовці цієї компрометації 1959 року радянських органів державної безпеки, які свідчать про початок активної роботи щодо збирання матеріалів та свідоцтв, за допомогою яких можна було б обгрунтувати причетність "Нахтігалю" та Оберлендера до нацистських злочинів у Львові.
Доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат історичних наук Іван Патриляк указав на те, що наявні німецькі документи дозволяють стверджувати, що масові розстріли євреїв (було знищено близько 1 400 осіб) у ніч з 4 на 5 липня 1941 року у Львові здійснювалися німецькою поліцією безпеки.
Він нагадав, що про створення українського військового формування представники ОУН і німецьке командування домовилися в лютому 1941 року. Після завершення переговорів революційний провід ОУН (б) (частина ОУН на чолі зі Степаном Бандерою) створив мобілізаційний відділ для комплектації майбутнього батальйону.
Мобілізованих поділили на дві частини. В українських документах два новостворені батальйони фігурують під назвами "Дружини українських націоналістів" (групи "Північ" і "Південь", а в документах абверу вони отримали кодові назви "Спеціальне відділення "Нахтігаль" та "Організація Роланд". Від ОУН (б) командиром "Нахтігаля" було призначено сотника Романа Шухевича (майбутній головнокомандувач УПА). На початку літа 1941 року "Нахтігаль" налічував 330 бійців.
22 червня 1941 року "Нахтігаль" переправився через кордон, в прикордонних боях участі не брав. 24 червня 1941 року батальйон отримав наказ форсованим маршем попрямувати у напрямі Львова. За словами історика, 29 червня 1941 року після отримання від розвідки ОУН інформації про масові страти радянськими спецслужбами ув'язнених львівських в'язниць і про вихід військ Червоної армії та НКВС з міста, командувач батальйону самостійно ухвалив рішення про зайняття Львова, не чекаючи підходу основних сил німецької армії.
Патриляк зазначив, що 30 червня 1941 року бійці "Нахтігалю" займалися пошуками у в'язницях замучених родичів і знайомих, взяли участь у проголошенні Акту відновлення незалежності України цього дня. За його словами, німецьке командування, стурбоване політичною активністю бійців "Нахтігалю", 1 липня 1941 року віддало наказ батальйону звільнити всі стратегічні пункти Львова і передати їх під охорону частин німецької поліції. 7 липня 1941 року командування вермахту віддало наказ "Нахтігалю" залишити Львів.
Структурно український повстанський рух складався з таких основних компонентів: ОУН (Організація Українських Націоналістів) як політична організація, УПА (Українська Повстанська Армія) як військові формування, Головне командування УПА як центр військового контролю та УГВР (Українська Головна Визвольна Рада) як координаційний національний орган.
ОУН виникла шляхом об'єднання Української Військової Організації (УВО) та декількох студентських націоналістичних спілок - Групи Української Національної Молоді, Ліги Українських Націоналістів, Союзу Української Націоналістичної Молоді.
Після вбивства Євгена Коновальця у 1938 р. в ОУН відбувся розкол, і з того часу ОУН (б) - бандерівці і ОУН (м) - мельниківці діють як окремі політичні сили, що переслідують спільну політичну мету.
Цілі ОУН були визначені у статуті: "Організація Українських Націоналістів бореться за Українську Суверенну Соборну Державу, за визволення поневолених Москвою народів Східної Європи й Азії, за новий справедливий лад на руїнах Московської імперії СССР. Організація Українських Націоналістів продовжуватиме всіма силами революційну боротьбу за визволення Українського Народу без огляду на всі територіально-політичні зміни, які зайшли б на терені Східної Європи".
Немає коментарів:
Дописати коментар