День партизанської слави

  
  День партизанської слави - це день кожного воїна підпілля, хто в будь-які часи воював проти будь-якого чужинця, чий чобіт ступав на українську землю! За "совковою" звичкою багато хто забуває, що в числі таких одними з перших мають згадуватися ветерани УПА...
  Сьогодні, разом з Миколою Івановичем Кривоносом, головою обласного товариства політв'язнів і репресованих, відвідав трьох героїчних жінок, які боролися в українському підпіллі - від імені обласного управління культури і взаємозв'язків з громадськістю та "Вільного козацтва Холодного Яру" вручив їм квіти, патріотичну пресу і невелику матеріальну допомогу...
   Всі три патріотки потрапили до таборів, коли були зовсім юними і навіть заміж всі три повиходили у Сибіру - за таких же, як і самі, "українських буржуазних" націоналістів...
МАРІЯ ІЛЛІВНА ШАПІРЕНКО - племінниця легендарного керівника охоронної боївки Романа Шухевича, Михайла Зайця (псевдо "Зенко") - вся її родина була репресована, а сама вона, як зв'язкова УПА, 1947 року потрапила до табору, потім залишилася на поселення - і 35 років провела в Магадані. Досі чітко пам'ятає, що завдання з лісу отримувала її мама - через "грипси" (шифровані повідомлення).., Досі пам'ятає прізвища і псевдо усіх 25 полеглих за Україну підпільників з рідного села на Львівщині з дивною "німецькою" назвою - Берлін... Досі пам'ятає, що у кожній вантажівці, яка завозила в село чужинців-енкаведистів на кожній лавці сиділо по п'ятеро чужих вояк - так було легше рахувати, скільик окупантів - щоб передати інформацію до лісу...       Пам'ятає абсолютно все, а 7 вересня Марії Іллівні виповнилося вже 88 років...
   ЄВГЕНІЯ АНДРІЇВНА СОЛТЕС була "станичною" - коригувала роботу зв'язкових. Від побоїв під час допитів НКВД майже втратила слух, поневірялася в таборах Уралу, а потім Магадану. Виішла на волю зі зламаним здоров'ям, але незламна духом. Їй вже 91 рік, проте бадьориться...
  ТЕКЛЯ ВАСИЛІВНА ВІТРІВ у підпіллі мала псевдо "Серце" - забезпечувала повстанців продуктами, медикаментами, інформацією. Декілька раз вдало втікала від облав. Одного разу навіть спілкувалася зі своїми переслідувачами, які розпитували у неї, чи не бачила вона... Теклю Вітрів - тобто саму себе. Зрештою, її піймали у день Вознесіння, коли всі йшли до церкви - і запроторили до сибірських таборів, де навчилася сосни валяти і золото в копальнях "мити"... За довгі роки таборів мала єдину віддушину - три дні відпочинку від каторжної роботи на золотому "прііску", ще й додатковий пайок з хліба і оселедців на ці три дні - за знайдений і зданий 38-грамовий самородок золота...
  93-річна Текля Василівна згадує про те все з гумором і навіть не скаржиться на зламане життя, а навпаки - закликає нас бути впертими на обраному в житті шляху і не звертати з нього...