(На Сянки 16. вересня в ночі 1914.)
— Сотня Семенюка іде в поле! — пішло від хати до хати. Почав ся рух і житє в дрімаючім селї! — В хвильцї стояла цїла сотня зібрана на оболоню перед будинком війтівства і ждала розказу! По селу запалали смолоскипи, улицї переповнили ся стрільцями і людьми, бо з Ґоронди виходила перша сотня на поле битви. Перед командою стояв знаний усїм автомобіль полковника Молїка, що був придїлений від армії до стрілецького полку.
Він вийшов і довго глядїв на нас, що муром стояли і не дихали навіть. Потім промовив до нас по нїмецьки. Пригадував нам, що ми присягали на вірність цїсареви і вітчинї, пригадував, що ворог Австрії, то й наш ворог, а потім закінчив:
— Покажіть, що Ви щирі Українцї і що Ви любите свою Україну!
Голос звенїв по селу, а кожде слово вдаряло нас по серцях як молот по ковалї тай сталило їх. Що то з сердець викувати не можна!
Розпращав ся з нами і поїхав, а тодї промовив до нас наш головний вожд Галущинський:
До тепер ми лише прирікали, а тепер ми дїлом звершимо наші приріканя. Я не потребую пригадувати Вам, що Ви Українцї, не потребую пригадувати Вам на присягу, бо Ви перед тією присягою заприсягли ся самі ще кріпійше, я лише пригадую, що на Вас глядять тепер Ваші поневолені брати, Ваш народ, що стогне в ярмі і паде під тягарем чужих клевет, народ той, якому Ви завсїди прирікаєте, співаючи Його чин, здобути волю, хочби навіть коштом Вашого житя. Жаль менї Вас, орли молоді, жаль! — але менї ще гірше жаль тих немічних, обдертих, окрадених батьків, мамів, сестричок і братів, що зі сльозами в очах ждуть на Вас, своїх героїв! Тай Вам їх жаль! Для нїкого лише для своїх се робите! Глядїть, щоб сивим головам не прийшло ся стидатись за Вас! Вірю, що Ви не застидаєте своїх геройських дїдїв з під Корсуня, з під Жовтих Вод! Здорові були і хлопцї і до побаченя на своїй рідній землї! <...>
— Сотня, позір! — рознїс ся приказ.
Все завмерло, лише чути було стукіт соток молодих сердець — як гинуть, то славної — диктувало серце.
— Сотня, в похід! — руш!
Зі стрілецьких споминів
[Дїло, 16.07.1916]
26 вересня виповнюється 138 років від дня народження Михайла Галущинського (1878–1931) – галицького громадського та політичного діяча, педагога, голови товариства "Просвіта", члена НТШ, командувача Леґіону УСС, сенатора Речі Посполитої.
Ігор Мельник. МИХАЙЛО ГАЛУЩИНСЬКИЙ, КОМАНДАНТ УСС, СЕНАТОР http://zbruc.eu/node/13354
— Сотня Семенюка іде в поле! — пішло від хати до хати. Почав ся рух і житє в дрімаючім селї! — В хвильцї стояла цїла сотня зібрана на оболоню перед будинком війтівства і ждала розказу! По селу запалали смолоскипи, улицї переповнили ся стрільцями і людьми, бо з Ґоронди виходила перша сотня на поле битви. Перед командою стояв знаний усїм автомобіль полковника Молїка, що був придїлений від армії до стрілецького полку.
Він вийшов і довго глядїв на нас, що муром стояли і не дихали навіть. Потім промовив до нас по нїмецьки. Пригадував нам, що ми присягали на вірність цїсареви і вітчинї, пригадував, що ворог Австрії, то й наш ворог, а потім закінчив:
— Покажіть, що Ви щирі Українцї і що Ви любите свою Україну!
Голос звенїв по селу, а кожде слово вдаряло нас по серцях як молот по ковалї тай сталило їх. Що то з сердець викувати не можна!
Розпращав ся з нами і поїхав, а тодї промовив до нас наш головний вожд Галущинський:
До тепер ми лише прирікали, а тепер ми дїлом звершимо наші приріканя. Я не потребую пригадувати Вам, що Ви Українцї, не потребую пригадувати Вам на присягу, бо Ви перед тією присягою заприсягли ся самі ще кріпійше, я лише пригадую, що на Вас глядять тепер Ваші поневолені брати, Ваш народ, що стогне в ярмі і паде під тягарем чужих клевет, народ той, якому Ви завсїди прирікаєте, співаючи Його чин, здобути волю, хочби навіть коштом Вашого житя. Жаль менї Вас, орли молоді, жаль! — але менї ще гірше жаль тих немічних, обдертих, окрадених батьків, мамів, сестричок і братів, що зі сльозами в очах ждуть на Вас, своїх героїв! Тай Вам їх жаль! Для нїкого лише для своїх се робите! Глядїть, щоб сивим головам не прийшло ся стидатись за Вас! Вірю, що Ви не застидаєте своїх геройських дїдїв з під Корсуня, з під Жовтих Вод! Здорові були і хлопцї і до побаченя на своїй рідній землї! <...>
— Сотня, позір! — рознїс ся приказ.
Все завмерло, лише чути було стукіт соток молодих сердець — як гинуть, то славної — диктувало серце.
— Сотня, в похід! — руш!
Зі стрілецьких споминів
[Дїло, 16.07.1916]
26 вересня виповнюється 138 років від дня народження Михайла Галущинського (1878–1931) – галицького громадського та політичного діяча, педагога, голови товариства "Просвіта", члена НТШ, командувача Леґіону УСС, сенатора Речі Посполитої.
Ігор Мельник. МИХАЙЛО ГАЛУЩИНСЬКИЙ, КОМАНДАНТ УСС, СЕНАТОР http://zbruc.eu/node/13354
Немає коментарів:
Дописати коментар