ГОНЧАРЕНКО Оверко (Аверкій) (22.09.1890, с. Дащенки Лохвицького пов. Полтавської губ., тепер Варвинського р-ну Чернігівської обл. – 12.04.1980). Військовий і громадський діяч, педагог, кооператор, публіцист; командир роти 260-го піхотного Брацлавського полку російської армії (07.1914), сотні і 4-го батальйону (1916), викладач тактики, топографії і фортифікації школи прапорщиків (Київ, 12.1915 – 1917), командир 1-ї сотні, куреня (07.1917), пізніше командир Першої юнацької військової школи ім. гетьмана Богдана Хмельницького, скарбник Головної шкільної управи Військового міністерства Української Держави (1918), летичівський повітовий комендант (03.1918 – 06.1918), помічник Подільського губернського коменданта (12.1918), подільський губернський комендант (03.1919), викладач Кам’янець-Подільської спільної юнацької школи (1920 – 1921), штаб-старшина для доручень військового міністра УНР Всеволода Петріва (5.08.1919), начальник канцелярії Головного отамана Армії УНР, збіжевий референт Української кооперації та організатор сільськогосподарських кооперативів (Станіслав, 1920-ті), командир батальйону 29-го полку, старшина штабу 30-го полку (09.1943) 1-ї Української дивізії УНА, голова Клівлендської станиці Братства колишніх вояків 1-ї УД УНА; військове звання – капітан російської армії, полковник Армії УНР (1920), сотник дивізії “Галичина” та 1-ї УД УНА.
Закінчив Прилуцьку гімназію та Чугуївську військову школу (1912). Учасник Першої світової війни у складі 76-го Кубанського полку. У грудні 1914 р. важко поранений. Нагороджений за бойові заслуги хрестом Св. Георгія з мечами. Провів українізацію школи прапорщиків на Лук’янівці, створивши т. ч. Першу юнацьку військову школу ім. гетьмана Богдана Хмельницького. Учасник оборони Києва (1917 – 1918), зокрема і бою під ст. Крути. Учасник антигетьманського повстання та боїв у Києві, зокрема командував групою, яка атакувала штаб графа Келлера, що містився на вулиці Банківській. 8 травня 1945 р. вивів понад 2000 вояків дивізії “Галичина” на територію, окуповану англійськими військами. Інтернований у Ріміні і Белярії (Італія). Автор численних статей з історії Визвольних змагань. Один з організаторів Фонду допомоги українському інвалідові. З 1947 р. на еміграції у Великій Британії, з 1952 р. – у США. Автор споминів, зокрема “Моя військово-адміністративна служба”, “1917-й у Києві”, “Бій під Крутами”, “Мої зустрічі з генералом В. Петрівим”, “1-ша юнацька школа ім. Богдана Хмельницького” та “З минулих днів”.
Закінчив Прилуцьку гімназію та Чугуївську військову школу (1912). Учасник Першої світової війни у складі 76-го Кубанського полку. У грудні 1914 р. важко поранений. Нагороджений за бойові заслуги хрестом Св. Георгія з мечами. Провів українізацію школи прапорщиків на Лук’янівці, створивши т. ч. Першу юнацьку військову школу ім. гетьмана Богдана Хмельницького. Учасник оборони Києва (1917 – 1918), зокрема і бою під ст. Крути. Учасник антигетьманського повстання та боїв у Києві, зокрема командував групою, яка атакувала штаб графа Келлера, що містився на вулиці Банківській. 8 травня 1945 р. вивів понад 2000 вояків дивізії “Галичина” на територію, окуповану англійськими військами. Інтернований у Ріміні і Белярії (Італія). Автор численних статей з історії Визвольних змагань. Один з організаторів Фонду допомоги українському інвалідові. З 1947 р. на еміграції у Великій Британії, з 1952 р. – у США. Автор споминів, зокрема “Моя військово-адміністративна служба”, “1917-й у Києві”, “Бій під Крутами”, “Мої зустрічі з генералом В. Петрівим”, “1-ша юнацька школа ім. Богдана Хмельницького” та “З минулих днів”.
Роман КОВАЛЬ, “Незборима нація”
Немає коментарів:
Дописати коментар