Пам'ятаємо...

      
Маю просто суперові враження від результату пошуків маловідомих широкому загалу імен учасників Української революції та Визвольної боротьби родом з Черкащини!!!
Коротко поділюся першими двома розвідками:
НА ФОТО #1 – уродженець Цибулева Монастирищенського району з екзотичним потрійним прізвищем – Яків Рябокінь-Рогоза-Розанів, один з кращих випускників 1-ї Української військової школи (ще під час навчання отримав дивне для вуха сучасного українця звання «старшого портупей-юнака»).
У бою під Крутами 22-річний юнак командував 3-ю сотнею своєї школи – причому не втратив жодного підлеглого, а поранених його бійці винесли з поля бою на руках! 
Пізніше був сотником у 1-му полку морської піхоти УНР та в Київській дивізії. Навіть після поразки Другого зимового походу, у якому брав участь, залишився «на партизанку» в Україні, 1923 року знову був у Армії УНР і тільки тоді – інтернований у Польщі…
НА ФОТО #2 – уманчанин Дмитро Леванда. У цього – прізвище звичайне, а от доля – не менш екзотична, аніж прізвище у попереднього героя…
У 19-річному віці закінчив Морський кадетський корпус і отримав звання мічмана. Війна з Японією 1905 року була ганебною для Росії, але не для уманчанина, який служив на імператорському флоті – він відзначився під час оборони Порт-Артура і отримав ордени Святого Станіслава і Святої Анни…
У Першу світову – уманчанин знову на фронті, цього разу не на флоті, а в складі «кінно-підривного загону» Кавказької кавалерійської туземної дивізії, прозваної «Дикою». У боях проти німців заслужив ордена Станіслава 2-го ступеня (з мечами).
Подальша служба – «Експедиція особливого призначення» в Сербію і зовсім трохи – в тихій тиловій службі Архангельська.
Після падіння імперії служив у штабі командування білогвардійської флотилії Північного Льодовитого океану (була й така, виявляється). Восени 1919 року повертається в Україну – від жовтня очолює один з відділів Головного морського штабу УНР. Після поразки Визвольних змагань емігрував до Польщі.
І монастирищинець, і уманчанин померли й поховані у Польщі ще до початку Другої світової – один у 1931-у, інший у 1937 році. Обидва фото – з видань, які виходили друком на території Польщі до моменту її поділу між нацистським Берліном і більшовицькою Москвою…
ПАНОВЕ ЧЕРКАСЬКІ НАЦІОНАЛІСТИ Й ПАТРІОТИ! ДОЛУЧАЙТЕСЬ ДО ЗАХОДІВ РОБОЧОЇ ГРУПИ ПРИ ЧЕРКАСЬКІЙ ОДА, СТВОРЕНОЇ ДЛЯ ВШАНУВАННЯ ПОДІЙ І ГЕРОЇВ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917-21 Р.Р.! ПОВЕРНЕННЯ УКРАЇНІ СТОРІНОК СЛАВНОГО МИНУЛОГО – ЦЕ ТЕЖ ЧАСТИНА БОРОТЬБИ ЗА КРАЩЕ МАЙБУТНЄ!
                                                                           Андрій Кравець