субота, 25 березня 2017 р.

25 березня: свято воскресіння Ісуса Хреста - людини, яка стала безсмертною боголюдиною

Цю дату добре знала рання церква як у Римі, так і в Константинополі. Так, архіваріус папи римського скіфський (український) чернець Діонісій Малий (475—550 рр.), опираючись на документи, власні розрахунки і широко розповсюджене передання, стверджував, що Воскресіння відбулося в неділю 25 березня 31 року — на 31 році життя Ісуса.

170324-isus.jpg

Радіймо, арії!
Радіймо, арії!
Ця дата воскресіння пропагувалася візантійською «Пасхальною хронікою» 4 ст. і низкою візантійських істориків церкви. Зокрема, ця дата — неділя 25 березня 31 року — чітко зафіксована в 14 ст. у константинопольському «Зібранні святоотцівських правил» Матвія Властаря. Це канонічна книга, що описує правила вселенських і помісних соборів. 
«Ибо господь пострадал ради нашего спасения в 5539 году, когда круг солнцу был 23, круг луне — 10, и иудеи Пасху иудейскую имели в субботу (как пишут евангелисты) 24 марта. В следующее же за этой субботой воскресение 25 марта... воскрес Христос» (Матфей Властарь. Собрание святоотеческих правил. Издание П.А.Овчинникова, Балахна, тип. Ф.П.Волкова, 1908). 
Згідно з цією книгою, Ісус воскрес у неділю 25 березня 5539 року, тобто (5539 - 5508) = 31 року н. е. 
Будь-яка історична подія завжди святкується в той день, коли вона відбулася, з можливим продовженням у наступні дні. Наприклад, якщо Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р., то день його народження як історичну подію святкуємо саме 9 березня, а не через місяць. Свій день народження також святкуємо саме того числа, коли народилися, з повторним святкуванням у ширшому колі знайомих на вихідні. Так само, якщо Ісус воскрес 25 березня 31 року, то цю історичну подію треба святкувати саме 25 березня. Якщо це число припадає на будній день, то його треба повторно святкувати в найближчу неділю — День Сонця (Sunday) або День Господній.
Натомість у сучасному православному світі церковне «воскресіння» святкується після весняного рівнодення в першу неділю після першої весняної повні (повного місяця), а якщо на цю неділю припаде іудейський Пейсах, то святкування переноситься на наступну неділю. Тому «воскресіння» постійно блукає в проміжку від 4 квітня до 8 травня і ніколи не потрапляє на 25 березня — день, коли відбулося історичне Воскресіння.
Це означає, що сучасною церквою воскресіння Ісуса Хреста не сприймається як історична подія.
Докладніше про все це - у статті "Що святкуємо?"
Слово «воскресіння» (гелленською «анастасіс) означає «відновлення», «поверенння до попереднього стану». Відновлення Ісусом свого тіла відбулося завдяки тому, що в кожній людині є «Образ Божий» — повна інформація про те, якою вона повинна бути в ідеальному стані.
Для того, щоб привести реальний стан до ідеального, людині потрібна достатньо велика кількість високоякісної енергії (докладніше див.: Водою і вогнем).
Ісус, здійснивши духовний подвиг і ставши боголюдиною, володів енергією для миттєвого воскресіння. Цей миттєвий енергетичний спалах зафіксовано Туринською плащаницею — першою фотографією (див.: П’ятий елемент). Саме завдяки потужному потоку енергії в тканині Плащаниці збільшилась кількість радіоактивного ізотопу вуглецю С14, через що стандартне радіовуглецеве датування Плащаниці робить її значно «молодшою».
Різновидом воскресіння-відновлення за внутрішнім «ідеальним шаблоном» є самозцілення «Живим Словом». Застосовуючи цю технологію, людина генерує зцілюючу енергію, яка дозволяє їй привести свій реальний стан до ідеального стану, зафіксованого в «Образі Божому» (див. Початковий 40-денний курс Живого Слова).
Проте в сучасної людини цієї енергії значно менше, ніж в Ісуса Хреста, тому самозцілення здійснюємо «точково», послідовно від органу до органу, від системи до системи. Тож можна сказати, що самозцілення «Живим Словом» — це розтягнене на місяці та роки воскресіння. Воскресаймо!
Колективні практики воскресіння властиві для раннього хрестиянства (аріянства). Про них писав святий Іриней Ліонський, розповідаючи про те, чим істинні церкви відрізняються від єретичних:
«Бо вони [єретики] не можуть дарувати ні сліпим зір, ні глухим слух, ні проганяти всіх демонів, – окрім тих, яких самі ж насилають, якщо втім і це роблять, – ні зціляти недужих, або кульгавих, або розслаблених, або тих, що страждають другою якою-небудь частиною тіла, як це часто буває з тілесної немочі, ні відновляти належне здоров’я після хвороб, що приходять із-зовні. Вони [єретики] не тільки не воскрешають мертвого, – як воскрешав Господь і апостоли за допомогою молитви, і як це часто бувало серед братів у потребі, коли вся місцева Церква молилася з посиленим постом і повертався дух померлого, і людина отримувала дар життя молитвами святих, – але й абсолютно не вірують у можливість цього, вважаючи воскресінням з мертвих сприйняття людьми проповідуваного ними вчення» (Ириней Лионский. Против ересей – Книга 2, глава XXXI).
Тобто єретичні громади неспроможні здійснювати воскресіння плоті, тому змінюють тлумачення цього слова, мовляв, воскресіння – це тільки метафора пізнання кимось їхнього єретичного вчення.
Святий Іриней продовжує: «Втім, вони можуть сказати, що і Господь здійснював (Свої справи) також примарним чином... Істинні учні Його, отримуючи від Нього благодать, творять в ім’я Його (чудеса) на благодіяння іншим людям, згідно з тим, як кожен з них отримав від Нього дар. Бо одні істинно і безсумнівно виганяють демонів, так що ці звільнені від злих духів часто робляться віруючими і приєднуються до Церкви. Інші мають передбачення майбутнього, яснобачення і пророчу мову. Інші ж зцілюють хворих через покладання рук і повертають їм здоров’я. Навіть, як я вже говорив, і мертві воскресали і перебували з нами доволі багато років.
І що ще? Неможливо перелічити дарування, які Церква по всьому світу отримала від Бога в ім’я Ісуса Хреста, і щоденно являє їх задля благодіяння народів, нікого не зваблюючи, ні від кого не вимагаючи грошей. Бо вона як даром отримала їх від Бога, також даром і роздає. І вона робить це не за допомогою закликання ангелів чи чарувань чи інших негідних засобів, але чисто, щиро і відкрито звертаючи молитви до Господа, що все сотворив [Бога-Творця], і закликаючи ім’я Господа нашого Ісуса Хреста, творить дива на користь людей, а не до їх зваблювання» (Там же, глава XXXII).
Аріянство та його практики воскресіння вийшли на поверхню під час козацького відродження України. Згідно з переказами, після боїв важко поранених і убитих козаків клали в середину кола, а навколо всі живі починали енергійно співати спеціальні пісні. Ритуал відновлення міг тривали до самого світання. Рани поступово затягувалися, а деякі померлі оживали і згодом брали участь у наступних боях. 
Козацькі аріянські громади (а козаками тоді називали не тільки воїнів, а весь оновлений український етнос) були істинними учнями Ісуса Хреста і правдивими хрестиянами. Натомість іудохристиянські громади були і залишаються єретиками, адже не володіють силою Божою і не спроможні до чудотворення на благо людей.
Хрестос воскрес! Воістину воскрес! 
Радіймо, арії!
Воскресаймо!
Для інформації: 25 березня слов’яни завжди вшановували Велеса - бога-егрегора брахманів, покровителя мудрості, людської досконалості, справедливості, мистецтв і багатства. 25 - це число Перемоги. 25 березня - свято Перемоги світла над темрявою, життя над смертю.

Немає коментарів:

Дописати коментар