пʼятницю, 10 березня 2017 р.

Сам бля, без ансамбля

Чоловік заїздить в село на возі і гукає: "Люди!!! Я вам вугілля привіз!" Коняка обертається і з гіркотою каже: "Ага, він привіз!"
Щойно мені подзвонив знайомий із Черкащини.
Подзвонив і привітав.
Я здивувався- з чим? Ніби день народження минув...
-Так( кричить він в слухавку) твій мультсеріал отримав Шевченківську премію!!!
??????
Як?!!! Чому? Звідки?
От скажіть мені,друзі, класно у нас буває?
Ти придумуєш ідею разом з товаришем.
Потім розробляєш цю ідею.
Потім придумуєш іншу концепцію і принципи.
Потім збираєш матеріали, вивчаєш теми.
Потім пишеш сценарії.
По твоїм сценаріям знімається мультсеріал.
Потім переконуєш російськомовного "по жизні" товариша , що мультик має бути українським а не "взагалі про хароше", і що кіт Воркіт це не від слова "Вор", якого в українській мові взагалі не існує, а від слова "воркотати".
Потім "чистиш" інші сценарії від "ляпів", потім воюєш з режисерами, які пробують настільки змінити твої задумки, що фільми просто провалюються, і шукаєш шляхи "мінімізації втрат", щоб не переліплювати.
Ти озвучуєш цей серіал на пару з Ганнусею..
Далі ти отримуєш лауреатство кінофестивалю "За кращий сценарій"по цим мультикам .
А головне цей мульсеріал про тебе, де ти головний герой, разом із своїм котиком.
Так і задумувалось, так і робилося.
І що цікаво у кожної іншої серії - свій інший колектив і свій інший режисер.
А потім випадково від сторонніх людей(!!!) дізнаєшся, що за цей мультсеріал твій товариш отримав Шевченківську премію.
Ура!!!! Вітання !!!
Товариш дійсно заслужив Шевченківську премію. Як керівник проекту, як організатор і т.д. Своєю довгою працею заслужив.
Тільки чому, мля, цей товариш не вважав за потрібне подзвонити мені і хоча б подякувати?
Чому я дізнаюся про успіх спільного проекту від Петі з Гордашівки, а не від Стьопи з Києва?
І раптом бачу, що "заднім числом" в акурат до нагородження змінюється назва мульсеріалу із "Мандри Лірника Сашка" на "Щоденник котячих мандрів".
Тобто мій кіт лишився, бо йому дякувати не треба,а Лірник Сашко випарувався .)))
Який "мудрий " і "чесний" підхід(навіть знаю хто порадив так зробити).)))
Я вже ніяким краєм до цього діла?
Степане, як ти думаєш, варто це подяки? 
Ну хоча б пляшки пива чи що.
Або просто подзвонити...
Телефон загубив?
І Ані не подякував. Ну за озвучку мого котика хоча б...
Блін.
Паскудство.
Таке відчуття , що ти спиш в казармі, а твій сусід під ковдрою сало жере із домашньої посилки.
Я сало не їм, і забирати шматок з чужого рота не привчений.
Я людина творча.
Матеріальне для мене на другому плані.
Я не за премію чи медальки.
Мені "за державу образливо".
На врученні "Оскара" щасливий переможець дякує своєму колетиву зі сцени.
Ясно що ділитися золотою статуеткою не потрібно.
А подякувати тим людям, які це з тобою робили треба.
Це обов'язково і морально.
Очевидно , що тут виявилось моральним змінити назву фільму, "винести за лапки" колектив , накритися ковдрою і жерти сало.
Я дійсно не розраховував на запрошення в кафе, чи розпиту пляшку шампанського з режисерами, акторами,художниками, які всі разом робили серіал( врешті-решт нагороду має отримати хтось один, а не натовп із півсотні рил), але на слово подяки розраховував. Чесно.
І нехай не всі 26 серії зроблені по моєму сценарію, а лише одинадцять(дві з них в співавторстві), але і товариш теж особисто робив тільки кілька серій із всіх.
Відкину звинувачення в особистих претензіях - я подзвонив іншим "учасникам цього дійства"- їх теж не привітали. Класика. Сам бля, без ансамбля.
Хотів тебе поздоровити, Стьопа, із твоїм особистим успіхом, та телефони чомусь не відповідають....
Доводиться тут дякувати.
Для мене вдячність і добре слово більше важить. І моє ім'я.
Тож вітаю з твоєю особистою перемогою, братіку !
Ти глиба, монстр, майстер і геній.
І все сам, сам....
Удачі тобі !
Спасибі за творчу співпрацю.
Я багато від тебе навчився.
П.С. На фото ми з товаришем Стьопою презентуєм наш мульсеріал.
                                                                      Cашко Лірник

Немає коментарів:

Дописати коментар