"Кохайтеся, чорнобриві, та не з- москалями...!

  
Жінка-це найцінніше втілення образу матері-природи, писав Шевченко.
Одним із кращих його творів, присвячених жіночій долі, можна вважати поему «Катерина». У поемі відтворено одну з характерних проблем тогочасного суспільства — долю збезчещеної дівчини. Уже з перших рядків поет звертається до дівчат: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями…» Далі Шевченко розповідає про трагічну долю дівчини-покритки, майбутньої матері. Катерина виросла в селянській родині, змалку звикла працювати, а тепер їй доводиться просити милостиню, щоб хоч якось вижити. Природний сором, гордість відступають перед любов’ю до дитини. Доля зводить Катерину з коханим — батьком її дитини. Вона, боса, вибігає йому назустріч, прагне викликати почуття якщо не любові, то принаймні жалю — не до себе, до сина. Та байдуже москалеві й до Катерини, і до сина. Бідолашна ладна навіть пожертвувати власним життям, аби врятувати дитину від ганьби.

на фото:я в образі Катерини. Канада 2000 рік Вінніпег.
Професійний театральний колектив Відродження чудово відтворив постановку Катерини на теренах Канади.

Сумую я за вами мої друзі Вінніпезські. Гарні були часи.