субота, 18 березня 2017 р.

Нові політики? Дякуємо, але ви нікому не потрібні!

                          
"Україні потрібні нові політики!" – цей лозунг став настільки затертим, що вже якось, навіть, незручно його повторювати. Адже, такі слова звучать і від Президенти, від усіх політичних сил, від лідерів суспільної думки. Та, все ж, давайте проаналізуємо цей заклик.
Чи потрібні саме Україні нові політики? Що чи хто стоїть за звичним та щемливим словом "Україна"?
Якщо мова про т.з. "еліту", чи пануючу сьогодні верству, то їм нові політики зовсім непотрібні. Більше того, нові політики – це загроза для їхнього панування та існування. Екс-регіонали, помаранчеві, бютівці, значна частина нинішньої коаліції борються між собою, але вміють домовлятися, що зрештою, регулярно відбувається. Справжніми ворогами для цих "еліт" є нові політичні сили, бо їхній прихід до влади змете прогнилу сьогоднішню номенклатуру і забезпечить багатьом її представникам ґрати на віконечках.
Близькою до чинної політичної еліти є малесенький прошарок дуже багатих людей, чи олігархів, як ми звикли їх називати. Хоча їх мало, вони мають найбільший вплив на суспільство і звикли призначати "еліту" через механізми непрозорого фінансування, підкупу та доступ до медіа ресурсів. Інколи олігархи виводять на арену "нових" політиків, але, принципово, вони нічим не відрізняються від "старих". Нові обличчя в телевізорі, але такі ж дії – обман, зловживання, корупція. Нові обличчя, але стара політика.
Широким верствам українців також непотрібна нова незрозуміла влада. До цієї звикли. Звикли її клясти, звинувачувати у всіх своїх негараздах, і при цьому обирати її знову і знову на всіх виборах. Бо лише добре знайомі "старі" політики обіцяють солодке життя "вже завтра", високі пенсії та зарплатню, відремонтовані школи, дороги та лікарні. А нові політики розповідають про складний шлях, який мусимо здолати до гідного рівня добробуту.
Мабуть, нові політики потрібні середньому класу. Але, така прикрість, середнього класу в Україні немає. Всі 26 років незалежності влада наполегливо і дуже результативно вирішувала питання про нестворення цієї верстви. Усіма можливими засобами – політичними, соціальними, економічними. Використовуючи усі механізми та важелі української держави.
Майдани можуть скинути стару владу, але, на жаль, неспроможні створити соціальну базу для нових політиків. Так і живемо, від Майдану до Майдану.
                                                                      Тарас Козак

Немає коментарів:

Дописати коментар