ПОЕТИЧНА ОСІНЬ НА ЧЕРКАЩИНІ

                                
Шляхи мої неміряні,
гори мої неважені,
звірі мої не наджені,
води мої не ношені,
риба у їх не ціджена,
птахи мої не злякані,
Тодось Осьмачка

Довго ім’я цього поета замовчувалося, заборонялося про нього говорити, та й на творчість накладено було табу. А він народився на славетній смілянській землі, його твори прославили не лише Черкащину, а й всю Україну, і ввійшлоив золотий фонд як української літератури, так і світової.
Щороку письменники області їдуть на малу батьківщину, щоб не тільки пошанувати творчий доробок митця, вручити премію у травні. І тому вже стало традицією, що на Смілянщині в рідній Куцівці бере старт «Поетична осінь». Гостинно відчинені двері Куцівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів для зустрічі із майстрами пера. А поспілкуватися зі школярами приїхала письменницька делегація у складі: голови Черкаської обласної організації НСПУ Володимира Ткаченка, членів Національної спілки письменників України: Оксани Галаєвої, Івана Дубініа, Катерини Вербівської, Ігоря Коваленка, Володимира Даника та композиторки, поетеси із Кам’янки Таміли Чупак.
У невеличкому затишному приміщенні школярі насолоджувалися поетичними рядками про осінь. Варто відзначити, що і тема, обрана читцями, створювала позитивний мікроклімат, творчу атмосферу. І прослідковувався чіткий взаємозв’язок між слухачами, вони поринали в кожне слово.
Усіх виступаючих презентував Володимир Тарасович. Своїми поетичними одкровеннями поділилися перша Оксана Галаєва, яка заглибилась в підсвідомі нетрі уяви, адже вона знає, де «можна взяти напрокат чиїсь думки, чиїсь ідеї». Світ поезії Оксани сповнений філософськими пошуками буття, екзистенційними мотивами втечі від світу.
Лірично пісенні поетичні етюди лилися із вуст Таміли Чупак, авторка досягає образності завдяки епітетам: примхи кольорові, небо синьомріє. А ше осінь в Таміли Петрівни асоціюється із неспокоєм:

***
Відпадолистилась, відпорошіла
жовтнева віхола багрянотіла,
віджаротіла, мов би жару тіла
й не вистудила. Та однак зуміла
осірити усе, затуманіла,
заблукана в неспокоях, змарніла
зажура-осінь, бабця посивіла.
Івана Івановича Дубініна читачі знають як пародиста, гумориста, та презентовані вірші, де вітер тішиться косами, пензлик розфарбовує листя, та чомусь панує смуток. Можливо, і душа ліричного героя сумує за літом:
***
Розплітає вітер
Коси у рокити.
А промінчик-пензлик
Листя золотить.
Все стоїть в зажурі
В синім абажурі. Цить!
Влучне порівняння «А клени ніби жовті фонтани» в однойменному вірші заінтриговує читача, слухача, дає поштовх до акварельної замальовки, адже хмарини спускаються туманом, та чомусь нотки суму панують – «вчувається щем». В автора осінь асоціюється зі шляхом житті.
Останні тополі свічками розтануть
І виллється воском начертана Путь.
Катерина Вербівська купається у різнобарв’ї осені, милується красою, і все це вплітає мереживом-стрічкою крізь епітети, метафори у римовані рядки.

Володимир Даник – поет-бард, пише пісні не тільки на свої слова, а й на колег-письменників. Тому очікуваним був його виступив із гітарою - звучить «Ноктюрн» про лелек.
Ігор Коваленко прочитав вірші для дітей про поросятка, яке захворіло та інші віршики.
Глядачі могли помилуватися чудовою прозою Володимира Ткаченка про кроликів
По закінченні заходу літератори поїхали до пам’ятного знаку, де стояла хата Тодося Осьмачки. Відрадним є те, що на трасі є вказівка до с. Куцівка, і згадка про Великого поета.
«Поетична осінь» набирає обертів, і хочеться сподіватися, що творчість письменників Черкащини прозвучить у кожному районі нашої області, а для цього не так багато і потрібно – підтримки із боку керівництва.
Оксана Галаєва, член НСПУ