"Молитва"

Я чув таку молитву:
- Міцні груди дай мені, великий, всемогучий Боже, нездобутні для брехні, обману й підлоти, могутні й сильні, як скеля над берегом моря. Кріпкі хвилі розбурханого гнівного моря б'ють громами об них, вони ж пишаються могутні, сильні, нездобуті!
- І дай мені, сильний, всемогучий Боже, буйні крила й високий лет вірла. Буйними крилами щоб прошиб я чорні хмари й високим летом щоб знісся я до сонця, своїм цілим єством щоб вхопив ясного проміння і надію щоб я зніс на землю про близький день нашого повстання!
- І дай мені ясний розум, щоб міг я відрізнити велику річ від малої. Щоб за велику в бій я йшов кривавий, за малу щоб я і не бився. І охоту дай до праці, щоб ніщо не мало сили знеохотити мене без огляду на невдачі усі і на ворогів усіх. І дай запал, який має поет в хвилини творення й витривалість малої мурашки, що десять разів впаде і знову піднесеться до праці!"
Пластова молитва Володимира Бірчака

Володимир Бірчак (Бирчак) — письменник-молодомузівець. Старшина Українських Січових Стрільців. Делегат Української Національної Ради ЗУНР (від УСДП) у 1918. Доцент університету у Кам’янці-Подільському, викладач Дрогобицької, Самбірської і Ужгородської гімназій. Член уряду Карпатської України. Член Пласту в Ужгороді, голова Крайової Пластової Старшини Закарпаття, скавтмайстер. Заарештований большевиками, засуджений. Помер у місцях позбавлення волі. За різними версіями, закатований у тюрмі в Ужгороді 1945 або помер у концтаборі в Іркутській обл. 21 вересня 1952.

Др. Володимир Бірчак народився дня 12 березня 1881 р. в селі Любинці, Стрийщина, де пройшов всіма ступенями шкільної освіти. Під час студій на університеті у Львові він належав до літературного гуртка «Молода Муза» (1906—1909), де формувались літературні погляди Бірчака. Як офіцер Українських Січових Стрільців воював від Львова аж до Києва. Рятуючись перед большевиками, виїхав з Одеси з німецькими полоненими і нарешті опинився на Закарпатті, де від 1920 р. брав активну участь у формуванні середніх шкіл. Бірчак був автором історії літератури Закарпаття, багатьох шкільних підручників і написав кілька цінних історичних повістей.
Як професор руської (української) мови і літератури при гімназії в Ужгороді др. В. Бірчак був активним теж у Пласті. Після виповідження проф. Л. Бачинського з Чехословаччини, він став членом Краєвої Пластової Старшини, а опісля членом Краєвої Управи Скавтів Підк. Руси. Належав до редакційної колегії «Пластуна», був командантом кількох таборів і сталим учасником солочинських таборів. Його старанням Пласт набув прекрасну таборову площу у чарівній околиці Солочина, недалеко Сваляви.
1934 р. др. Володимир Бірчак став головою Краєвої Пластової Старшини і спричинився до відродження пластового руху на Закарпатті. В останніх часах К. У. його вибрали головою Українського Пластового Уладу Карпатської України. В історії закарпатського Пласту він зістане записаний як заслужений провідник і визначний пластун, що працював з пластовою молоддю від самих початків до березневих днів 1939 р.
Як відданий таборовик у книжечці «Наші пластові табори», Ужгород 1929 р.; писав: «До наймиліших хвиль мого життя зачисляю відвідини пластового табору, в якому бачу добровільний послух, взірцеву карність, плекання практичного життя і сильного духа. Такі відвідини наповняють мою душу гордістю і непохитньою вірою в будучність нашого народу.»
Після надання Підкарпатській Русі автономії в складі Чехословаччини, Бірчак мав своє бачення можливості відбудови незалежної України саме із Закарпаття. Це відображено в його розмові з Уласом Самчуком наприкінці вересня 1938 року в Ужгороді. Як усі націоналісти, У. Самчук вважав Карпатську Україну початком відбудови незалежної України. Позапартійний др. В. Бірчак виходив з об'єктивних умов: Карпатська Україна може бути тільки завершенням, а не початком цього державотворчого процесу.
Після окупації угорцями Закарпаття 15 березня 1939 року повноважні карпатоукраїнські представники залишили край через півтора місяці після початку агресії. До 30 квітня 1939 року в Хусті офіційно діяла Українська евакуаційна комісія на чолі з Володимиром Бірчаком. Після чого він виїхав до Праги і там працював як педагог і письменник. Зайнявши Прагу 1945 р., большевики його покликали до Ужгороду, де за ним і слід пропав. Правдоподібно загинув від тортур.
     Кримінальна справа Володимира Бірчакаhttp://incognita.day.kiev.ua/kruminalna-sprava-volodumura-b…

Володимир Бірчак: Евакуація Карпатської України
Уривок зі спогадів
http://1939.in.ua/…/volodymyr-birchak-evakuatsija-karpatsk…/

Увесь текст спогадів:
Володимир Бірчак. Карпатська Україна. Спомини й переживання. Прага, 1940
http://chtyvo.org.ua/…/Karpatska_Ukraina_Spomyny_i_perezhy…/