«Мови різні – країна одна».
Де таке ви в Світі бачили?
Чи наша інтелігенція зовсім дурна,
Якщо приймає брехливе тлумачення?
Неуки і невігласи завжди нахабні, войовничі, підступні. Особливо, коли вони є ще й агентами іншої держави та мають конкретні інструкції. Найбільше зусиль Москва та її агенти разом з 5-ою колоною приділяють боротьбі з мовами підкорених народів, а надто знищенню української мови, яку москалі використали, щоб створити свою вторинну мову. Понад 250 указів та постанов було видано російськими царями та вождями аби заборонити українську мову, книгу, театр. А напередодні московської агресії агенти кремля на всіх рекламних щитах Києва (особливо на станціях метро) розмістили вислови відомих людей про мови. Я їх записав:
1. Інша мова є іншим баченням життя. (Фелліні)
2. Хто не знає іноземних мов, той нічого не зрозуміє і в своїй рідній мові. (Гете).
3 Хто не знає іноземних мов, той не зрозуміє мовчання іноземців. (Лец).
4. Знати кілька мов – значить мати кілька ключів від одного замка. (Вольтер).
1. Інша мова є іншим баченням життя. (Фелліні)
2. Хто не знає іноземних мов, той нічого не зрозуміє і в своїй рідній мові. (Гете).
3 Хто не знає іноземних мов, той не зрозуміє мовчання іноземців. (Лец).
4. Знати кілька мов – значить мати кілька ключів від одного замка. (Вольтер).
Не важко здогадатися, на що розраховують ініціатори такої реклами: вони сподіваються, що навіть щирі українці, прочитавши агітацію відомих людей, зразу почнуть вивчати хоч одну іноземну мову, щоб мати ще одне бачення життя, краще розуміти рідну мову, значи про що мовчать іноземці та ще й мати запасний ключ до замка, за яким заховано правду життя. Оскільки в Україні російські царі та вожді давно утворили російськомовне середовище, то українцям найлегше виучити російську мову, яку називають спорідненою з нашою. Саме про це і мріють сучасні керівники Московії та їхньої 5-тої колони в Україні.
Адже, як тільки українці перейдуть на спілкування «русскім язиком», який має всебічну підтримку окупантської адміністрації, українська мова, яка не має такої підтримки, перейде в розряд мертвих, а українці разом з чужим «язиком» швидко переймуть чужий менталітет, стануть росіянами, захищатимуть «Русскій мір» від чеченців, адигейців, башкирів, ерзя, чувашів, якутів тощо, яким давно набридло жити в московському ярмі, та від китайців, японців, фінів, грузинів…, які намагаються звільнити окуповані Росією території.
Тож давайте подивимося, чи допоможе нам знання російської (її вважають найлегшою для нас) – іноземної, мови вирішити проблеми, про які нагадують названі авторитети. Проте спочатку вияснімо якість цієї мови і причини її спорідненості з нашою. Системний аналіз цих мов свідчить, що російська мова створювалася шляхом запозичення і калічення українських слів: долговязий (довгов’язий) прачечная (прати), м'ясо (м’язи), сиворотка (сироватка), заявленіє (заява), простір (пространство), трус від нашого труситися, а не від їхнього трястись. Забор – від нашого забороняти а не від їхнього запрещать.
Багато українських слів використано для створення російської лексики: очі – очевидно, порожній – порожняк, гній – перегной тощо.
Значна частина російських слів утворена московськими канцеляристами за допомогою додавання придуманих префіксів та суфіксів: бєс- (бесславний, бессільний, бестолковий тощо), воз- (возлюбленая, возвращать, возбуждать тощо), -атєльство (поручітєльство, посягатєльство, доказатєльство тощо), -ушка (девушка, бабушка, соловушка тощо), -ніє (наступлєніє, заявлєніє, нападєніє тощо), -анство (пространство та інших.
Українці лежать на ліжках, лікуються в лікарнях, їдять в їдальнях, одягають одяг, а росіяни лежат на кроватях, лєчатся в больніцах, єдят в столових, одєвают одєжду. Вдумайтесь – чи не абсурдно звучать російські фрази: рабочая нєдєля, пріятного апетіта, добро пожаловать!,
Отже «русскій язик» цілком відповідає критеріям, які дозволяють визначити його як жаргон. Принаймні, так є з боку українців і білорусів.
Тепер подивімося, яким (іншим – за Фелінні) ми, українці, побачимо життя, оволодівши «русскім язиком». Китайський філософ Конфуцій ще за 6 століть до нашої ери застерігав: «Якщо мова не є правильною, то вона не означає того, що має означати; то не буде зроблене те, що має бути зроблене. А тоді моральність і всяке мистецтво почнуть занепадати, справедливість зійде на манівці – і всі впадуть у стан безладного хаосу». Саме такий хаос ми і спостерігаємо у російськомовних народів, особливо в Росії. Тож – чи потрібне нам бачити (за порадою Фелінні) таке життя, до якого нас веде знання «русского язика»?
Дискутуючи з Гете, треба нагадати, що понад 80% відсотків людей (навіть тепер в освіченій Європі) не знають іноземних мов, але чудово розуміються в своїх рідних мовах. А раніше в усіх країнах тільки окремі фахівці учили іноземні мови. Українців знання російської мови робить суржикомовними невігласами. А чужі покалічені слова: орать, мука, блін, мєшать, безмолвіє, молчаніє, ВОЗлюбленая, нєдєля, наВоз зовсім не допомагають нам розуміти свою мову. Навпаки, вони роблять нас суржикомовними і руйнують наш інтелект. Треба нагадати, що покалічена мова точно так впливає на роботу мозку, як зіпсовані харчі – на роботу шлунку. Тому російськомовні та двомовні українці мають вигляд телепнів, навіть спілкуючись між собою.
Проте, коли йдеться про українців та іноземну для них, російську, мову, то тут Гете правий на 100%: тільки ті українці, які добре виучили цю чужу мову, можуть усвідомити, до чого ж давня, багата, логічна і красива наша рідна українська мова, наскільки вона краща, сильніша, розумніша вторинної, покаліченої, штучної (канцелярської) мови москалів.
Щодо думки Леца: «Хто не знає іноземних мов, той не зрозуміє мовчання іноземців.» треба сказати, що мовчання іноземців ніколи не цікавило людей. І це правильно. Хай іноземці учать нашу мову, коли їдуть до нас спілкуватися. А то дійшло до того, що посланці багатьох держав в Україні спілкуються з «нашою» владою російською мовою. А що думають російськомовні шовіністи, ми й без знання російської мови знаємо.
«Знати кілька мов – значить мати кілька ключів від одного замка.» – писав Вольтер. Можливо, комусь зручно носити кілька однакових ключів. Але українцям мати поламаний ключ («русскій язик») зовсім недоцільно. Ну яка нам користь від того, що замість своїх логічних (тому що народних!) слів: тлін-трава, довгов’язий, сироватка, обожнення, калюжниця, скоротити, кропива… ми знатимемо російські покручі: трин-трава, долговязий, сиворотка, обоготворєніє, калужніца, сократіть, крапіва…? Знання «русского язика» роблять нас етнічними покручами і неуками.
Вольтер, мабуть, не знав російської мови. А якщо і знав, то не здогадувався, що вона є лише московсько-петербургським жаргоном української мови. Інша справа – знати англійську мову. Адже це мова міжнародного спілкування, науки, культури, торгівлі тощо. Англійська мова є ключем від багатьох замків. Проте і її мають знати лише ті, кому вона потрібна для роботи: філологи, науковці (особливо історики, археологи, політологи), деякі бізнесмени. А переважній більшості робітників, селян і конторських працівників навіть англійська не потрібна. Німецьку теж треба знати тільки фахівцям – машинобудівельникам, а французьку – культурологам.
Адже, як тільки українці перейдуть на спілкування «русскім язиком», який має всебічну підтримку окупантської адміністрації, українська мова, яка не має такої підтримки, перейде в розряд мертвих, а українці разом з чужим «язиком» швидко переймуть чужий менталітет, стануть росіянами, захищатимуть «Русскій мір» від чеченців, адигейців, башкирів, ерзя, чувашів, якутів тощо, яким давно набридло жити в московському ярмі, та від китайців, японців, фінів, грузинів…, які намагаються звільнити окуповані Росією території.
Тож давайте подивимося, чи допоможе нам знання російської (її вважають найлегшою для нас) – іноземної, мови вирішити проблеми, про які нагадують названі авторитети. Проте спочатку вияснімо якість цієї мови і причини її спорідненості з нашою. Системний аналіз цих мов свідчить, що російська мова створювалася шляхом запозичення і калічення українських слів: долговязий (довгов’язий) прачечная (прати), м'ясо (м’язи), сиворотка (сироватка), заявленіє (заява), простір (пространство), трус від нашого труситися, а не від їхнього трястись. Забор – від нашого забороняти а не від їхнього запрещать.
Багато українських слів використано для створення російської лексики: очі – очевидно, порожній – порожняк, гній – перегной тощо.
Значна частина російських слів утворена московськими канцеляристами за допомогою додавання придуманих префіксів та суфіксів: бєс- (бесславний, бессільний, бестолковий тощо), воз- (возлюбленая, возвращать, возбуждать тощо), -атєльство (поручітєльство, посягатєльство, доказатєльство тощо), -ушка (девушка, бабушка, соловушка тощо), -ніє (наступлєніє, заявлєніє, нападєніє тощо), -анство (пространство та інших.
Українці лежать на ліжках, лікуються в лікарнях, їдять в їдальнях, одягають одяг, а росіяни лежат на кроватях, лєчатся в больніцах, єдят в столових, одєвают одєжду. Вдумайтесь – чи не абсурдно звучать російські фрази: рабочая нєдєля, пріятного апетіта, добро пожаловать!,
Отже «русскій язик» цілком відповідає критеріям, які дозволяють визначити його як жаргон. Принаймні, так є з боку українців і білорусів.
Тепер подивімося, яким (іншим – за Фелінні) ми, українці, побачимо життя, оволодівши «русскім язиком». Китайський філософ Конфуцій ще за 6 століть до нашої ери застерігав: «Якщо мова не є правильною, то вона не означає того, що має означати; то не буде зроблене те, що має бути зроблене. А тоді моральність і всяке мистецтво почнуть занепадати, справедливість зійде на манівці – і всі впадуть у стан безладного хаосу». Саме такий хаос ми і спостерігаємо у російськомовних народів, особливо в Росії. Тож – чи потрібне нам бачити (за порадою Фелінні) таке життя, до якого нас веде знання «русского язика»?
Дискутуючи з Гете, треба нагадати, що понад 80% відсотків людей (навіть тепер в освіченій Європі) не знають іноземних мов, але чудово розуміються в своїх рідних мовах. А раніше в усіх країнах тільки окремі фахівці учили іноземні мови. Українців знання російської мови робить суржикомовними невігласами. А чужі покалічені слова: орать, мука, блін, мєшать, безмолвіє, молчаніє, ВОЗлюбленая, нєдєля, наВоз зовсім не допомагають нам розуміти свою мову. Навпаки, вони роблять нас суржикомовними і руйнують наш інтелект. Треба нагадати, що покалічена мова точно так впливає на роботу мозку, як зіпсовані харчі – на роботу шлунку. Тому російськомовні та двомовні українці мають вигляд телепнів, навіть спілкуючись між собою.
Проте, коли йдеться про українців та іноземну для них, російську, мову, то тут Гете правий на 100%: тільки ті українці, які добре виучили цю чужу мову, можуть усвідомити, до чого ж давня, багата, логічна і красива наша рідна українська мова, наскільки вона краща, сильніша, розумніша вторинної, покаліченої, штучної (канцелярської) мови москалів.
Щодо думки Леца: «Хто не знає іноземних мов, той не зрозуміє мовчання іноземців.» треба сказати, що мовчання іноземців ніколи не цікавило людей. І це правильно. Хай іноземці учать нашу мову, коли їдуть до нас спілкуватися. А то дійшло до того, що посланці багатьох держав в Україні спілкуються з «нашою» владою російською мовою. А що думають російськомовні шовіністи, ми й без знання російської мови знаємо.
«Знати кілька мов – значить мати кілька ключів від одного замка.» – писав Вольтер. Можливо, комусь зручно носити кілька однакових ключів. Але українцям мати поламаний ключ («русскій язик») зовсім недоцільно. Ну яка нам користь від того, що замість своїх логічних (тому що народних!) слів: тлін-трава, довгов’язий, сироватка, обожнення, калюжниця, скоротити, кропива… ми знатимемо російські покручі: трин-трава, долговязий, сиворотка, обоготворєніє, калужніца, сократіть, крапіва…? Знання «русского язика» роблять нас етнічними покручами і неуками.
Вольтер, мабуть, не знав російської мови. А якщо і знав, то не здогадувався, що вона є лише московсько-петербургським жаргоном української мови. Інша справа – знати англійську мову. Адже це мова міжнародного спілкування, науки, культури, торгівлі тощо. Англійська мова є ключем від багатьох замків. Проте і її мають знати лише ті, кому вона потрібна для роботи: філологи, науковці (особливо історики, археологи, політологи), деякі бізнесмени. А переважній більшості робітників, селян і конторських працівників навіть англійська не потрібна. Німецьку теж треба знати тільки фахівцям – машинобудівельникам, а французьку – культурологам.
Російський «язик» – це штучна, покалічена, бездуховна, канцелярська мова. Тому у російськомовних покалічене, не таке як у нас, сприйняття реальності. Культура, основана на такій мові, теж штучна і покалічена. Візьміть в руки твори найдуховніших російських письменників Ф.Достоєвського та В.Єрофєєва, почитайте і побачите, яка
Рятуватися українцям треба від російської мови. Наші політики повинні заявити керівникам 5-ої колони: «Відмініть самі «Закон про мови в Україні», не заважайте відновленню української мови! Інакше ми організуємо широке висвітлення історії походження «русского язика» і тоді не тільки в Україні та Білорусії, а і в автономіях Російської федерації, людям стане гидко розмовляти вашою жаргонною мовою.»
Проте тепер бачимо, що і нова влада продовжує зомбувати українців і переконувати у можливості примирення з агресією «русского язика». На всіх станціях метро бачимо рекламу: «Єдина країна. Єдінная страна»
Єдіная страна . Що це таке? Слово страна – від російського страний. Щодо України слово «страна» і справді звучить не тільки страно а й дико. Адже називати свою країну по-чужинськи і впроваджувати в ній незграбну мову агресора, який тільки і домагається денаціоналізації нашого народу, – це і дико, і злочинно, тобто дуже «страно». Чому й тепер, після Майдану 2014-2015 рр. «наші» депутати і президент зацікавлені в тому, щоб ми не забували «русского язика»?
Рятуватися українцям треба від російської мови. Наші політики повинні заявити керівникам 5-ої колони: «Відмініть самі «Закон про мови в Україні», не заважайте відновленню української мови! Інакше ми організуємо широке висвітлення історії походження «русского язика» і тоді не тільки в Україні та Білорусії, а і в автономіях Російської федерації, людям стане гидко розмовляти вашою жаргонною мовою.»
Проте тепер бачимо, що і нова влада продовжує зомбувати українців і переконувати у можливості примирення з агресією «русского язика». На всіх станціях метро бачимо рекламу: «Єдина країна. Єдінная страна»
Єдіная страна . Що це таке? Слово страна – від російського страний. Щодо України слово «страна» і справді звучить не тільки страно а й дико. Адже називати свою країну по-чужинськи і впроваджувати в ній незграбну мову агресора, який тільки і домагається денаціоналізації нашого народу, – це і дико, і злочинно, тобто дуже «страно». Чому й тепер, після Майдану 2014-2015 рр. «наші» депутати і президент зацікавлені в тому, щоб ми не забували «русского язика»?
Немає коментарів:
Дописати коментар