Легендарний Камелот розташовувався в місті Дніпро або поруч з ним
До такого висновку-гіпотезі, що реально існував готський король Германарих і міфічний король Артур - одна особа, прийшов краєзнавець і дослідник історії Готського королівства Андрій Карнаух.
За радянських часів тема Готського королівства, що розташовувався на території сучасного Півдня України і поширював свій вплив на всю територію України, Білорусі, країн Балтії та європейської частини Російської Федерації до Волги включно, була під негласною забороною, оскільки готи - німці, і цією темою дуже цікавилися свого часу гітлерівці. З тієї ж самої причини ця тема не вітається офіційною наукою РФ і України і сьогодні: виходить що готи, тобто, прото-німці, господарювали раніше в Київській Русі.
Готы уходят из Ойума. Иордан описывает трудности готов, встреченные в пути при пересечении топей и болот,[ Jordanis, See. 27] которые могут быть идентифицированы как находящиеся в бассейне Припяти. Наконечник копья с рунической надписью, найденный близ Ковеля, может рассматриваться как памятник этого движения готов[Schmidt, p. 199]. Через некоторое время после пересечения топей они приблизились к широкой реке. Согласно Иордану, в это время они были уже в Скифии, в местности, которую они называли Ойум[Jordanis, Sec. 27]. Ф. Браун предполагает, что это имя производно от готского слова Aujom, «водная страна»[ Braun, p. 245]. Однако Л. Шмидт предложил другое объяснение имени. Он сравнивает «Ойум» с немецким Aue, что означает «луг», «поле»[ Schmidt, p. 199]. Имя «Ойум» может таким образом означать «степная страна». «Широкая река», упомянутая Иорданом, должна быть Днепром. Степная зона начинается на правом берегу Днепра к югу от Киева. Итак, готы достигли Днепра близ Киева.
Если следовать повествованию Иордана, то готы начали пересекать реку (т. е. Днепр у Киева) через мост, но прежде чем все они успешно совершили переход, мост надломился, и таким образом они были разделены на две группы. В то время как часть их осталась на правом берегу Днепра, те, что уже пересекли реку, поспешили далее на восток и атаковали племя спалов,[ Jordanis, Sec. 28] которые [Вернадский Г. В. Из воспоминаний. // В. И. 1995, N 1] должны были жить в регионе верховья реки Донец. После победы над спалами готы повернули на юг к Азовскому морю и затем вторглись в Тавриду. Часть из них в конечном итоге пересекла Киммерийский Боспор (Керченский пролив). Что же касается группы готов, которая осталась на правом берегу Днепра, она впоследствии двинулась вниз по Днепру к Черному морю и распространилась на запад по побережью, в конце концов достигнув устья Дуная. К средине третьего века готы контролировали все северное побережье Черного моря
Німці також не в захваті від того, що їх родоначальники - готи не просто жили тут, а й самий їх «головний» історик Йордан, існування якого визнається в усьому світі, в своїй головній праці «Гетика» вказував, що їх «перша і третя родина лежить в Скіфії ». Це як би принижує німців, оскільки тепер їх «священною землею» володіють слов'яни-українці. Саме тому вони дії свого епосу «Пісня про Нібелунгів» переносять в Північно-західну Європу.
«І, тим не менш, з II по V століття нашої ери на території сучасної України Готське королівство все ж було, що безперечно підтверджується римськими, візантійськими і тими готськими літописами. Точніше сказати, це була конфедерація готсько-слов'янсько-сарматських народів, в якій чисельно переважали слов'яни, а армію і «загальне політичне керівництво» здійснювали все-таки готи і, вже в меншому ступені, на той час - залишки сарматів.
І до початку V століття, за часів правління Германаріха, готи досягли такого могутності, що оскаржували в Європі гегемонію у самого Риму, виставляючи армії до 200 тисяч чоловік проти римської армії. Причому, основу армії становила важка латна кавалерія, перейнята готами у сарматів, чого у Риму не було взагалі. У римлян була своя кавалерія, але легка, не захищена дублення шкіряними панцирами і залізними латами. На що вказували самі римські літописці. А 24 серпня 410 року справа дійшла до того, що армія готова під керівництвом Аларіха взяла Рим. Тобто, 24 серпня цього року виповнюється рівно 1600 років з дня першого падіння Вічного Міста. А тепер про зв'язок готики з королем Артуром і його Камелот. Перше. Трагедія легенди про короля Артура і його лицарів Круглого столу полягає в тому, що через зраду його дружини, королеви Гвіневери, в результаті гине і сам Артур і все його королівство.
А ось що говорить Йордан у своїй «Гетиці», написаної, до речі, вже в Італії, не раніше 550 року, коли вже самим готам доводилося досить туго в завойованій ними Європі, що і стало причиною «замовлення» короля Теодоріха для написання по римським літописами укороченою історії готовий, для підняття «бойового духу», що Йордан блискуче і виконав. А там йдеться про наступне: головною причиною загибелі Готського королівства називається зрада дружини Германаріха Сванільда, з роду слов'ян, яку Германарих вбив. Після цього брати Сванільда, бажаючи помститися за смерть сестри, так поранили самого Германаріха, що той помер. І буквально відразу ж після цього повсталі слов'яни, з'єднавшись з підійшли гунами Аттіли, громлять готовий і змушують їх залишити батьківщину і піти в Європу. Тобто, почалося Велике переселення народів.
Порівняйте, обидві послідовності: зрада королеви - її загибель - вбивство короля - загибель королівства - збігаються повністю.
Готський алфавіт - «ульфіліанское лист»
Друге. За тисячу років вивчення і коментування «легенди про короля Артура» англійці прийшли до однозначного висновку: географія легенди ні в чому не збігається з географією Британії, а також Франції, Голландії, Скандинавії або Німеччини.
Камелот, згідно з легендою, лежить на «караванному шляху по величезній річці, яка перетинала всю країну». Єдиною такою річкою в Європі в стародавні і середні віки був Дніпро, по якому проходив шлях із варяг у греки, що виник аж ніяк не в Київській Русі, оскільки він згадується ще в римських і візантійських літописах до київської епохи.
А на самому Дніпрі місць, звідки можна було б контролювати всю країну лише два: і обидва в районі Дніпровських порогів. Або до них, на території сучасного Дніпропетровська в місці впадіння Самари, через яку йшов запасний шлях в Азовське (в той час - Готське море), або безпосередньо нижче них - на острові Хортиця, але ніяк не в Києві, звідки якщо що і можна контролювати , то по суші, а не по досить вузькій і в наші дні там річці Дніпро.
Швидше за все, це було місце на Самарі, оскільки в різній вокалізації Camelot - може читатися і як «Камелот», і як «Самелот», що перегукується з назвою річки Самара, яке не змінювалося з сарматських часів і тоді в літописах звучало як «Сармата ра », тобто річка сарматів. Крім того, тут з давніх часів існували поселення, а козацьке містечко Самарь описаний і в московській літопису від 1576 року і в працях Боплана, який описав наш край на початку 17 століття.
Більш того, в легенді про Артура його мати леді Ігрейну каже тоді ще нареченій Артура Гвіневера, що «звідси, з Камелота, ми і правимо всієї нашої величезної країною». Її ім'я дивно перетинається з назвою окраїнного житлового масиву Дніпропетровська - Ігрень. Більш того, у Йордану мати Германаріха звуть Екреном, що легко трансформується і в леді Ігрейну, і в Ігрень.
Третє. У головному скандинавському епосі «Старша Едда» говориться, що бог війни Тор охороняє караванний шлях по великій річці. Самі скандинави вважають себе народами, спорідненими готам. Навіть найбільший острів на Балтиці між Швецією і Фінляндією називається Готланд - «Земля готовий». У Йордану сказано, що в давнину готи пішли «з прекрасних південних земель на північ, оскільки багато нас (готовий, тобто) там стало. І оселилися ми у світлій північній країні - Сверіге, а потім частина народу нашого пішла назад на Південь ». Все узгоджується: Придніпров'я і степи Приазов'я та Причорномор'я - перша і третя батьківщини, а Сверіга - друга. Більш того, на сучасному шведською мовою Швеція так і називається Sverige. Про те ж говорить і Велесова Книга, реальність якої в Європі визнається, на відміну від наших вчених - філологів, оскільки історики і етнологи її взагалі не досліджували ще.
Загальна етнополітична ситуація в Східній Європі
і «ефемерида Ерманаріха». III-я чверть IV століття.
І про імена легенди про короля Артура.
Германарих - «гер» - старший, головний, «ман» - чоловік, «рих» - імперії, «рейху».
Артур - сарматська калька того ж самого: «арт» або «арс» - вищий, «ур» (ор) на тюркських, монгольських і північно-кавказьких діалектах (нащадки сарматів) - чоловік, воїн. Тобто, Артур - вождь арійських воїнів. А арійцями себе вважали і готи, і сармати, і слов'яни - русичі. Оскільки «Рус» - це той же арс, а голосні в близькоспоріднених мовах мають властивість «плавати».
Більш того, на сучасних тюркських і фінно-угорських мовах відмінності в найменуванні росіян, українців і білорусів немає. Всі ці народи називаються одним словом: «Арись» (казахський), «Орисі» (узбецький), «Орос» (угорський), «Урус» (татарський). (Великими літерами виділені правильні наголоси).
Дружина Германаріха - Сванільда - «дочка віри Сва Слави» - одного з головних божеств стародавніх слов'ян жіночого роду. Гвіневера Артура - та ж калька на сарматський - «дочка віри».
Головний чарівник Артура - Мерлін. Його ім'я перегукується з назвою підконтрольних готам народів: «Морденс» - мордва, «меренс» - марійці (самоназва - марі-ел, практично копіює ім'я Мерлін). Крім того, в легенді він іменується також як Борс, перегукується з готським «Борус» - пруси, і Ембрейс - «кіммеріец», і Ілар - а так слов'яни і сармати називали фінно-угорські народи взагалі.
По інших імен також йде подібна аналогія.
Та й сама легенда про короля Артура написана вже після завоювання Англії норманами - вікінгами під керівництвом Вільгельма Завойовника виключно з метою виправдати захоплення Британії «історичною справедливістю».
Тому я і припускаю, що легендарний Камелот розташовувався або на території сучасної Ігрені, або десь поряд. І це - тема, гідна спеціального дослідження », - розповів Андрій Карнаух.
За радянських часів тема Готського королівства, що розташовувався на території сучасного Півдня України і поширював свій вплив на всю територію України, Білорусі, країн Балтії та європейської частини Російської Федерації до Волги включно, була під негласною забороною, оскільки готи - німці, і цією темою дуже цікавилися свого часу гітлерівці. З тієї ж самої причини ця тема не вітається офіційною наукою РФ і України і сьогодні: виходить що готи, тобто, прото-німці, господарювали раніше в Київській Русі.
Готы уходят из Ойума. Иордан описывает трудности готов, встреченные в пути при пересечении топей и болот,[ Jordanis, See. 27] которые могут быть идентифицированы как находящиеся в бассейне Припяти. Наконечник копья с рунической надписью, найденный близ Ковеля, может рассматриваться как памятник этого движения готов[Schmidt, p. 199]. Через некоторое время после пересечения топей они приблизились к широкой реке. Согласно Иордану, в это время они были уже в Скифии, в местности, которую они называли Ойум[Jordanis, Sec. 27]. Ф. Браун предполагает, что это имя производно от готского слова Aujom, «водная страна»[ Braun, p. 245]. Однако Л. Шмидт предложил другое объяснение имени. Он сравнивает «Ойум» с немецким Aue, что означает «луг», «поле»[ Schmidt, p. 199]. Имя «Ойум» может таким образом означать «степная страна». «Широкая река», упомянутая Иорданом, должна быть Днепром. Степная зона начинается на правом берегу Днепра к югу от Киева. Итак, готы достигли Днепра близ Киева.
Если следовать повествованию Иордана, то готы начали пересекать реку (т. е. Днепр у Киева) через мост, но прежде чем все они успешно совершили переход, мост надломился, и таким образом они были разделены на две группы. В то время как часть их осталась на правом берегу Днепра, те, что уже пересекли реку, поспешили далее на восток и атаковали племя спалов,[ Jordanis, Sec. 28] которые [Вернадский Г. В. Из воспоминаний. // В. И. 1995, N 1] должны были жить в регионе верховья реки Донец. После победы над спалами готы повернули на юг к Азовскому морю и затем вторглись в Тавриду. Часть из них в конечном итоге пересекла Киммерийский Боспор (Керченский пролив). Что же касается группы готов, которая осталась на правом берегу Днепра, она впоследствии двинулась вниз по Днепру к Черному морю и распространилась на запад по побережью, в конце концов достигнув устья Дуная. К средине третьего века готы контролировали все северное побережье Черного моря
Німці також не в захваті від того, що їх родоначальники - готи не просто жили тут, а й самий їх «головний» історик Йордан, існування якого визнається в усьому світі, в своїй головній праці «Гетика» вказував, що їх «перша і третя родина лежить в Скіфії ». Це як би принижує німців, оскільки тепер їх «священною землею» володіють слов'яни-українці. Саме тому вони дії свого епосу «Пісня про Нібелунгів» переносять в Північно-західну Європу.
«І, тим не менш, з II по V століття нашої ери на території сучасної України Готське королівство все ж було, що безперечно підтверджується римськими, візантійськими і тими готськими літописами. Точніше сказати, це була конфедерація готсько-слов'янсько-сарматських народів, в якій чисельно переважали слов'яни, а армію і «загальне політичне керівництво» здійснювали все-таки готи і, вже в меншому ступені, на той час - залишки сарматів.
І до початку V століття, за часів правління Германаріха, готи досягли такого могутності, що оскаржували в Європі гегемонію у самого Риму, виставляючи армії до 200 тисяч чоловік проти римської армії. Причому, основу армії становила важка латна кавалерія, перейнята готами у сарматів, чого у Риму не було взагалі. У римлян була своя кавалерія, але легка, не захищена дублення шкіряними панцирами і залізними латами. На що вказували самі римські літописці. А 24 серпня 410 року справа дійшла до того, що армія готова під керівництвом Аларіха взяла Рим. Тобто, 24 серпня цього року виповнюється рівно 1600 років з дня першого падіння Вічного Міста. А тепер про зв'язок готики з королем Артуром і його Камелот. Перше. Трагедія легенди про короля Артура і його лицарів Круглого столу полягає в тому, що через зраду його дружини, королеви Гвіневери, в результаті гине і сам Артур і все його королівство.
А ось що говорить Йордан у своїй «Гетиці», написаної, до речі, вже в Італії, не раніше 550 року, коли вже самим готам доводилося досить туго в завойованій ними Європі, що і стало причиною «замовлення» короля Теодоріха для написання по римським літописами укороченою історії готовий, для підняття «бойового духу», що Йордан блискуче і виконав. А там йдеться про наступне: головною причиною загибелі Готського королівства називається зрада дружини Германаріха Сванільда, з роду слов'ян, яку Германарих вбив. Після цього брати Сванільда, бажаючи помститися за смерть сестри, так поранили самого Германаріха, що той помер. І буквально відразу ж після цього повсталі слов'яни, з'єднавшись з підійшли гунами Аттіли, громлять готовий і змушують їх залишити батьківщину і піти в Європу. Тобто, почалося Велике переселення народів.
Порівняйте, обидві послідовності: зрада королеви - її загибель - вбивство короля - загибель королівства - збігаються повністю.
Готський алфавіт - «ульфіліанское лист»
Друге. За тисячу років вивчення і коментування «легенди про короля Артура» англійці прийшли до однозначного висновку: географія легенди ні в чому не збігається з географією Британії, а також Франції, Голландії, Скандинавії або Німеччини.
Камелот, згідно з легендою, лежить на «караванному шляху по величезній річці, яка перетинала всю країну». Єдиною такою річкою в Європі в стародавні і середні віки був Дніпро, по якому проходив шлях із варяг у греки, що виник аж ніяк не в Київській Русі, оскільки він згадується ще в римських і візантійських літописах до київської епохи.
А на самому Дніпрі місць, звідки можна було б контролювати всю країну лише два: і обидва в районі Дніпровських порогів. Або до них, на території сучасного Дніпропетровська в місці впадіння Самари, через яку йшов запасний шлях в Азовське (в той час - Готське море), або безпосередньо нижче них - на острові Хортиця, але ніяк не в Києві, звідки якщо що і можна контролювати , то по суші, а не по досить вузькій і в наші дні там річці Дніпро.
Швидше за все, це було місце на Самарі, оскільки в різній вокалізації Camelot - може читатися і як «Камелот», і як «Самелот», що перегукується з назвою річки Самара, яке не змінювалося з сарматських часів і тоді в літописах звучало як «Сармата ра », тобто річка сарматів. Крім того, тут з давніх часів існували поселення, а козацьке містечко Самарь описаний і в московській літопису від 1576 року і в працях Боплана, який описав наш край на початку 17 століття.
Більш того, в легенді про Артура його мати леді Ігрейну каже тоді ще нареченій Артура Гвіневера, що «звідси, з Камелота, ми і правимо всієї нашої величезної країною». Її ім'я дивно перетинається з назвою окраїнного житлового масиву Дніпропетровська - Ігрень. Більш того, у Йордану мати Германаріха звуть Екреном, що легко трансформується і в леді Ігрейну, і в Ігрень.
Третє. У головному скандинавському епосі «Старша Едда» говориться, що бог війни Тор охороняє караванний шлях по великій річці. Самі скандинави вважають себе народами, спорідненими готам. Навіть найбільший острів на Балтиці між Швецією і Фінляндією називається Готланд - «Земля готовий». У Йордану сказано, що в давнину готи пішли «з прекрасних південних земель на північ, оскільки багато нас (готовий, тобто) там стало. І оселилися ми у світлій північній країні - Сверіге, а потім частина народу нашого пішла назад на Південь ». Все узгоджується: Придніпров'я і степи Приазов'я та Причорномор'я - перша і третя батьківщини, а Сверіга - друга. Більш того, на сучасному шведською мовою Швеція так і називається Sverige. Про те ж говорить і Велесова Книга, реальність якої в Європі визнається, на відміну від наших вчених - філологів, оскільки історики і етнологи її взагалі не досліджували ще.
Загальна етнополітична ситуація в Східній Європі
і «ефемерида Ерманаріха». III-я чверть IV століття.
І про імена легенди про короля Артура.
Германарих - «гер» - старший, головний, «ман» - чоловік, «рих» - імперії, «рейху».
Артур - сарматська калька того ж самого: «арт» або «арс» - вищий, «ур» (ор) на тюркських, монгольських і північно-кавказьких діалектах (нащадки сарматів) - чоловік, воїн. Тобто, Артур - вождь арійських воїнів. А арійцями себе вважали і готи, і сармати, і слов'яни - русичі. Оскільки «Рус» - це той же арс, а голосні в близькоспоріднених мовах мають властивість «плавати».
Більш того, на сучасних тюркських і фінно-угорських мовах відмінності в найменуванні росіян, українців і білорусів немає. Всі ці народи називаються одним словом: «Арись» (казахський), «Орисі» (узбецький), «Орос» (угорський), «Урус» (татарський). (Великими літерами виділені правильні наголоси).
Дружина Германаріха - Сванільда - «дочка віри Сва Слави» - одного з головних божеств стародавніх слов'ян жіночого роду. Гвіневера Артура - та ж калька на сарматський - «дочка віри».
Головний чарівник Артура - Мерлін. Його ім'я перегукується з назвою підконтрольних готам народів: «Морденс» - мордва, «меренс» - марійці (самоназва - марі-ел, практично копіює ім'я Мерлін). Крім того, в легенді він іменується також як Борс, перегукується з готським «Борус» - пруси, і Ембрейс - «кіммеріец», і Ілар - а так слов'яни і сармати називали фінно-угорські народи взагалі.
По інших імен також йде подібна аналогія.
Та й сама легенда про короля Артура написана вже після завоювання Англії норманами - вікінгами під керівництвом Вільгельма Завойовника виключно з метою виправдати захоплення Британії «історичною справедливістю».
Тому я і припускаю, що легендарний Камелот розташовувався або на території сучасної Ігрені, або десь поряд. І це - тема, гідна спеціального дослідження », - розповів Андрій Карнаух.
Немає коментарів:
Дописати коментар