вівторок, 27 червня 2017 р.

СУЧІ ДІТИ

Світлина від Володимира Ткаченка.
Ото собакам дісталося! Тільки народилося – і вже сучий син. Або суча дочка. І то на все собаче життя... Жах! 

Проте особливо скімлити на свою долю собакам і не годилося б... Попри непристойне родове походження їх годують, гріють, вигулюють, а то ще й купають і блохи вичісують. Декого навіть стрижуть у справжніх перукарнях: є такі везунчики. 
Скрутніше тим, у кого будки немає. Бродять вони, сіромахи, вулицями й майданами, ринками й торговицями чепурних міст, протягуючи худі лапи до братів своїх старших. Не дайте згинути, мовляв, голодною смертю десь під прилавком м’ясного павільйону.
І стиснулося серце в уманських чиновників. «Не дамо! – дружно вирішили вони. – Збудуємо притулок для тварин! Захистимо від холоду й голоду! До Європи ж ідемо, чи до якого дідька?»
Та й будову замислили спорудити солідну: 
«Проектом передбачено спорудження приміщення для карантинного утримання тварин, ізолятору, приміщення для утримання з вигульними вольєрами службово-побутові приміщення, харчоблок та топочна». (Подається в оригіналі. Авт.)
До області звернулися. Помагайте, товариші! Сучі діти в біді:
«У поточному році Виконавчим комітетом Уманської міської ради направлено лист від 23.05.2016 №771/01-17.1 до обласної державної адміністрації щодо виділення з обласного бюджету коштів у розмірі 2600,0 тис. грн. на фінансування об’єкту «Будівництва та облаштування притулку для утримання безпритульних тварин в м. Умань Черкаської області». 
Почитали обласні керівники листа від уманців і теж за серце схопилися: «Своїх в біді не залишимо, допоможемо!»
Та й постановили:
«...рішенням обласної ради від 12.10.2016 № 9-13/VII передбачено фінансування проекту «Будівництво та облаштування притулку для утримання безпритульних тварин в м. Умань Черкаської області» у розмірі 3521,0 тис. грн.»
Отако! Оце копієчка! Буде з чого урвати й на свої будки!
Черкаси вже мають такий заклад, бо як же обласному центру не подбати про тих дітей, матір, яких лайливим словом називають.
«На сьогодні притулок фінансується з бюджету. Закупляють корм для тварин і оплачують роботу працівників. Цього року на притулок передбачено 777 тисяч гривень», – повідомив представник Черкаської служби чистоти.
Пойняли, письменники, чиїх дітей шкодніше? Якби ж ви ото носа не дерли: ось то ми – еліта, цвіт нації! А взяли б та загавкали. Тільки не так, натхненно, як ото колись. Вистріляють, сучі діти. Це вже було, та й не так давно. Ще в’язні таборів живі, сивиною свідчать скільки за такий гавкіт дають.
Можна було б заскавучати... Певно, що дали б якусь будку та кістку обгризти. Були й такі: пантофлю папі цілували. Де вони тепер? Яка їм шана? І було то колись. Зараз скавучи, не скавучи – самі одписки. Від обласного клерка до президента: «Немає, непередбачено». 
Нам вити треба. По-вовчому. Отак однім в одне вухо: 
«У-у-у! Куди ж ви на нас позивну заяву до суду на сплату оренди та виселення з приміщення? Кажете, що нічим апаратникам комунальної власності зарплату видавати, бо письменники оренду не платять. А ви збираєте із своїх працівників внески на оплату оренди? А кабінети у вас нівроку: світлі, просторі, теплі. Ах, у вас закон такий є, що платиться комуналка з бюджету. А спитаймо платників податків: кого вони радші утримувати: письменників, чи владу? І закони відповідні ми маємо, що творчі спілки утримуються коштами державного бюджету. Тільки ви керуєтеся різними там методиками, за якими письменники не входять до списку матеріальної підтримки. А от сучі діти входять. Певно, до всіх списків входять, бо аж понад три з половиною мільйони їм виділено. Дурниками нас вважаєте. Ми не бачимо причин нашого нищення. Бачимо. Та ще зажерливість вашу бачимо, яка меж не знає.
Другим у друге вухо:
«У-у-у! Нагрілися ми цієї зими аж на 110 тис. грн. Скавучали й до міського голови й до директора «Теплокомуненерго». Прислухалися пани-керівники до наших скиглів: «Немає, – кажуть, – такого закону, щоб ви не платили за тепло. Є рішення наглядової комісії, воно вище за будь який закон. Не платите – до суду вас». У-у-у! Пани міські керівники, по якому вам ще завити, щоб ви від сучих дітей (777 тис.) хоч дещицю відщипнули на творчі спілки?
Ми ж не винні, що народжували нас учительки, виховательки, лікарки, бухгалтерки, економістки й інші чесні й порядні мамки».
Не подумайте, люди добрі, що письменники тварин не люблять, або проти утримання беззахисних. 
Ми – за притулки.
Ми – проти сучих дітей!
Використані матеріали:
Черкаська обласна громадсько-політична газета «Дзвін»,
Голова Черкаської обласної організації НСПУ В. Ткаченко

Немає коментарів:

Дописати коментар