середа, 23 серпня 2017 р.

День прапора: черкаська історія синьо-жовтого стягу

23 серпня Україна святкує День прапора. Редакція “Дзвону” вирішила нагадати черкащанам історію появи жовто-блакитного прапора у містах та селах Черкащини.
У Черкасах жовто-блакитний прапор вперше підняли у листопаді 1990 року.
«Ініціатива акції була від товариств «Заповіт», «Екологія» та Української республіканської партії. – розповідає учасник акції Володимир Зеленько. – Обласну організацію УРП тоді очолював Михайло Ґедзь. Він же працював головою облагробуду. У нього на заводі і виготовили щоглу. 23 жовтня привезли її на підприємство «Черкасиліфт», де я працював, пофарбували її у сріблястою фарбою і поклали на гаражі сохнути.»
Прапор встановлювали на Театральній площі 3 листопада.
“Коли цю щоглу принесли на площу, наші активісти були готові, підготували місце. Було багато міліції, причому тільки офіцери. Несли ми щоглу через натовп людей, а фарба ще не встигла висохнути, я весь перепачкався. Але це було добре, бо міліціонери побоялися хапатись за щоглу. Прапор на щоглі чіпляв я. Звідки прапор узявся, хто його приніс – не пам’ятаю. Його було освячено на святкуванні 500 річчя козацтва на могилі кошового отамана Івана Сірка.” – згадує Зеленько.
Уночі прапор зняли пожежники і віддали в Соснівський райвідділ міліції. Там він пролежав два роки. Зараз прапор зберігається у обласному краєзнавчому музеї. 5 листопада на щоглу почепили інший прапор. Через декілька днів Черкаська міська рада проголосувала за демонтаж щогли. Відновили її 25 серпня 1991 року.
 Учасники акції Володимир Зеленько, Петро Куча та Михайло Ґедзь заплатили за підняття прапора по 25 рублів штрафу. Їм інкримінували дрібне хуліганство.
м.Тальне, райцентр Черкаської обл.
Першими вивісили національний жовто-блакитний прапор у листопаді 1989 десятикласники тальнівської школи №1 Микола Вовк та Олег Лісовенко. Перед цим їздили на екскурсію до Львова. Бачили там національні прапори на вокзалі, міській та обласній радах. По приїзду додому загорілися цією ідеєю. З шматків жовтої і синьої матерії Микола Вовк пошив прапор. Вночі разом із товаришем вивісив його на трубі шкільної котельні. Зранку був туман. Прапора ніхто не побачив. По обіді, коли розвиднилося, дирекція школи викликала пожежників. Вони й демонтували прапор. За кілька тижнів КГБ знайшло ініціаторів підйому прапора. Хлопці мали серйозні неприємності.
Нині Микола Вовк –  бізнесмен. Олег Лісовенко займався політичною діяльністю.
м.Тальне,  (друга спроба)
У 1990 році національний жовто-синій прапор невідомі вивісили на найвищій точці міста – елеваторі. Щоглу прапора змастили солідолом – щоб не було бажаючих залізти і зірвати. Тому він провисів кілька місяців. Після кількох невдалих спроб тодішня влада дала наказ підпалити щоглу. Вона згоріла разом із прапором.
м.Ватутіне, місто обласного підпорядкування, Черкаська обл.
Уперше прапор біля міськради підняли у 1990 році. Серед ініціаторів – Олександр Мальований, Юрій Громовський, Микола Сташевський.
Прапор почепили на дрючок і вставили його у клумбу біля міськради.
«До цього вчинку нас спонукало повідомлення в газеті «Літературна Україна», що національний прапор було піднято у Сумах над державними установами. – згадує Юрій Громовський, багаторічний голова обласної організації НРУ. – Уже коли жовто-блакитний прапор було проголошено офіційно державним, то міський голова Ватутіного прибігав до мене додому, питав де взяти прапор, бо вони щоглу встановили а прапора не знайшли.»
м.Монастирище, райцентр Черкаської обл.
Перший прапор у район привіз Василь Глушок, водій місцевого райагробуду. Їздив до родичів у м.Рахедів Львівської області, там йому прапор і подарували.
Під час однієї з поїздок почепив прапор на «Камаз». Проїхався із прапором по Київській і Житомирській областях. За це у нього на два місяці забрали права.
«Мене і до начальства викликали, та я не боявся. У райкомі знали, що я націоналіст. У 1989 році я зірвав червоний прапор над адміністрацією, а у середині 80-х на фермі на стіні намалював прапор і тризуб. Перед святами зривали і топтали червоні прапори вздовж алей.» – розповів Василь Глушок.
Чорнобаївський район, Черкаської обл.
с.Красенівка
Щороку у серпні в селі Красенівка Чорнобаївського району відбувається свято ім. Івана Піддубного, відомого борця, силача. На цей захід з’їжджаються представники багатьох областей, районів.
У 1991 році делегації які їхали із Західної України вивісили з вікон автобусів сино-жовті стяги. Через це працівники ДАІ зупинили автобуси на трасі і відмовлялися далі пропускати, доки з автобусів не познімали прапори. Начальником ДАІ на той час був Демченко Володимир Степанович.
с.Васютинці
У 1991 році вчитель школи Олескандр Юхно повісив прапор на голуб’ятнику біля школи. Це відбулося восени під час канікул у школі. Прапора він купив у Києві, коли був на курсах підвищення кваліфікації для вчителів.
«Прапор на той час коштував великих грошей. Але був дуже гарний, не шовковий, а з цупкого матеріалу. Провисів цей прапор кілька днів, тоді мене змусили зняти погрозами, що виженуть зі школи. Декілька років із цим прапором ходили на демонстрації.» – згадує О.Юхно.
Нині цей прапор зберігається у музеї села Іркліїв Чорнобаївського району.
с.Іркліїв
Прапор вперше з’явився на виборчій дільниці 1 грудня 1991 року – коли відбувався референдум, – розповідає Олександр Юхно. – Біля дільниці зупинився ЛАЗ, номери львівські. Це була активість якоїсь патріотичної організації, вони об’їжджали усю Україну і розвозили прапори по дільницях. Привезли два прапори. Поставили на дільниці. Зняти змусив тодішній депутат обласної ради Петро Душейко.
м.Городище, районний центр Черкаської обл.
Городище було першим містом області, де офіційно замайорів національний стяг. Це було 3 вересня 1991 року. Про дану подію розповів Володимир Чос.
У рішенні міськради говорилося: “Дозволити встановити історичний синьо-жовтий прапор України”.
На центральному майдані ще бовванів більшовицький вождь, тому прапор вирішили встановити у затишному місці біля пам’ятника Гулаку-Артемовському. Щоглу виготовили на комбінаті комунальних послуг, мішок цементу для підмурку дав один із перших місцевих підприємців. Відбувся урочистий мітинг, на якому були присутні близько 30 осіб – місцева національно свідома еліта. Честь підняти прапор доручили учителю історії Наталі Близнюк. Їй допомагали діти, що були присутні на мітингу. Лунали гарячі, розумні промови. У багатьох на очах бриніли сльози радості. Співали гімн “Ще не вмерла Україна”. Дехто з начальства радив не піднімати прапор, доки в столиці не приймуть спеціальний закон.
Учасниками заходу були: «Рухівці» – Близнюк Олекса, Близнюк Наталія, Малишко Микола, Малишко Лариса, Гетненко Лідія, Бондаренко Василь, Денисенко Григорій, Павловський Валерій, Вітер Михайло. Члени “Просвіти” – Короп Анатолій, Тегерашвілі Андрій та інші.
м. Корсунь- Шевченківський, районний центр Черкаської обл.
– У 1989 році декілька разів вішали прапори підпільно, – згадує учасник тих подій на той час голова осередку Руху, Леонід Ворошило. – перший раз жовто-блакитний прапор на 7 листопада почепили. На п’ятиповерховому будинку на даху почепили на дроті. На тій вулиці був парад, тому прапор усі бачили.
Є в нас на річці Рось острів, там стоїть пам’ятник Росу (засновнику міста, у руці тримає спис). Один молодий хлопець заліз на пам’ятник і причепив прапор на спис. Той прапор дуже довго висів, бо техніку не можна було на острів завезти, щоб зняти. Мимо проходили траса обласного значення, казали, що голова області дуже лютував за той прапор.
У 1990 році у серпні святкувалося 500-річчя козацтва, приїхали гості із Запоріжжя, із обласного центру. У центрі міста почепили на флагшток, де раніше був червоний прапор. Робили публічно. Там поряд була швейна фабрика, то багацько людей вийшло надвір подивитися. На ранок прапор зняли правоохоронці. Того ж місяця намагалися почепити його знову на те ж місце, принесли дві драбини, але міліція драбини скинула.
Також у серпні встановили щоглу біля пам’ятника Шевченку. Щоглу виготовив я. Зібрали мітинг. Мер Корсуня бігав, кричав що ви робите. Але не перешкоджав. Цей прапор на протязі року не раз зривали, ховали, але ми находили і знову ставили на місце. Поки у листопаді не зібрали сесію міської ради, а я тоді теж був депутатом, постановили: заборонити вивішувати жовто-блакитний прапор під кримінальну відповідальність.
Ще робили спробу вивісити прапор у липні 1991 року, на річницю декларації про суверенітет. Його тоді теж уночі зняли. А потім був ГКЧП, прибіг мер, просить дайте прапор, бо в Черкасах уже вивісили.
м.Умань, Черкаська область
(Матеріал узято із книги історика, кандидата історичних наук, дисидента Богдана Чорномаза «Опір радянській владі на Уманщині».)
Вперше у Умані жовто-блакитний прапор було пронесено центральною площею Леніна 7 листопада 1989 року. Захід було організовано місцевим осередком РУХу.
Група рухівців, оснащених прапорами і транспарантами вклинились в колону, розгорнули прапори. Міліція відразу їх повидирала з рук. Але рухівці поставили збоку колони двох хлопчаків, близько 10-років, у них за пазухами лежали запасні прапори. Тому тільки міліція прапори забирала, відразу діставалися нові. Коли колона проходила повз святкову трибуну, правоохоронці вже не заважали.
Після ходи, рухівці вирішили прийти до пам’ятника Т.Шевченку. Там міліція вже і затримала чотирьох активістів. Їм заламали руки і повели в камери попереднього ув’язнення. У ізоляторі вони співали «Червону калину».
Суд оштрафував активіста Б.Чорномаза на 300 крб. Вже на другий день після суду у центр міста активісти вийшли з плакатом, на якому було написано: «Тут йде збір коштів на штраф Б.Чорномазу за організацію пронесення жовто-синіх прапорів під час параду 7 листопада». Кошти було зібрано протягом кількох годин.
29 серпня 1991 року під час мітингу біля Уманської міської ради мітингуючи одноголосно проголосували за підняття жовто-блакитного прапора над радою. Шість добровольців взяли прапор і піднялися на останній поверх приміщення, з якого можна було вийти на дах.
Їх пробував зупинити А. Дзюбенко, на той час перший секретар міськкому КПУ. Але міцні хлопці його відсторонили і дісталися який вів на горище. Він був зачинений на міцний висячий замок. Один із хлопців ногою вибив двері, разом із замком. Встановлений прапор провисів над Будинком Рад до ночі. Остаточно прапор повісили нар міськрадою 4 вересня 1991 року, вже в якості офіційного державного символу.
м.Христинівка, районний центр Черкаської обл.
– Це було у 1990 році на свято Покрови, – розповідає учасник тих подій Валерій Данилевський – До мене в гості зайшов рухівець Степан Ковбасюк. Каже мені, таке свято велике, треба відмітити. Ми взяли прапор і вночі почепили на трубу на котельні, закріпили дротом. Це найвище місце в Христинівці. Міліція зранку хотіла зняти, один міліціонер заліз до середини труби, далі лізти побоявся, бо вона хиталася дуже. Через три дні знайшли якогось алкоголіка, сказали або отримаєш 15 діб, або знімеш прапор. То він поліз і зняв.
Офіційно підняли над Христинівською міською радою того ж дня, що й у Києві над міськрадою. Міський голова Микола Плужник  брав у тому участь. Йому звонили з райкому партії, питали, що ти робиш. Він сказав, що то в райкомі не знають що роблять, а він усе робить правильно.
Наталя Писарева

Немає коментарів:

Дописати коментар