Поїздка в Зерноленд

Про Зерноленд (об'єкт "зеленого туризму" в селі Івківці, Чигиринського району) я лише чув раніше, але ніколи досі не бував. 
Аж ось разом з іншими батьками класу, в якому вчиться наш Тарас, вирішили зробити дітям оглядовий тур Чигиринщиною. 
Чигирин, Суботів, хтось запропонував ще Зерноленд, що в селі Івківці. Якось непомітно роль організатора перейшла до мене. 
Зізнаюсь, не мав особливих очікувань стосовно цієї поїздки. В Чигирині-Суботові буваємо досить часто, востаннє - місяць тому. Що я там не бачив? :) 
Зерноленд? Якісь там ігри наче для дітей, напевно має бути (дітям) цікаво. 
Десь у глибині душі закралася думка: "Вихідний, гарна погода, і нащо мені та Чигиринщина, коли десь в інших місцях, де не був, можна щось нове й цікаве побачити!" 
Було дуже приємно помилитися!
Вид на Зерноленд з Семидубової гори.


Побувавши в Чигирині, Суботові, біля Трьох криниць, прямуємо в село Івківці, де і розташований Зерноленд. 
Протягом тижня, що передував поїздці, в ФБ чаті я контактував з організатором Зерноленду - Назаром Лавріненком - черкаським істориком і директором туристичного агентства "Від краю до краю" відносно деталей поїздки. Ввечері напередодні поїздки в чаті його не було, а вранці не зміг додзвонитися. Тому трохи переживав, оскільки наче ж я організував поїздку і в разі невдачі буду нести моральну відповідальність.
В голові роїлися безліч питань: "Чи проїде двоповерховий автобус дорогою до Івківців?", "чи встигнуть приготувати обід на узгоджений час?", "чи буде достатньо їжі, враховуючи досить символічну суму 50 грн з особи за все?", "чи буде цікаво в селі любителям планшетів?", "чи не піде дощ?" і таке інше.
Але всі ці сумніви, на щастя, виявилися даремними.
Погода була чудовою. Автобус нормально проїхав. До речі для автобусів зроблене зручне місце для розвороту. 
Не доїжджаючи до місця, біля столітнього млина нас зустрічає колоритний дядько у вишиванці - Назар Лавріненко. Буквально за мить діти з автобуса окуповують млин, а Назар цікаво розповідає про нього, розбавляючи факти гумором.
Далі, розуміючи, що всі хочуть їсти, наш гід веде нас на обід, який вже на нас чекає. Смачнющій куліш, компот і хрусткі хлібці, добавку яких тут же роблять на вогнищі. 

Я (досить перебірливий в їжі) наївся! :)
Поки батькі доїдають і ведуть свої розмови за столом, діти побігли грати в різноманітні ігри. 

Назар обходить кожен "стіл" і пояснює всім правила гри. 

Діти -"планшетники" виявилися азартними гравцями! 




Давши пограти, Назар ділить дітей й батьків на 2 групи, перша з яких іде на квест на Семидубову гору, а друга - на екскурсію в музей. Потім - навпаки. Я потрапив спочатку в музей. Пізніше я ще раз пішов з другою групою, оскільки дуже цікаво послухати-побачити. Музей має багато старовинних речей: існтрументів, предметів вжитку, більшість з яких (якщо не усі) знайдені тут - в Івківцях. На відміну від класичних музеїв, тут до всього можна торкатися, випробувати як працює. 


Важко було відірвати дітей від ручного млина. Назар цікаво про все розповідає, робить це з натхненням. Перед поїздкою дізнався, що Назар сам народився в Івківцях, тому знає про них все. До речі багато уродженців села мають прізвище Лавріненко, як Назар. Напевно тому, що засновником села був Лаврін Капуста - очільник розвідки Б.Хмельницького. 
Після музею беремо участь у квесті, піднімаючись на Семидубову гору. Гора має незвичний вигляд - на ній, на відміну від сусідніх пагорбів, практично не ростуть дерева. За легендою, гору насипали козаки, коли перепоховали Хмельницького, щоб поляки не могли дістатися його праху в Іллінській церкві. Дорогою на гору насолоджуюсь ароматом акації. Навкруги багато польових квітів. Але справді вражаюче видовище чекає попереду. 
Схили гори вкриті квітами мишачого горошку. Дуже красиво!


Є тут і шавлія.

З гори відкриваються чудові краєвиди. 

Моя група вже пішла, а я все не міг налюбуватися красою навколо. Я не чекав, що тут настільки гарно!
Повернувшись з гори, бачу, що діти не сумують, а весело грають в ігри. Хлопцям дуже подобається стріляти з лука.

Інші хлопці та дівчата окупували "лижі". 


Мами захопилися майстер-класом з плетіння ляльок-мотанок.

Хтось з дітей робить папір. Хтось молотить зерно. 

Я сам із задоволенням пограв в ігри. 
І дорослі, і малі - всі при ділі!

Кілька приємних дрібниць, з яких поступово складається цілісна картинка. Щоб помити руки стоїть умивальник, в якому завжди є вода (до слова батьки боялися, що їдемо в "пустелю", тому ми брали з собою воду мити руки). 
Попити - стоїть великий бідон з джерельною водою і одноразовими стаканчиками. 
Діти порвали кріплення на одній з лиж - ніхто не кричить і не свариться. Назар спокійно бере лижу до рук і ставить в куток відразу ремонтує, щоб діти продовжували розважатися! 
Мені дуже сподбалась увага до відвідувачів, що проявляється в усьому. Помітно, що Назар любить людей, з якими працює. Це дуже важливо, особливо в сфері послуг. На жаль, в державних музеях Чигирина-Суботова того дня я відчув протилежне ставлення працівників. 

Кілька годин в Зерноленді проминули дуже швидко. Сповнені вражень, повертаємось додому. У дітей тільки і мови що про Зерноленд, наче в інших місцях цього дня вони не були. Сподіваюсь, що цей чудовий проект буде розиватися і надалі, посівши гідне місце однієї із туристичних перлин Чигиринщини, Черкащини та й України загалом. 
За посиланням Facebook сторінка Зерноленду.
Приємних і яскравих вражень!