субота, 18 березня 2017 р.

Виступ Святійшого Патріарха Філарета на Урочистому засіданні Верховної Ради України

Шановні народні депутати, шановний дипломатичний корпус, шановні гості, дорогі журналісти.
Ми сьогодні відзначаємо 100-ліття Української революції. Відзначаємо, а не святкуємо.
Чому не святкуємо? А тому, що Українська революція створила українську державу, але українська держава не змогла себе захистити.
В створенні української держави активну участь брала Церква, бо тоді утворилась Українська Автокефальна Православна Церква. Чому? Тому що держава без Церкви, незалежної Церкви, існувати не може. Для доведення цього ми можемо навести багато історичних прикладів. Тому держава може існувати тільки тоді, коли є незалежна Українська Церква.
Для існування держави, як усі ми добре розуміємо, потрібна армія. Держава, яка не має армії, довго проіснувати не може.
І тому вороги української держави знищили спочатку українську армію. Потім знищили Українську Автокефальну Церкву.
Але головна причина припинення існування української держави – це відсутність єдності самих українців. Це – урок історії, і ми знову опиняємося у тому самому положенні, в якому були наші діди і батьки.
Ми допустили майже знищення української армії, ми розділили Українську Церкву на дві частини – київську і московську, і тепер ворог наш, споконвічний ворог, створив умови для того, щоб знищити нашу українську державу.
Але Бог з нами! Бо державу ми в другий раз отримали не завдяки революції, а отримали як «манну з неба» у 1991 році. І тепер ми проходимо випробування, друге випробування: чи достойні ми, українці, мати свою державу і жити в умовах свободи? Чи знову в ярмо, чи знову в неволю? На цей раз народ наш каже – «Ні, в неволю ми вже ніколи не підемо!».
Ми створили армію, фактично нову армію, яка здатна сьогодні захистити нашу державу. І ми вдячні нашим героям-воїнам, які захищають нашу українську землю. Наш народ жертвує все, що тільки може на наші Збройні Сили, на наші добровольчі батальйони. І агресор розуміє, що зброєю він нас не візьме, бо ми маємо достойну армію.
В той же час наш ворог, агресор, не втрачає надії на перемогу над Україною. Чому не втрачає? Він сподівається розсварити нас всередині, розсварити як патріотів, патріотів з патріотами. Можуть патріоти з патріотами сваритися? Виходить, що можуть. А кому це вигідно, Україні вигідно? Це вигідно агресору і треба мати розум, світлий розум, для того щоб розуміти, що ми робимо і кому ми служимо, коли ми протистоїмо партія проти партії, один проти одного.
Це ж саме відбувається і в Церкві. Церква в Україні розділена: і одна українська, і друга українська. Але одна незалежна – Київський Патріархат, а друга залежна. Однак там теж українці! Чому ж вони не єднаються в одну незалежну Церкву? А тому що нерозумні. Нерозумні, не знають кому служать!
Ось ви пам’ятаєте, в цій залі, коли Президент Петро Олексійович Порошенко вручав нагороди Героям України, голова Української Православної Церкви Московського Патріархату не встав, не вшанував Героїв. Сказав, що ми не можемо шанувати вбивць. Для нас – Герої, а для нього – вбивці. Можуть такі особи служити українській державі? Не можуть!
Тому ми виступаємо за єдину Помісну Православну Церкву, яка б відстоювала інтереси українського народу, української держави і українського Православ’я. Ми вдячні  Верховній Раді за те, що вона направила лист Вселенському Патріарху в підтримку надання Київському Патріархату Томосу, тобто документу, про визнання автокефалії Української Церкви. Від імені нашої Церкви хочу висловити всім народним депутатам щиру подяку.
На завершення я хочу закликати всіх, не тільки Верховну Раду, а й Уряд – до єдності, бо в єдності наша сила. Ми ці слова повторюємо, а робимо усе навпаки. Тому якщо ми хочемо перемогти, – а ми хочемо перемогти, – то треба єднатися. Єднатися довкола чого? Довкола захисту української держави від агресора. Все інше – другорядне! Важливе, але другорядне.
Бо якщо не буде української держави, то всі інші питання не мають ніякого сенсу. І це ми повинні розуміти. Коли є держава – ми можемо в цій державі свобідно вирішувати свої проблеми і наводити порядок. Але якщо не буде держави, то всі наші труди даремні. Так само як даремна була Українська революція, яка не змогла захистити свою українську державу.
Тому не будемо ми повторювати помилку наших попередників. Я думаю, що у нас вистачить розуму об’єднатися в захисті української держави.
2 квітня цього року ми оголосили про проведення по всій Україні, по всіх обласних центрах, молитви за перемогу над агресором. І ми закликаємо Українську Православну Церкву Київського Патріархату, Греко-Католицьку Церкву, Римо-Католицьку Церкву, протестантські Церкви об’єднатися в молитві, щоби Господь допоміг нам перемогти агресора.
На другий день, в понеділок, 3-го, ми закликаємо всіх до посту. Хто може, нехай постить і не їсть цілий день, а хто не може – до обіду. Тим самим ми покажемо, що ми хочемо перемогти нашого агресора, ми звертаємось до Бога, щоби Господь допоміг нам. Ми шануємо армію, віддаємо їй належну повагу, але головна надія наша – на Бога. Бог повинен нам допомогти і тому ми будемо звертатися до Нього з молитвою.
Слава Ісусу Христу і слава Україні!

Немає коментарів:

Дописати коментар