пʼятниця, 10 березня 2017 р.

“Український світ” від Канівської ГАЕС активісти захищали… “Рушником національної єдності”

У день народження Тараса Шевченка, 9 березня, напевне, символічно і знаково, у Черкаському художньому музеї презентували “Рушник Національної Єдності”, який був вишитий представниками усіх регіонів України та діаспори за ескізами черкаської народної майстрині Олександри Теліженко. Організаторами черкаського туру цієї дивовижі виступили організація Народного руху України та народний депутат від цієї політсили Віктор Кривенко.
Хранитель реліквії та виконавчий директор акції Микола Степаненко розповів, що рушник відображає історію України із найдавніших часів Трипілля до сьогодення.
“Ідея створення цього Рушника виникла у 2006 році, коли почався розбрат поміж гілками української влади. А потім це унікальне творіння переросло у своєрідний потужний оберіг нашої держави і народу, адже рушник – найсимволічніший предмет українського побуту”, – розповів Степаненко.
Підготовчі роботи до створення його розпочались у лютому 2007 року, а власне вишивати його почали в червні того ж року, в Запоріжжі, на острові Хортиця. Для рушника використали полотно, виткане власноруч із власноруч вирощеного і обробленого льону ще 55 років тому селянкою з Хмельниччини Катериною Андрощук.
Над вишиванням полотна довжиною 9 м та шириною 0,75 м, чи 7 кв.м, загалом трудилося 1310 осіб, в т.ч. 98 чоловіків, 1115 жінок та 86 дітей. За інформацією ініціаторів акції, Рушник Національної Єдності вишивали умільці усіх регіонів України. У тому числі і в Криму, а також у 24 діаспорах по всьому світі — зокрема, у США, Канаді, Польщі. Серед них наймолодшим творцем була 8-річна дівчинка, а найстаршою – 84-річна жінка.
Цікаво, що участь у вишиванні свого часу взяли секретар РНБ України Іван Плющ, депутат Верховної Ради України Василь Куйбіда та дружина Президента України Катерина Ющенко.
“Довжина рушника вибрана невипадково, бо згідно з класичною нумерологією це число символізує повну досконалість і спонукає до високої духовної активності”, – пояснив Микола Степаненко.
Рушник – це система знаків і символів, усталених композиційних рішень. Глибоко символічний кожний елемент має конкретне значення, яке органічно вплітається в загальний змістовний лад. Чотири формотворчі стихії: вогонь, воду, землю, повітря символізують на рушнику кола, хрести, сварги, трикутники, ромби, які переважали в художній мові наших пращурів у трипільську та княжу добу і в часи Козацької України.
Центральним мотивом Рушника є “дерево життя”. Як пояснює Микола Степаненко, це універсальний міфологічний образ, що є символом безсмертя, неперервності життя на землі, об’єднує минуле, сучасне і майбутнє. У в самому центрі полотна розташоване дерево життя з 27 квітками, що символізують кількість адміністративних центрів України. Згідно з традицією народного ужиткового мистецтва Рушник обрамлений по периметру безконечником – оберегом – найдавнішим мотивом сонячного руху. Це є символ безкінечності життя, неперервності роду й народу. У центрі Рушника також вишитий золотою ниткою тризуб – національний герб України, обрамлений двома гілками, які є фрагментами вінка, що символізують славу, владу, перемогу та мир.
“Цей герб створили у майстерні Олександри Теліженко, і я переконаний, що колись його візьмуть за основу у великому гербі України, адже над ескізами трудились найобізнаніші спецалісти із народної символіки та оберегів. А ще зазначу, що сам тризуб вишивали нитками із чистого золота у Криму чотири татарки, українка і росіянка. За віруваннями кримських татар символ держави вишивають без перерви, тож і тут жінки чергувались і вишивали три доби, не зупинившись ані на хвилину, – щоб історія держави і народу не переривалась. А нижче тризуба татари вишили власний тотем, адже на території української держави два корінних народи – українці і кримські татари, іншої землі ці народи не мають, тому нерозривно пов’язані історією”, – розповів Степаненко.
Він додав, що у Канаді, коли цю історію появи на рушнику символа кримських татар переповів ветеранам ОУН – УПА, вони аплодували.
“І міф про те, що українські націоналісти воювали за Україну лише для українців і були нетерпимими до інших народів, – одразу розвіявся. Вони ніколи такого не мали за душею. Вони хотіли бачити Україну країною вільних людей, не залежно від національності”, – зазначив Степаненко.
Він стверджує, що скрізь люди зустрічали Рушник, як національну святиню. Навіть під час надзвичайно сміливої презентації на ВДНГ у Москві.
“А в Італії, мер одного з міст аж стрепенувся, коли я повів історію про княжну Анну Ярославну, яка, вирушаючи до Франції виходити заміж за тамтешнього короля у 1048 році, везла із собою кілька десятків вишитих речей – рушники, сорочки, він краси яких занімів весь Париж. А також інкрустоване дорогоцінним камінням Євангеліє, на якому потім у Реймсі приймали присягу всі французькі королі. Італійці здивувались і перепитали, чи не помилився я, адже Україна – молода держава, яка утворилась на карті світу лише у 1991 році. І мені довелось годину пояснювати, що ми надзвичайно древній народ. Переконаний, що мої слова не були марними”, – зазначив Степаненко.
Він також розповів, що за час акції Рушник провезли близько 54 тис. км, в т.ч. 5,5 тис. км залізницею та ще пролетів літаком 22 500 км. Усього Рушник «проїхав» вже 76 500 км. У багатьох країнах, коли до нього торкались українці, вони ставали навколішки і плакали.
“Я зрозумів, що приналежність до нації закодована на генному рівні, і цей код не можна ані забути, ані знищити”, – додав чоловік.
Загалом, на створення і мандри оберега було витрачено більше 100 тисяч доларів, тож, на думку організаторів акції, він залишиться неповторним і унікальним.
“Його навіть хотів купити один олігарх, однак продати історію свого народу – неможливо”, – поділився спогадом Степаненко.
Такими ж унікальними є і скриня для Рушника – з Петриківки, котушка – виготовлена майстрами Умані, книга-паспорт – оздоблена гуцульськими різьбярами.
Після презентації в Черкасах Рушник вирушив до Канева, де його розгорнули біля могили Тараса Шевченка на Чернечій горі.
“Справді, дуже символічно, коли у часи війни “Рушник національної єдності” опиняється на Чернечій горі, – зауважила депутат Черкаської облради, голова Черкаського обласного осередку Народного руху Валентина Коваленко. – Сьогодні дуже важливо об’єднати українців навколо України, бо вона йде по лезу меча. І прикро, що нинішня влада також цьому сприяє, бо дбає лише про власне меркантильне, ховаючись за личинами українолюбів”.
“Знаєте, японці вимірюють зріст людини не відстанню від п’ят до маківки голови, а відстанню від маківки голови до неба. І чим менша ця відстань – тим вища людина. Тому якщо ми єднаємось тут, на Чернечій горі, навколо українських символів, то і гора, і Україна, і ми всі українці стаємо вищими”, – ще раз підкреслив важливість і символічність акції Віктор Кривенко.
“Та ми мусимо не лише дбати про символізм, а й конкретно діяти, щоб наш український світ, закодований на цьому рушнику, захищати. Тому маємо сьогодні, тут, вимагати від влади, по-перше, зробити 9 травня, день народження головного охоронця українського світу – Тараса Шевченка, державним святом. А по-друге, вимагати заборони будівництва у духовному центрі України, на цих історичних пагорбах Канівської ГАЕС, яка може знищити нашу історичну Мекку”, – наголосив народний депутат VII скликання Леонід Даценко.
І остання символічна деталь мандрівки національного оберега Черкащиною: після Чернечої гори він поїхав у Бучак, де активісти облаштували блок-пост по протидії будівництву ГАЕС.
Тетяна Воронцова

Немає коментарів:

Дописати коментар