пʼятниця, 4 серпня 2017 р.

Єдина нормальна ділянка - Спаське-Вилково

Світлина від Марічки Падалко.  Світлина від Марічки Падалко.
Ми все далі віддаляємося від "совка" і все більше поважаємо одне одного - найбільше враження від відпочинку на Одещині. В нас ще не такий сервіс, як закордоном, і не такі умови, але ми всі змінюємося. Відпустку цьогоріч ретельно не планували, вирішували, куди саме їхати в останній момент. Ткнули пальцем в небо, точніше в booking.com, шукали місце, де небагато людей, тихо і немає "двіжу". Хоча всі це розуміють по-різному. Дзвонили на якусь базу на Кінбурнській косі: "У Вас там немає навколо дискотек, у Вас тихо?" - "Да, очень тихо. После двенадцати все замолкает". Дякую, що хоч чесно). В одному місці нам розказали, що не беруть "з собаками і маленькими дітьми". І хоча наші діти вже підпадали під вік, який вони "беруть", не бачу сенсу підтримувати своїми грошима такий бізнес.
Опинилися ми у віддаленій Лебедівці. Якщо коротко, то такого моря я ніде не бачила - красиве, тепле (поки не було шторму) і дуже чисте. Якщо в Лазурному минулого року через медузи це був суцільний кисіль, то тут можна не виходити з води. І найголовніше, на пляжі (він фактично "дикий", не закріплений за базами чи пансіонатами) чисто, і люди все сміття за собою прибирають. Хіба що в піску, коли будуєш з дітьми вежі, трапляються старі недопалки.
Попередні два роки, на Миколаївщині і Херсонщині, я все думала, що мені щастить, але тепер я бачу, як спокійно і комфортно навколо "наших"). Всі різні, зі своєю уявою про відпочинок, але ніхто нікому не заважає. Не горлає, не вірищить, не принижує своїх дітей.
Коли я була "молода" мама, а вони через гормони дуже "вразливі", я кілька років поспіль, включно з 2013-м, їздила з дітьми до Анапи. Бикування на тамтешньому пляжі батьків в бік своїх дітей просто не вкладається в ніякі межі. Постійно чуєш навколо себе "ты че дебил? Ты тупой, да?" Я вже мовчу, що лупцювати дітей на пляжі, там норма. Я не кажу, що в нас всі янголи, але такого я не бачу.
На Одещині багато білоруських і молдовських відпочивальників, а ще багато українських прапорів, значно більше, ніж на Київщині. Напевно, тому що досі гостро стоїть питання ідентичності, на відміну від Києва. Одеса - різна. Неприємно була вражена два місяці тому на старті Одеського півмарафону, як група місцевих бігунів за нами (їх було до десятка чоловік в однакових футболках якогось місцевого клубу) відверто зневажали гімн України, який лунав на старті, поки ми їх не попросили замовкнути.
З недоліків Одещини - дороги. Єдина нормальна ділянка - Спаське-Вилково. Власне завдяки їй ми таки з'їздити до української Венеції, а по дорозі додому ще заїхали побачити Фортецю у Білгород-Дністровському. Шабо відклали на наступний раз)

Немає коментарів:

Дописати коментар